ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.11.2005 Справа N 2-7/3447-2005
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко
В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І. М. і Джунь В.В.
розглянув касаційну скаргу Кримського республіканського
відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Сімферополь
(далі –відділення Фонду)
на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 21.07.2005
зі справи № 2-7/3447-2005
за позовом відділення Фонду
до закритого акціонерного товариства “Керченський скляний
комбінат”, м. Керч Автономної Республіки Крим (далі –ЗАТ
“Керченський скляний комбінат”)
про стягнення штрафних санкцій у сумі 24 300 грн. за
нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів у 2003
році.
Судове засідання проведено за участю представників:
позивача –не з’яв.,
відповідача –Плахіна Є.В.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський
суд України
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
10.03.2005 (суддя Дугаренко О.В.) позов задоволено: стягнуто з
ЗАТ “Керченський скляний комбінат” на користь відділення Фонду
24 300 грн. штрафних санкцій. Рішення суду першої інстанції з
посиланням на приписи статей 19-20 Закону України “Про основи
соціальної захищеності інвалідів в Україні” ( 875-12 ) (далі
–Закон ( 875-12 )) мотивовано обов’язком ЗАТ “Керченський
скляний комбінат” сплачувати штрафні санкції за невиконання
нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування
інвалідів. За висновком суду штрафні санкції мають сплачуватись
підприємством незалежно від наявності чи відсутності у нього
прибутку за наслідками звітного періоду, а також даних про
направлення до нього інвалідів для працевлаштування.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 21.07.2005 (колегія суддів у складі: Маслова З.Д.
–головуючий, судді Лисенко В.А., Котлярова О.Л.) апеляційну
скаргу ЗАТ “Керченський скляний комбінат” задоволено: рішення
господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.03.2005 зі
справи скасовано, у позові відмовлено. Постанову апеляційної
інстанції з посиланням на приписи статей 17-20 Закону( 875-12 )
, пунктів 3, 5 та 10 Положення про робоче місце
інваліда та про порядок працевлаштування інвалідів,
затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від
03.05.1995 № 314 ( 314-95-п ) (далі - Положення( 314-95-п )
про робоче місце інваліда та про порядок
працевлаштування інвалідів), мотивовано відсутністю підстав для
відповідальності ЗАТ “Керченський скляний комбінат” за
невиконання встановленого нормативу робочих місць для
забезпечення працевлаштування інвалідів у 2003 році, оскільки
протягом звітного періоду відповідач повідомляв органи
працевлаштування інвалідів про наявність вільних робочих місць
для працевлаштування інвалідів, проте ці органи не направляли
інвалідів з метою їх працевлаштування. Додатковим мотивом для
звільнення від відповідальності зазначено з посиланням на припис
частини третьої статті 20 Закону ( 875-12 ) відсутність у
відповідача за звітний період прибутку, що за висновком
апеляційної інстанції звільняє підприємство від сплати штрафних
санкцій за невиконання встановленого нормативу робочих місць для
забезпечення працевлаштування інвалідів.
У касаційній скарзі від 17.08.2005 до Вищого господарського суду
України відділення Фонду просить скасувати постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від
21.07.2005, а рішення господарського суду Автономної Республіки
Крим від 10.03.2005 з цієї справи залишити без змін. Скаргу з
посиланням на припис підпункту 2.1 пункту 2 Інструкції щодо
заповнення державної статистичної звітності за формами № 3-ПН
“Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та
потребу в працівниках”, затвердженої наказом Державного комітету
статистики України від 06.07.1998 № 244 ( z0464-98 ), мотивовано
відсутністю у поданих ЗАТ “Керченський скляний комбінат” до
Керченського центру зайнятості звітах за формою № 3-ПН
інформації про наявність вільних робочих місць для забезпечення
працевлаштування інвалідів. Крім того, за висновком скаржника,
відсутність прибутку на підприємстві відповідача за наслідками
фінансово-господарської діяльності у звітному періоді не
звільняє його від сплати штрафних санкцій за не виконання
встановленого нормативу для працевлаштування інвалідів.
Сторони відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (далі –ГПК ( 1798-12 )) належним
чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Представник позивача в судове засідання не з’явився.
Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими
інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд
України дійшов висновку про наявність підстав для часткового
задоволення касаційної скарги.
Попередніми судовими інстанціями у справі встановлено, що згідно
зі звітом ЗАТ “Керченський скляний комбінат” за формою державної
статистичної звітності № 10-ПІ поштова-річна “Звіт про
зайнятість інвалідів” на його підприємстві у 2003 році
середньооблікова чисельність штатних працівників становила 506
осіб, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів
встановлено 20 осіб (506 чол. х 4%); на підприємстві працювало
14 інвалідів; не було створено 6 робочих місць для інвалідів;
розмір середньої річної заробітної плати становив 4050 грн.;
розрахунок суми штрафних санкцій за невиконання вимог нормативу
складає 24300 грн. (4050 грн. х 6 (20 –14)).
Судом апеляційної інстанції зі справи додатково встановлено, що:
- центром зайнятості повідомлено ЗАТ “Керченський скляний
комбінат”, що інваліди не направлялись до відповідача в період
до 05.08.2003;
- щомісячно ЗАТ “Керченський скляний комбінат” повідомляло центр
зайнятості звітами за формою № 3-ПН про наявність вільних
робочих місць для працевлаштування інвалідів;
- відділенням Фонду не подано доказів направлення до ЗАТ
“Керченський скляний комбінат” інвалідів з метою їх
працевлаштування та відмови відповідачем в їх працевлаштуванні;
- ЗАТ “Керченський скляний комбінат” за наслідками
фінансово-господарської діяльності у 2003 році мало збитки.
Причиною виникнення спору зі справи стало питання про
правомірність стягнення з ЗАТ “Керченський скляний комбінат”
штрафних санкцій, передбачених статтею 20 Закону ( 875-12 ).
Судом апеляційної інстанції зі справи порушено правила оцінки
доказів, визначених у статті 43 ГПК ( 1798-12 ), і це призвело
до недоведеності обставин, що мають значення для справи, які
апеляційною інстанцією визнано встановленими. Крім того,
апеляційною інстанцією неправильно застосовано до спірних
відносин сторін зі справи припис частини третьої статті 20
Закону ( 875-12 ).
Відповідно до вимог чинного законодавства встановлено певні
вимоги до створення робочих місць інвалідів на підприємствах,
порядку працевлаштування інвалідів на підприємствах, а також
визначено відповідальність підприємств за порушення цих вимог у
вигляді сплати штрафних санкцій.
У частині першій статті 18 Закону ( 875-12 ) в редакції, яка
була чинною на час виникнення спірних відносин зі справи,
визначено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами
центральним органом виконавчої влади з питань праці та
соціальної політики, органами місцевого самоврядування,
громадськими організаціями інвалідів.
Згідно з пунктом 5 Положення ( 314-95-п ) про робоче місце
інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів підприємства
розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів,
включають їх до колективного договору, інформують центри
зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та
відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення
(пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
У пункті 14 Положення ( 314-95-п ) про робоче місце інваліда і
про порядок працевлаштування інвалідів визначено, що
підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві
органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та
вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
У постановах від 20.07.2004 зі справи № 2-23/9789-03( n0060700-04 )
, від 29.03.2005 зі справи № 13/403 та від
29.03.2005 зі справи № 3/118 ( v_118700-05 ) Верховним Судом
України викладено правову позицію, згідно з якою суди мають
з’ясовувати, зокрема, чи повідомляло підприємство органи
працевлаштування про створені робочі місця для працевлаштування
інвалідів; якщо названі органи були повідомлені, то чи
направлялись інваліди для працевлаштування і, відповідно, з чиєї
вини направлені не були працевлаштовані або їм було відмовлено у
працевлаштуванні на вакантні посади. Отже, працевлаштування
інвалідів може здійснюватись органами працевлаштування
інвалідів, визначеними у статті 18 Закону ( 875-12 ), лише за
наявності отриманої від підприємства інформації про вільні
робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись
праця інвалідів.
Судом апеляційної інстанції порушено правила оцінки доказів,
визначені статтею 43 ГПК ( 1798-12 ), у встановленні фактичних
даних про інформування ЗАТ “Керченський скляний комбінат”
протягом 2003 року органів працевлаштування щодо наявності у
нього вільних робочих місць для забезпечення працевлаштування
інвалідів. У матеріалах справи є звіти відповідача за формою
№ 3-ПН за 2003 рік, в яких не заповнено графу 4 про наявність
вільних робочих місць для інвалідів (а. с. 19-35). Крім того, у
звітах за формою № 3-ПН станом на 28.01.2003, 28.02.2005,
28.03.2003 зазначено про відсутність вільних робочих місць (а.с.
22-24).
Відповідно до пункту 2.1 Інструкції щодо заповнення державної
статистичної звітності за формами № 3-ПН “Звіт про наявність
вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в
працівниках”, затвердженої наказом Державного комітету
статистики України від 06.07.1998 № 244 ( z0464-98 ), звіт за
формою N 3-ПН подається підприємствами, незалежно від форм
власності і господарювання, місцевому центру зайнятості 28 числа
щомісячно;... у графі 4 (з графи 2) проставляється наявність
вільних робочих місць (вакантних посад) в рахунок річної броні,
встановленої місцевими державними адміністраціями відповідно до
статті 5 Закону України “Про внесення змін до Закону України
“Про зайнятість населення” ( 665/97-ВР ), для працевлаштування
громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на
рівних умовах конкурувати на ринку праці, а також для
пенсіонерів, учнів, студентів, інвалідів. Наявність вільних
робочих місць (вакантних посад) зазначається щодо кожної
категорії громадян окремо під такими шифрами:... 14 - інваліди.
Тому є обгрунтованими доводи скаржника про неналежне дослідження
апеляційною інстанцією даних звітів відповідача за формами
№ 3-ПН.
Зі змісту листа ЗАТ “Керченський скляний комбінат” від
04.08.2003 № 373/34 до Керченського центру зайнятості та листа
Керченського центру зайнятості від 05.08.2003 № 01-1304/01-22 у
відповідь ЗАТ “Керченський скляний комбінат” (а. с. 37-38), на
які посилається суд апеляційної інстанції, неможливо зробити
достовірний висновок щодо інформування відповідачем органів
працевлаштування протягом усього звітного періоду про наявність
вільних робочих місць для забезпечення працевлаштування
інвалідів.
З огляду на викладені порушення апеляційної інстанцією правил
статті 43 ГПК ( 1798-12 ) касаційна інстанція дійшла висновку
про недоведеність даних щодо інформування ЗАТ “Керченський
скляний комбінат” протягом 2003 року відповідних органів
працевлаштування про наявність у нього вільних робочих місць для
забезпечення працевлаштування інвалідів, які апеляційною
інстанцією визнано встановленими.
Судом першої інстанції також не з’ясовано викладені обставини зі
справи.
Згідно з частиною другою статті 111-7 ГПК ( 1798-12 ) касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Отже, з’ясування зазначених обставин має бути здійснено за новим
розглядом справи у суді першої інстанції.
Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку
про те, що у разі відсутності у підприємства облікованого
прибутку за звітний період не допускається стягнення штрафних
санкцій на підставі частини третьої статті 20 Закону( 665/97-ВР )
. Відповідно до правової позиції Верховного Суду
України, викладеної у постановах від 14.06.2005 зі справи
№ 6/324 ( v_324700-05 ) та від 21.06.2005 зі справи № 1/255,
суди не можуть відмовляти у вимозі про стягнення штрафних
санкцій лише з тієї підстави, що за даними бухгалтерського
обліку чи податкової звітності у підприємства був відсутній
прибуток у звітному періоді.
За змістом приписів пунктів 8 та 9 статті 3, пункту 4 частини 1
статті 17, частини 4 статті 50, статті 104 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) до
компетенції адміністративних судів не віднесено спори, де
позивачами є відділення Фонду соціального захисту інвалідів. На
даний час статтею 50 цього Кодексу ( 2747-15 ) встановлено
вичерпний перелік позовів, за якими юридичні та фізичні особи,
що не є суб’єктами владних повноважень, можуть бути
відповідачами у справі за позовами суб’єктів владних
повноважень. Отже, спір у цій справі відноситься до
підвідомчості господарських судів.
На підставі викладеного, керуючись статтями 111-7 - 111-12 ГПК( 1798-12 )
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Кримського Республіканського відділення
Фонду соціального захисту інвалідів зі справи № 2-7/3447-2005
задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від
10.03.2005 та постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 21.07.2005 з цієї справи скасувати.
Справу № 2-7/3447-2005 передати на новий розгляд до
господарського суду Автономної Республіки Крим.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя В. Джунь