ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.10.2005 Справа N 2-20/4607-05
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого Невдашенко Л.П.
суддів: Михайлюка М.В.
Дунаєвської Н.Г.
розглянувши у відкритому Дочірнього підприємства “Центральна
судовому засіданні районна аптека № 52” ТОВ
касаційну скаргу “Республіканська компанія “Крим-
Фармація”, м. Джанкой
на постанову від 08.06.2005
Севастопольського апеляційного
господарського суду
у справі № 2-20/4607-05
господарського суду Автономної Республіки
Крим
за позовом Дочірнього підприємства “Центральна
районна аптека № 52” ТОВ
“Республіканська компанія “Крим-
Фармація”, м. Джанкой
До Малого підприємства “Дніпро”, м. Джанкой
Про стягнення 3 843,99 грн.
за участю представників сторін:
від позивача – не з'явилися
від відповідача – не з'явилися
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
04.04.2005 задоволено позов Дочірнього підприємства “Центральна
районна аптека № 52” ТОВ “Республіканська компанія “Крим-
Фармація” до Малого підприємства “Дніпро” про стягнення 3 843,99
грн. заборгованість по орендній платі.
Суд мотивував своє рішення тим, що відповідно до ст. 193
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, ст. 526 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
суб’єкти господарювання та інші
учасники господарських відносин повинні виконувати господарські
зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових
актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо
виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах
звичайно ставляться.
Відповідачем зазначає суд, не виконано належним чином свої
договірні зобов'язання та не внесено орендної плати та інших
платежів за період з 01.01.2004 по 01.07.2004 заборгованість
складає 3 689,99 грн.
Відповідно до ст.ст. 230, 231, 232 Господарського кодексу
України ( 436-15 ) (436-15)
за неналежне виконання відповідачем
прийнятих на себе господарських зобов’язань з нього підлягають
стягненню штрафні санкції у сумі 154 грн.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 08.06.2005 скасовано рішення господарського суду Автономної
Республіки Крим від 04.04.2005. В задоволенні позову Дочірньому
підприємству “Центральна районна аптека № 52” ТОВ
“Республіканська компанія “Крим-Фармація” відмовлено.
Обґрунтовуючи постанови апеляційний суд посилається на те, що
відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у
передбаченому законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх
істотних умов.
При цьому, ст. 284 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
встановлено, що
істотними умовами договору оренди є об’єкт оренди (склад і
вартість майна з урахуванням її індексації, строк, на який
укладається договір оренди і орендна плата з
урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних
відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його
повернення або викупу).
Договір оренди від 02.04.2001 не містить істотних умов, а саме
вартості майна, розмір орендної плати за користування
орендованим приміщенням і не може вважатися укладеним.
Оскаржуючи постанову апеляційного суду скаржник просить її
скасувати, а рішення господарського суду залишити без змін
посилаючись на те, що при винесенні постанови апеляційним судом
порушено норми матеріального права.
Зокрема, скаржник зазначає, що при розгляді справи судом першої
інстанції відповідач не звертався з вимогою про визнання
спірного договору недійсним чи неукладеним.
Крім того, судом не з’ясовано всіх обставин справи та не надано
їм належної оцінки.
Дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку
встановлених судом фактичних обставин справи та її повноту
колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Між Центральною районною аптекою № 52 (орендодавець) та Малим
підприємством “Дніпро” (орендар) 02.04.2001 укладено договір
оренди нежитлового приміщення відповідно до умов якого
орендодавець передає, а орендар приймає в оренду частину
приміщення та торгове обладнання з 16-ти секцій та шаф
матеріальних 2 шт., площею 0,96 кв.м. , що розташоване за
адресою: м. Джанкой, вул. Леніна, 4.
Пунктом 3.1 договору визначено, що орендна плата здійснюється
відповідно розрахунку, який орендар вносить на рахунок
орендодавця від результатів господарської діяльності у
встановленим законом порядку.
Оплата за торгове обладнання здійснюється в рахунок
амортизаційних відрахувань відповідно встановлених норм
амортизації .
Строк дії договору з 02.04.2001 по 02.04.2006.
Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
, господарський договір вважається укладеним, якщо між
сторонами у передбаченому законом порядку та формі досягнуто
згоди щодо усіх істотних умов.
Істотними умовами договору оренди є: об’єкт оренди (склад і
вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який
укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її
індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань;
відновлення орендованого майна та умови його повернення або
викупу (ст. 284 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
).
Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо
неузгодження сторонами істотних умов договору, що вбачається з
матеріалів справи та на підставі документів, наданих сторонами
на підтвердження своїх вимог та заперечень.
Відсутність узгодженості вартості майна, розміру орендної плати
за користування орендованими приміщеннями, позбавляє
господарський суд можливості встановити як наявність зобов’язань
між сторонами та їх виконання сторонами, так і внаслідок цього,
міру відповідальності за їх неможливе виконання.
Суд апеляційної інстанції, при винесенні оскаржуваного рішення
повно і всебічно з’ясував фактичні обставини справи, дослідив та
надав оцінку як доводам позивача так і запереченням відповідача.
В решті касаційна скарга стосується спростування обставин
справи, встановлених судом апеляційної інстанції, а також
заперечень щодо оцінки судом наявних у справі доказів, тому
судом касаційної інстанції до уваги не приймаються з огляду на
вимоги ч. 2 ст. 111-5 та ч. 1, 2 ст. 111-7 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновку суду.
З огляду на викладене, Вищий господарський суд України вважає
юридичну оцінку, дану Севастопольським апеляційним господарським
судом обставинам справи такою, що ґрунтується на матеріалах
справи та чинному законодавстві і підстав для задоволення
касаційної скарги не вбачає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-9, 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ
СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
08.06.2005 у справі № 2-20/4607-05 залишити без змін, а
касаційну скаргу без задоволення.
Головуючий: Л.Невдашенко
Судді: М.Михайлюк
Н.Дунаєвська