7/74-75 Про зобов’язання виконання договору та визнання права власності - Текст документа

Приватний підприємець (далі –ПП) Новічков А.В. звернувся до господарського суду Волинської області з позовною заявою про визнання права власності на об’єкт нерухомого майна –2/15 частини книжкового пасажу, що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Л.Українки, 35а та зобов’язати відповідача – Приватного підприємця (далі –П. П. ) Пахольчука В.Є. передати 2/15 частини приміщення книжкового пасажу.

Рішенням господарського суду Волинської області від 24.05.2004 року (суддя - Шум М.С.) позов задоволено, визнано за ПП Новічковим А.В. право власності на об’єкт нерухомого майна –приміщення магазину № 3, книжкового пасажу площею 18,1 кв.м. , що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул.Л.Українка, 35а; зобов’язано ПП Пахольчука В.Є. передати за актом приймання-передачі об’єкт нерухомого майна – приміщення магазину № 3, книжкового пасажу площею 18,1 кв.м.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.04.2005 року (судді –Михалюк О.В., Новосад Д.Ф., Мельник Г.І.) рішення господарського суду Волинської області від 24.05.2004 змінено, визнано за ПП Новічковим А.В. право власності на 0,0514 ідеальної частини об’єкта нерухомого майна –приміщення книжкового пасажу за адресою м. Луцьк, вул.Л.Українки, 35а.

П. П. Новічков А.В. звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.04.2005, а рішення господарського суду Волинської області від 24.05.2004 залишити без зміни, посилаючись на те, що при прийнятті постанови судом апеляційної інстанції порушені норми процесуального та матеріального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

На підставі рішення Луцької міської ради № 20/8 від 29.03.2002 року “Про надання земельної ділянки на умовах оренди ПП Пахольчуку В.Є. для влаштування та обслуговування книжкового пасажу по вул. Л.Українки, 22.04.2002 року між Луцькою міською радою та ПП Пахольчуком В.Є. укладено договір оренди земельної ділянки для влаштування та обслуговування книжкового пасажу по вул.Л.Українки у м. Луцьку.

22.07.2002 року між позивачем та відповідачем укладено договір інвестування будівництва книжкового пасажу по вул.Л.Українки у м. Луцьку, відповідно до п. 1.2 якого по завершенню будівельних робіт, з моменту прийняття книжкового пасажу в експлуатацію інвестор набуває право спільної часткової власності на будівлю в розмірі 2/15 її дійсної вартості.

Вимоги позивача полягали саме в зобов’язанні відповідача передати 2/15 частини книжкового пасажу, а саме магазин № 3,площею 18,1 кв.м.

Для правильного вирішення спору, господарські суди повинні були встановити наступне:

- належне виконання сторонами за договором своїх зобов’язань ст.ст. 11, 509 ЦК України (435-15) ;

- встановити дійсну суму витрат забудовника на проведення робіт, щоб встановити чи сплачено позивачем 2/15 дійсної вартості будівлі. Відповідно до ст. 38 ГПК України (1798-12) , якщо подані сторонами докази є недостатними, господарський суд зобов’язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

В порушення вказаної норми місцевий господарський суд не витребував проектно-кошторисної документації та акт про прийняття в експлуатацію “Книжкового пасажу”.

Приймаючи постанову, господарський суд апеляційної інстанції в обгрунтування підстав зміни рішення суду поклав висновок № 2916 будівельно-технічної експертизи.

Відповідно до ст. 42 ГПК України (1798-12) висновок судового експерта для господарського суду не є обов’язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу (1798-12) .

Як видно із висновку експертизи, при визначенні вартості відтворення до вартості будівництва включено ряд робіт та матеріалів, проведення і використання яких документально не підтверджено, а також їх відношення до будівництва спірного об’єкта: послуги адвоката, ксерокопії, рекламні вивіски, підставки під ялинку, світильник-гірлянда, телекарти, чайний сервіз, обігрівач “Термія”, мило, стакани для води, туалетний папір і т.п.

При встановленні частки вартості об’єкта суд апеляційної інстанції не дослідив обставин щодо перерахованих позивачем коштів в сумі 5320.58 грн. і не дав їм відповідної оцінки.

Наведене свідчить, що винесені судові рішення підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене і вирішити спір у відповідності з обставинами справи і вимогами закону.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу приватного підприємця Новічкова Аркадій Володимировича задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.04.2005 року та рішення господарського суду Волинської області від 24.05.2004 року у справі № 7/74-75 скасувати, справу передати на новий розгляд господарському суду Волинської області.