ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.10.2005 Справа N 8/354-7/48
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М. –головуючого
Бур’янової С.С. (доповідач)
Ткаченко Н.Г.
розглянувши Кременчуцької об'єднаної державної податкової
касаційну скаргу інспекції
на постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 22.07.2005 року
у справі № 8/354-7/48 господарського суду Полтавської
області
за заявою Кременчуцької об'єднаної державної податкової
інспекції
до приватного підприємця Варивода Тетяни
Леонідівни
про банкрутство
За участю представників сторін
від кредитора Печовал С.М. дов. від 27.09.05р. № 20301/10,
від боржника не з’явилися
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 19.05.2005
року у справі № 8/354-7/48 (суддя Іванко Л.А.) про визнання
банкрутом ПП Варивода Т.Л. за заявою Кременчуцької ОДПІ було
припинено провадження по справі.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 22.07.2005 року зазначена ухвала суду першої інстанції
залишена без змін з тих же підстав.
Не погоджуючись з рішеннями господарських судів попередніх
інстанцій, Кременчуцької ОДПІ звернулася до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
ухвалу господарського суду Полтавської області від 19.05.2005
року та постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 22.07.2005 року у справі № 8/354-7/48
скасувати, посилаючись на не вірне застосування судом
апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального
права, а саме п. 7 ст. 40 Закону України „Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
(далі по тексту-Закон ( 2343-12 ) (2343-12)
), ст.ст. 4-2, 43
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом
норм матеріального та процесуального права, колегія суддів
Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга
підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Як видно з матеріалів справи, Кременчуцька ОДПІ звернулася до
господарського суду із заявою про порушення провадження у справі
про банкрутство ПП Варивода Т.Л., за якою рахується непогашена
заборгованість до бюджету у сумі 201 227,57 грн., що
підтверджується направленими на адресу підприємця податковими
вимогами Кременчуцької ОДПІ за № 1/2561 від 13.11.2002 року та
№ 2/3 від 17.01.2003 року. Оголошення про порушення справи про
банкрутство було опубліковано в офіційних друкованих органах.
але відповідно до ст. 14 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
протягом тридцяти
днів кредитори не подали до господарського суду письмові заяви з
вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
Вимоги конкурсних кредиторів, що не заявлені взагалі, не
розглядаються і вважаються погашеними.
Суд апеляційної інстанції правильно дійшов висновку, що судом
першої інстанції вірно встановлено факт, що до ПП Варивода Т.Л.
заявлено тільки вимоги ініціюючим кредитором, які в свою чергу
не можна вважати безспірними.
Частиною 3 ст. 6 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
встановлено, що справа про
банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні
вимоги кредитора до боржника сукупно складають не менше трьохсот
мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені
боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх
погашення строку, якщо інше не передбачено цим законом. При
цьому безспірність вимог кредитора повинна підтверджуватись
документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про
порушення справи про банкрутство.
Відповідно до ст. 1 Закону України „Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
, безспірні вимоги кредиторів –вимоги кредиторів,
визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені
виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими
відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з
рахунків боржників.
Відповідно до п. 5.2.1 ст. 5 Закону України „Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, податкове
зобов'язання вважається узгодженим у день отримання платником
податків податкового повідомлення, за винятком випадків, коли
платник податків оскаржує в адміністративному або судовому
порядку рішення контролюючих органів. В даному спорі боржником
були оскаржені рішення контролюючих органів і визнані недійсними
податкові вимоги Кременчуцької ОДПІ за № 1/2561 від 13.11.2002
року та № 2/3 від 17.01.2003 року та рішення заступника
начальника Кременчуцької ОДПІ за № 1684/24-35/2711000028/974 від
01.07.2002 року.
Суд апеляційної інстанції підставно дійшов висновку. мотивуючи
оскаржуваний судовий акт, що вимоги ініціюючого кредитора не є
безспірними, а кредитори не висунули вимог до боржника після
порушення провадження у справі про банкрутство, а також, що
підстав для подальшого провадження у справі про банкрутство ПП
Варивода Т.Л. не має, а провадження у справі підлягає
припиненню.
За таких обставин, судова колегія суддів Вищого господарського
суду України дійшла до висновку, що постанова Київського
міжобласного апеляційного господарського суду від 22.07.2005
року у справі № 8/354-7/48 підлягає залишенню без змін, а
касаційна скарга без задоволення.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 111-5, 111-7, п. 3 ч. 1
ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, –
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної
податкової інспекції залишити без задоволення.
2. Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 22.07.2005 року залишити без змін.
Головуючий Б.М. Поляков
Судді С.С. Бур’янова
Н.Г. Ткаченко