Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючого судді Кузьменка М.В.,

суддів Васищака І.М., Палій В.М.,

розглянувши касаційне подання прокурора Центрального району м. Сімферополя на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.06.2005р. та ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.05.2005р.

у справі № 2-3/7692-2005 господарського суду АР Крим

за позовом прокурора Центрального району м. Сімферополя в

інтересах держави в особі Міністерства палива та енергетики

України,

Відкритого акціонерного товариства “Крименерго” до відповідача Державного комунального підприємства “Комбінат комунальних підприємств”

про стягнення 37 348,30грн.

за участю представників:

Міністерства палива та енергетики України –не з’явилися;

ВАТ “Крименерго” – не з’явилися;

ДКП “Комбінат комунальних підприємств” –не з’явилися;

ГПУ –прокурор відділу Баклан Н.Ю.

В С Т А Н О В И Л А:

прокурор Центрального району м. Сімферополя в інтересах держави в особі Міністерства палива та енергетики України звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом та просить стягнути з відповідача –Державного комунального підприємства “Комбінат комунальних підприємств” на користь Відкритого акціонерного товариства “Крименерго” 37348,30грн. заборгованості за поставлену у період з.10.2003р. по березень 2005р.електроенергію.

В обґрунтування заявлених вимог, прокурор у поданій заяві посилається на невиконання відповідачем взятих на себе зобов’язань відповідно до умов договору № 21 від 17.12.98р. (а.с.4-5).

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.05.2005р. поданий позов залишено без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 81 ГПК України (1798-12) (а.с.18-20).

Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позов прокурором подано не в інтересах держави, а в інтересах самостійного господарюючого суб’єкта - ВАТ “Крименерго”.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.06.2005р. ухвала господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.05.2005р. залишена без змін (а.с.36-42). Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, прокурор Центрального району м. Сімферополя звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням та просить їх скасувати, прийнявши нове рішення про задоволення заявлених вимог.

Прокурор вважає, що при прийнятті оскаржуваних актів судами порушені норми матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить касаційне подання таким, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 ГПК України (1798-12) , позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором чи його заступником, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.

Прокурор чи його заступник, звертаючись до господарського суду з позовом, зокрема, виконує функцію представництва інтересів держави, що визначено ст. 121 Конституції України (254к/96-ВР) , ст. 361 Закону України “Про прокуратуру” (1789-12) . При цьому, випадки такого представництва визначені законом.

Згідно ст. 361 Закону України “Про прокуратуру” (1789-12) , представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

В силу ч. 5 ст. 361 Закону, (1789-12) прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Підставою для порушення справи, за змістом ч. 1 ст. 2 ГПК України (1798-12) , є позовні заяви прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частина третя вказаної норми також визначає, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Однак, вирішуючи питання про прийняття такої позовної заяви, господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.99р. № 3-рп/99 (v003p710-99) у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (1798-12) (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді), прокурори та їх заступники подають до господарського суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності.

В силу пункту 2 резолютивної частини цього рішення під поняттям “орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах”, зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, як вказано у зазначеному рішенні, фактично є позивачем у справах, порушених за позовною заявою прокурора, і на підставі частини першої статті 21 Арбітражного процесуального кодексу України (1798-12) є стороною в арбітражному процесі. Цей орган вчиняє процесуальні дії (відповідні функції) згідно зі статтею 22 Арбітражного процесуального кодексу України (1798-12) .

Звертаючись до суду з даним позовом, прокурор Центрального району м. Сімферополя зазначив, що органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, є Міністерство палива та енергетики України. Між тим, у резолютивній частині, прокурор просить суд поновити порушене право шляхом стягнення коштів на користь іншої особи –ВАТ “Крименерго”, яке є самостійним суб’єктом господарювання.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що провадження у даній справі було порушено помилково, у зв’язку з чим поданий позов підлягав залишенню без розгляду у відповідності з п. 1 ч. 1 ст. 81 ГПК України (1798-12) (також див. п. 3 роз’яснення президії Вищого господарського суду України від 22.05.2002р. № 04-5/570 “Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам (v_570600-02) ). Отже, ухвалений у даній справі судовий акт за результатами перегляду в апеляційному порядку вірно залишений в силі, з урахуванням повноважень, визначених п. 1 ст. 103, ст. 106 ГПК України (1798-12) .

За таких обставин, судові акти у цій справ прийняті у відповідності з нормами матеріального та процесуального права і підстав для їх зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України (1798-12) , колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.06.2005р. у справі № 2-3/7692-2005 господарського суду Автономної Республіки Крим залишити без змін, а касаційне подання прокурора Центрального району м. Сімферополя –без задоволення.