ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.10.2005 Справа N 5/6
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Щотки С.О. (головуючий), Мележик Н.І., Семчук В.В.,
розглянувши у відкритому ВАТ “Банк “Біг Енергія”
судовому засіданні в
м. Києві, касаційну скаргу
на рішення господарського суду Запорізької області
від 15.02.2005 року
у справі № 5/6
за позовом ВАТ “Банк “Біг Енергія” (далі - Банк)
до ВАТ “Запорізький завод феросплавів”
(далі - Товариство)
Про стягнення 1000000 грн. заборгованості за простим векселем,
за участю представників:
позивача - Кадиров В.В.,
відповідача - Сидоренко А.В.,
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2004 року Банк звернувся в господарський суд з позовом
до Товариства про стягнення 1000000 грн. заборгованості за
векселем, яка утворилася внаслідок невиконання Товариством
зобов’язань за договором купівлі-продажу векселів
№ Тр-087-1101/1151 від 12.11.2001 року, укладеного між Банком та
Товариством.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 15.02.2005
року у справі № 5/6 (суддя Проскуряков К.В.) в задоволенні
позову відмовлено.
Приймаючи рішення місцевий господарський суд виходив з того, що
позивач не довів, що він є законним векселедержателем простого
векселя № 693137081323, який є предметом купівлі-продажу за
Договором від 12.11.2001 року; оскільки вказаний вексель
передавався не шляхом індосаменту, а був предметом договору
купівлі-продажу, то він втратив вексельну силу як цінного паперу
і став простою борговою розпискою; позивач не довів наявність
заборгованості Товариства щодо оплати вказаного векселя.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції
позивач звернувся до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просив оскаржуване рішення місцевого
господарського суду скасувати та прийняти нове рішення про
задоволення позову. В обґрунтування своїх вимог скаржник
послався на те, що господарським судом першої інстанції
неправильно застосовані норми матеріального права та порушені
норми процесуального права, що призвело до прийняття незаконного
судового акту.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника
позивача, який змінив вимоги касаційної скарги і просить
оскаржуване рішення скасувати, а справу передати на новий
розгляд до суду першої інстанції, пояснення представника
відповідача, який проти доводів касаційної скарги заперечив,
обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну
оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши
правильність застосування господарським судом норм матеріального
та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського
суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судове
рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
від 29.12.76 № 11 із змінами, внесеними
постановами Пленуму від 24.04.81 № 4, від 25.12.92 № 13, рішення
є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального
законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у
відповідності з нормами матеріального права, що підлягають
застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на
підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з
загальних засад і змісту законодавства України. Мотивувальна
частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а
також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші
докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення
повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти
матеріального права, на підставі яких визначено права і
обов'язки сторін у спірних правовідносинах.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені
обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду
стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,
дослідженими в судовому засіданні.
Резолютивна частина рішення повинна містити чіткі та безумовні
висновки, що ґрунтуються на аналізі та оцінці фактичних обставин
викладених у його мотивувальній частині, та відповідати
застосованим до спірних відносин нормам права.
Разом з тим, оскаржуване рішення зазначеним вимогам не
відповідає.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом,
06.11.2001 року Товариство (комітент) уклало договір комісії на
продаж цінних паперів № К 194/01; 1141(далі –Договір комісії від
06.11.2001 р.) з ТОВ “Дисконт -2000” (комісіонер) за умовами
якого комітент за винагороду доручив продати, а комісіонер
зобов’язався не пізніше 12.11.2001 року продати належні
комітенту два прості векселі Товариства №№ 693137081323 і
693137081329 загальною номінальною вартістю 2 000 000 грн. за
ціною 1 500 000 грн., надавши комітенту звіт протягом трьох днів
після виконання доручення, а також не пізніше 12.11.2001 року
перерахувати кошти, отримані від продажу векселів.
08.11.2001 року ТОВ “Дисконт - 2000” уклало з ВАТ “Банк “Біг
Енергія” договір купівлі-продажу векселів № Тп-086-1101; К
195/01 (далі –Договір від 08.11.2001 року) згідно якого ТОВ
“Дисконт -2000”, що діє за дорученням комітента на підставі
Договору від 06.11.2001 року, продало, а Банк купив два прості
векселі Товариства №№ 693137081323 і 693137081329 загальною
номінальною вартістю 2 000 000 грн. за ціною 1 500 000 грн.,
перерахувавши вказані кошти на рахунок продавця.
Як свідчить затверджений комітентом звіт комісіонера від
09.11.2001 року, останній виконав доручення за Договором комісії
від 06.11.2001 року щодо продажу векселів та перерахував 1500000
грн. вартості векселів на поточний рахунок комітента в повному
обсязі та у строк.
12.11.2001 року між Банком та Товариством укладено договір
купівлі-продажу векселів № Тр-087-1101/1151 (далі –Договір від
12.11.2001 року), згідно якого Банк продав, а Товариство купило
емітовані ним прості векселі №№ 693137081323, 693137081329 за
ціною 2 000 000 грн., які Товариство зобов’язалося оплатити у
відповідності з наведеним у договорі графіком в період з
30.11.2001 року по 11.10.2002 року. За умови повної оплати
договірної ціни векселів у Товариства виникає право власності на
вказані векселі, а Банк зобов’язаний передати їх відповідачу.
Вказаний договір набирає чинності з моменту його підписання і
діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань.
Як встановлено місцевим господарським судом, на виконання
власних зобов’язань за Договором від 12.11.2001 року Товариство
частково сплатило на користь позивача 270 000 грн. в період з
29.11.2001 року по 26.06.2002 року, після чого оплату припинило.
Відмовляючи в задоволенні позову з посиланням на рішення
господарського суду м. Києва від 11.03.2003 року і постанову
Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2003 року
у справі № 2/37, які в силу ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
є
підставою звільнення від доказування та згідно яких простий
вексель № 693137081323 визнаний таким, що не підлягає виконанню,
господарський суд виходив з того, що у Товариства відсутній
обов’язок по оплаті придбаного векселя, як цінного паперу.
Водночас господарський суд не зважив на те, що зазначений
вексель є предметом цивільно-правової угоди купівлі-продажу, яка
укладена сторонами 12.11.2001 року та частково виконана
відповідачем.
При цьому чинне законодавство України не містить заборони щодо
відчуження векселів на виконання цивільно-правових угод, однак у
цьому випадку послідовну передачу векселя слід вважати
перерваною, і якщо на векселі відсутній індосамент, питання
пов’язані зі стягненням заборгованості за векселем регулюються
нормами цивільного права, а не вексельним законодавством. На
вказане посилався, також, Банк обґрунтовуючи заявлені позовні
вимоги.
Відтак, приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд не
врахував та не надав належної правової оцінки тій обставині, що
в силу Договору від 12.11.2001 року між сторонами у справі
виникли та існують зобов’язальні відносини, оскільки вказаний
договір розірваний або визнаний недійсним у встановленому
порядку не був, а отже, зберігає чинність і продовжує діяти.
Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
,
зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов
договору та вимог ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, інших актів цивільного
законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно
до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно
ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або
одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не
встановлено договором або законом.
Відтак, суду належало розглянути справу з урахуванням приписів
ст. ст. 190, 655, 656, 693 та 612 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, при
необхідності уточнивши вимоги позивача, та забезпечити по
наслідкам розгляду прийняття законного рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
У зв’язку з вищевикладеним колегія суддів вважає, що приймаючи
рішення, суд надав неповну та невірну юридичну оцінку обставинам
справи, порушив і неправильно застосував норми матеріального та
процесуального права, в зв’язку з чим, враховуючи межі перегляду
справи в касаційній інстанції (ст. 111-7 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
), рішення підлягає скасуванню, а справа передачі на
новий розгляд місцевому господарському суду.
При новому розгляді справи місцевому господарському суду
необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати та
перевірити всі фактичні обставини справи, надати об’єктивну
оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду,
правильно застосувати норми матеріального та процесуального
права.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ВАТ “Банк “Біг Енергія” задовольнити.
Рішення господарського суду Запорізької області від 15.02.2005
року у справі № 5/6 скасувати, справу передати на новий розгляд
до господарського суду Запорізької області.
Головуючий, суддя С.Щотка
С у д д і Н.Мележик
В.Семчук