ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.10.2005 Справа N 9/207
Судова колегія Вищого господарського суду України у складі:
Полякова Б.М., –головуючого (доповідач у
справі),
Бур’янової С.С.,
Ткаченко Н.Г.
розглянувши касаційну акціонерів боржника Рункевич Г.І., Мулявки
скаргу О.І. та Музичук Т.С.
на постанову від 23.11.2004 р. господарського суду
Кіровоградської області
у справі № 9/207 господарського суду Кіровоградської
області
за заявою СПД –фізичної особи Зубченка А.І.
до ВАТ “Знам’янський завод продтоварів”
Про банкрутство
арбітражний керуючий Кноблох І.В.
за участю представників сторін:
від боржника – Гавриш Г.О., довір.;
від комітету кредиторів –Вітер В.В., голова;
заявників касаційної скарги – Рункевич Г.І., Мулявки О.І. та
Музичук Т.С.
та арбітражного керуючого Кноблох І.В.;
В С Т А Н О В И В:
У провадженні господарського суду Кіровоградської області
знаходиться Справа N 9/207 про банкрутство ВАТ “Знам’янський
завод продтоварів”.
Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від
08.11.2004 р. визнано грошові вимоги кредиторів боржника та
затверджено реєстр вимог кредиторів.
Постановою господарського суду Кіровоградської області від
23.11.2004 р. (суддя Шевчук О.Б.) визнано ВАТ “Знам’янський
завод продтоварів” банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру,
ліквідатором призначено арбітражного керуючого Кноблох І.В.
Не погоджуючись з винесеною постановою, акціонери боржника
Рункевич Г.І., Мулявка О.І. та Музичук Т.С. звернулися до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просять
скасувати постанову господарського суду Кіровоградської області
від 23.11.2004 р., а справу повернути на новий розгляд до суду
першої інстанції.
На думку заявників касаційної скарги, судом першої інстанції
були порушені норми процесуального права.
Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши
доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи,
проаналізувавши застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що
касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на
наступне.
Статтею 111-13 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено, що касаційні
скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати
сторони та інші учасники судового процесу, передбачені цим
Кодексом ( 1798-12 ) (1798-12)
та Законом України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
.
Згідно з ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
(далі –Закон
( 2343-12 ) (2343-12)
) учасником провадження у справі про банкрутство є,
зокрема, власник майна (орган, уповноважений управляти майном)
боржника.
Відповідно до ст. 13 Закону України “Про власність” ( 697-12 ) (697-12)
акції та інші цінні папери є об'єктами права приватної
власності.
В силу ст. 5 Закон України “Про цінні папери і фондову біржу”
( 1201-12 ) (1201-12)
власник акції має право на частину прибутку
акціонерного товариства (дивіденди), на участь в управлінні
товариством (крім власника привілейованої акції), а також інші
права, передбачені цим Законом ( 1201-12 ) (1201-12)
, іншими законодавчими
актами України, а також статутом акціонерного товариства.
Виходячи з аналізу положень чинного законодавства України,
акціонер є співвласником майна боржника та відповідно є
учасником справи про банкрутство.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини
і основних свобод ( 995_004 ) (995_004)
встановлено, що кожна фізична або
юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не
може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах
суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними
принципами міжнародного права.
Відповідно до ст. 9 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
чинні
міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана
Верховною Радою України, є частиною національного законодавства
України.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд
вирішує господарські спори (розглядає справи) на підставі
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, Закону України “Про
господарські суди” ( 1142-12 ) (1142-12)
, цього Кодексу ( 1798-12 ) (1798-12)
, інших
законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на
обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Якщо в міжнародних договорах України, згода на обов'язковість
яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила,
ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються
правила міжнародного договору (ч. 3 ст. 4 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
).
Внаслідок визнання боржника банкрутом обмежуються права
акціонерів, зокрема, на участь в управлінні товариством у
зв’язку з тим, що повноваження органів управління банкрута щодо
управління банкрутом та розпорядження його майном припиняються.
Також обмежується право на отримання частину прибутку
підприємства, оскільки підприємницька діяльність банкрута
завершується.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що акціонери
боржника мають право на подання касаційної скарги на постанову
про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної
процедури, оскільки таке судове рішення істотне впливає на їх
права та законні інтереси.
Як вбачається з матеріалів справи, при прийняті постанови про
визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури
суд першої інстанції виходив з того, що дані про погашення
боржником заборгованості перед кредиторами відсутні, пропозиції
щодо санації боржника до суду не надходили та комітетом
кредиторів прийнято рішення про визнання боржника банкрутом і
подано відповідне клопотання.
Проте, при винесені постанови про визнання боржника банкрутом та
відкриття ліквідаційної процедури в суді повинен бути доведений
факт неоплатності боржника, як того вимагає ст. 205
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, відповідно до
положень ч. 4 якої суб’єкт господарювання може бути оголошений
банкрутом за рішенням суду, у разі неспроможності суб'єкта
господарювання через недостатність його майна задовольнити
вимоги кредиторів.
Також, відповідно до приписів абз. 4 ст. 1 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
суб’єкт господарської діяльності може бути визнаний банкрутом
тільки в разі встановлення господарським судом його
неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити
визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування
ліквідаційної процедури.
Отже, визнаючи боржника банкрутом, суд має встановити його
неоплатність.
Тому, при винесені постанови про визнання боржника банкрутом та
відкриття ліквідаційної процедури суд в обов’язковому порядку
повинен з’ясувати як актив, так і пасив боржника.
Розмір пасиву боржника підлягає визначенню відповідно до
затвердженого судом реєстру вимог кредиторів.
Відомості про актив боржника мають міститися у звіті
арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією)
про фінансово - майновий стан боржника, що повинен бути наданий
комітету кредиторів та на основі якого комітет кредиторів
вирішує питання про введення наступної судової процедури.
Завдання підсумкового засідання суду полягає в з’ясуванні ознак
банкрутства для визначення наступної судової процедури, виходячи
з клопотання комітету кредиторів, однак остаточна їх оцінка
надається судом.
Прийняття рішення стосовно доцільності визнання боржника
банкрутом, незважаючи на клопотання комітету кредиторів,
залишається за господарським судом, як того вимагає ст. 1 Закону
( 2343-12 ) (2343-12)
.
Як вбачається з оскаржуваної постанови, зазначені обставини
справи взагалі не досліджувались господарським судом.
На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку про
неповне з’ясування судом обставин справи, що виключає правильне
застосування при розгляді справи норм матеріального права.
Посилання заявників касаційної скарги на наявність ознак
фіктивного банкрутства, на невідповідність строку незадоволення
боржником грошових вимог ініціюючого кредитора за договором про
надання юридичних послуг вимогам ст. 6 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
визнаються колегією суддів необґрунтованими.
Вказані обставини є підставою для перегляду ухвали за
результатами підготовчого засідання, в якому з’ясовуються ознаки
неплатоспроможності боржника та правомірність порушення справи
про банкрутство.
Враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та
повноваження останнього, оскаржувана постанова суду першої
інстанції підлягає скасуванню, а справа –передачі на новий
розгляд на стадію підсумкового засідання суду у процедурі
розпорядження майном.
При новому розгляді суду першої інстанції необхідно врахувати
викладене, повно і всебічно дослідити всі обставини справи та
розглянути справу відповідно до вимог чинного законодавства.
З урахуванням викладеного та керуючись ст. ст. 1, 21, 23 –25
Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
та ст. ст. 43, 111-5,
111-7, 111-9 –111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу акціонерів боржника Рункевич Г.І., Мулявки
О.І. та Музичук Т.С. задовольнити частково.
2. Постанову господарського суду Кіровоградської області від
23.11.2004 р. у справі № 9/207 скасувати.
3. Справу № 9/207 передати на новий розгляд до господарського
суду Кіровоградської області.
Головуючий Б.М. Поляков
Судді С.С. Бур’янова
Н.Г. Ткаченко