ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.10.2005 Справа N 10/256в
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого),
Вовка І.В.,
Гончарука П. А.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні в прокурора Ворошиловського району
м. Києві касаційне подання м. Донецька
на постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 18.01.2005
року
у справі за позовом прокурора Ворошиловського району
м. Донецька в інтересах держави в
особі Міністерства освіти і науки
України, Донецького національного
технічного університету
До Товариства з обмеженою
відповідальністю “Друкарня “Новий
світ”
Про зобов’язання звільнити нежитлові приміщення
та зустрічним позовом Товариства з обмеженою
відповідальністю “Друкарня “Новий
світ”
Про усунення перешкод
У С Т А Н О В И В:
У липні 2004 року прокурор Ворошиловського району м. Донецька
звернувся до господарського суду Донецької області в інтересах
держави в особі Міністерства освіти і науки України, Донецького
національного технічного університету з позовною заявою до
відповідача про зобов’язання повернути орендоване нежитлове
приміщення площею 785,4 кв.м. , розташоване в м. Донецьку по
вул. Артема, 96, посилаючись на те, що закінчився строк, на який
укладено між сторонами договір оренди нерухомого майна № 1395
від 01.04.2003 року.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач доповнив
заявлені вимоги і просив зобов’язати відповідача звільнити
орендовані нежитлові приміщення за договорами № 1387 від
01.04.2003 року, № 1388 від 01.04.2003 року, № 1390 від
01.04.2003 року, № 1392 від 01.04.2003 року у зв’язку із
закінченням їх строку дії.
У свою чергу відповідач за первісним позовом звернувся до суду
із зустрічним позовом до позивача за первісним позовом про
зобов’язання продовжити строк дії договору оренди № 1395 від
01.04.2003 року до 01.06.2004 року, посилаючись на те, що
сторони своїми фактичними діями продовжили зазначений договір.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач за
зустрічним позовом уточнив заявлені вимоги і просив зобов’язати
відповідача за зустрічним позовом усунути перешкоди в
користуванні орендованими приміщеннями, посилаючись на
продовження строку дії договору № 1395 від 01.04.2003 року до
01.04.2005 року.
Рішенням господарського суду Донецької області від 11.11.2004
року первісний позов про зобов’язання відповідача повернути
нежитлове приміщення площею 785,4 кв.м. задоволено, а в
зустрічному позові відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
18.01.2005 року зазначене рішення суду першої інстанції в
частині первісного позову скасовано та в первісному позові
відмовлено, а в решті вказане судове рішення залишене без змін.
У касаційному поданні прокурор вважає, що постанова апеляційного
суду в частині скасування рішення суду першої інстанції та
відмови в первісному позові прийнята з порушенням чинного
законодавства, і тому просить в зазначеній частині її скасувати,
залишивши рішення місцевого господарського суду в цій частині
без змін.
Відзиви на касаційне подання від сторін до суду не надходили.
Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши доводи
касаційного подання, перевіривши матеріали справи та прийняті в
ній судові рішення, суд вважає, що касаційне подання підлягає
задоволенню частково з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами було укладено
договір оренди № 1395 від 01.04.2005 року, за умовами якого
позивач зобов’язався передати в оренду нежитлові приміщення, а
відповідач зобов’язався вносити орендну плату.
Предметом даного судового розгляду є позов прокурора в інтересах
держави про повернення переданого в оренду майна та зустрічний
позов про усунення перешкод у користуванні орендованим майном.
Пунктом 2 ст. 121 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
на
прокуратуру України покладається представництво інтересів
громадянина або держави в суді у випадках, визначених
законом. Відповідно до ст. 36і Закону України “Про прокуратуру”
( 1789-12 ) (1789-12)
підставою представництва в суді держави є наявність
порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших
державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності)
фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними
і державою.
Згідно з ч. 1 ст. 2 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд
порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх
заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах
держави. В позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому
саме полягає порушення інтересів держави і обґрунтовує
необхідність їх захисту(ч. 2 ст. 2. ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
).
Конституційний суд України в рішенні від 08.04.1999 року (далі -
рішення КСУ) визначив, що прокурор чи його заступник у кожному
конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на
законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме
відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших
інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх
захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати
відповідні функції у спірних відносинах. При цьому інтереси
держави можуть збігатися повністю,, частково, або не збігатися
зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та
організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою
державної власності у статутному фонді. Держава може вбачати
свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності
приватних підприємств, товариств.
Пунктом 2 резолютивної частини рішення КСУ визначено, що під
поняттям орган, уповноважений державою здійснювати відповідні
функції у спірних відносинах”, зазначених в ч. 2 ст. 2 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, треба розуміти орган державної влади або
орган місцевого самоврядування, який законом наділений
повноваженнями органу виконавчої влади.
В п. 5 мотивувальної частини рішення КСУ передбачено, що орган,
уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних
відносинах фактично є позивачем у справі, порушених за позовною
заявою прокурора і на підставі ч. 1 ст. 2 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
є стороною в арбітражному процесі, цей орган
здійснює процесуальні дії відповідно до вимог ст. 22 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Проте, суди попередніх інстанцій на зазначене уваги не звернули
та не врахували, що прокурор може бути представником сторони у
справі тільки у випадку, коли цією стороною у справі є орган
державної влади або орган місцевого самоврядування, наділений
повноваженнями виконавчої влади.
Заявляючи позов про зобов’язання відповідача звільнити
орендовані нежитлові приміщення прокурор необгрунтовано визначив
Міністерство освіти і науки України, як орган уповноважений
здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, оскільки
його функції як органа уповноваженого управляти відповідним
майном врегульовано ст. 9 Закону України “Про оренду державного
та комунального майна” ( 2269-12 ) (2269-12)
.
У той же час, Донецький національний технічний університет, що є
стороною за договором оренди, не є органом державної влади чи
органом місцевого самоврядування.
Таким чином, прокурором пред’явлено позов не в інтересах
держави, а в інтересах самостійного суб’єкта господарської
діяльності, і тому порушувати провадження в справі за заявленим
позовом прокурора та розглядати спір за цим позовом по суті в
суду підстав не було.
За таких обставин, прийняті в даній справі судові рішення
попередніми інстанціями в частині позову прокурора є
незаконними, і тому підлягають скасуванню в цій частині, а позов
прокурора –залишенню без розгляду згідно п. 1 ч. 1 ст. 81
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Разом з тим, касаційна інстанція не знаходить підстав для
скасування судових рішень щодо зустрічного позову, і тому їх в
цій частині слід залишити без змін.
З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9-111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційне подання прокурора задовольнити частково.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
18.01.2005 року та рішення господарського суду Донецької області
від 11.11.2004 року в частині позову прокурора скасувати та
позов прокурора залишити без розгляду.
В решті постанову Донецького апеляційного господарського суду
від 18.01.2005 року залишити без змін.
Головуючий В. Перепічай
С у д д і: І. Вовк
П. Гончарук