Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко

В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І. М. і Джунь В.В.

розглянув касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Алчевський металургійний комбінат”, м. Алчевськ (далі –ВАТ “Алчевський металургійний комбінат”)

на рішення господарського суду Луганської області від 09.06.2005 та постанову Луганського апеляційного господарського суду від 04.08.2005

зі справи № 6/51

за позовом Алчевського міського центру зайнятості –робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, м. Алчевськ Луганської області (далі – Центр зайнятості)

до ВАТ “Алчевський металургійний комбінат”

про стягнення 1 220,89 грн. витрат на професійну підготовку.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача –не з’яв.,

відповідача –Афанасьєвої О.В.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Луганської області від 09.06.2005 (суддя Василенко Т.А.), залишеним без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду від 04.08.2005 (колегія суддів у складі: Баннова Т.М. –головуючий, судді Єжова С.С. і Медуниця О.Є.), позов задоволено: стягнуто з ВАТ “Алчевський металургійний комбінат” на користь Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (далі –Фонд) витрат на професійну перепідготовку в сумі 1 220,89 грн. Зазначені рішення судових інстанцій мотивовано тим, що професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації є видом соціальних послуг, що надаються відповідно до приписів статей 3 та 8 Закону України від 02.03.200 № 1533-III “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” (1533-14) (далі –Закон № 1533-III (1533-14) ), частини 4 статті 26 Закону України від 01.03.1991 № 803-XII (803-12) “Про зайнятість населення” і ці закони у сукупності складають законодавство про страхування на випадок безробіття.

У касаційній скарзі від 02.09.2005 до Вищого господарського суду України ВАТ “Алчевський металургійний комбінат” просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 09.06.2005 та постанову Луганського апеляційного господарського суду від 04.08.2005 з цієї справи та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові. Скаргу мотивовано тим, що у частині 4 статті 35 Закону № 1533-III (1533-14) викладено вичерпний перелік стягнень з роботодавця на соціальні послуги, а тому відповідно до вимог пункту 2 розділу VIII Прикінцевих положень цього Закону (1533-14) до спірних відносин сторін не повинен застосовуватись припис частини 4 статті 26 Закону України “Про зайнтість населення” (803-12) .

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (далі –ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Попередніми судовими інстанціями зі справи встановлено, що:

- відповідно до вимог статей 19 та 24 Закону України “Про зайнятість населення” (803-12) Центром зайнятості у зв’язку з відсутністю підходящої роботи було організовано професійну перепідготовку гр-ки Білаш Т.І. за професією оператор котельні у період з 29.07.2004 по 04.11.2004, яку було звільнено за скороченням штату з ВАТ “Алчевський металургійний комбінат” на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП;

- витрати Центру зайнятості на професійну перепідготовку гр-ки Білаш Т.І. становлять 1 220,89 грн.;

- після закінчення навчання гр-ку Білаш Т.І. було працевлаштовано за професією оператор газових котелень у КТП “Алчевськтеплокомуненерго”.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання про правомірність застосування до спірних відносин сторін припису частини 4 статті 26 Закону України“Про зайнятість населення” (803-12) .

Попередніми судовими інстанціями з достатньою повнотою встановлено обставини, що входять до предмету доказування з цієї справи, та цим обставинам дано правильну юридичну оцінку.

Помилковим є доводи скаржника про неправильне застосування попередніми судовими інстанціями припису частини 4 статті 26 Закону України “Про зайнятість населення” (803-12) до спірних відносин сторін зі справи, оскільки ним не враховано змісту норм Закону № 1533-III (1533-14) в їх системному взаємозв’язку. Згідно з частиною 1 статті 3 Закону № 1533-III (1533-14) законодавство про страхування на випадок безробіття складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону (1533-14) , Закону України “Про зайнятість населення” (803-12) та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття, а також міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. А відповідно до частини 2 статті 7 Закону № 1533-III (1533-14) видами соціальних послуг за цим Законом (1533-14) та Законом України “Про зайнятість населення” (803-12) є, зокрема, професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації та профорієнтація. Тому обов’язки роботодавця не вичерпуються їх колом, визначеним у частині 4 статті 35 Закону 9 1533-III (1533-14) .

У частині 4 статті 26 Закону України “Про зайнятість населення” (803-12) визначено: “Якщо протягом двох років, які передують вивільненню, працівник не мав можливості підвищити свою кваліфікацію чи одержати суміжну професію за попереднім місцем роботи, і якщо при працевлаштуванні йому необхідно підвищити кваліфікацію або пройти професійну перепідготовку, то витрати на ці заходи проводяться за рахунок підприємства, установи, організації, з яких вивільнено працівника”.

З огляду на зміст викладених норм чинного законодавства про страхування на випадок безробіття не вбачається підстав для відмови у позові з цієї справи.

За змістом приписів пунктів 8 та 9 статті 3, пункту 4 частини 1 статті 17, частини 4 статті 50, статті 104 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) до компетенції адміністративних судів не віднесено спори, де позивачами є робочі органи Фонду. На даний час статтею 50 цього Кодексу (2747-15) встановлено вичерпний перелік позовів, за якими юридичні та фізичні особи, що не є суб’єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами у справі за позовами суб’єктів владних повноважень. Отже спір з цієї справи відноситься до підвідомчості господарських судів.

Керуючись статтями 111-9 - 111-11 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Луганської області від 09.06.2005 та постанову Луганського апеляційного господарського суду від 04.08.2005 зі справи № 6/51 залишити без змін, а касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Алчевський металургійний комбінат” –без задоволення.