ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.11.2005 Справа N 1/180-19/64
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Плюшка І.А. –головуючий у засіданні (доповідач),
Панченко Н.П. , Плахотнюк С.О.,
розглянувши Управління комунального майна Львівської
касаційну скаргу міської ради
на рішення господарського суду Львівської області від 05.01.2005р.
та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.07.2005р.
у справі № 1/180-19/64
за позовом Управління комунального майна Львівської міської ради
до 1. Українського інституту проектування комп’ютерних систем обробки інформації в споживчій кооперації України “Укоопінформпроект”;
2. Галицької районної адміністрації Львівської міської ради;
3. Львівського обласного державного комунального бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки
третя особа, яка не заявляє
самостійні вимоги на предмет спору на стороні
позивача: Торгове підприємство “Природа”
Про визнання права власності територіальної громади міста Львова на будинок № 36 на площі Ринок в місті Львові та визнання недійсним свідоцтва про право власності № Г-00445 від 28.12.2001р., виданого Українському інституту проектування комп’ютерних систем обробки інформації в споживчій кооперації України “Укоопінформпроект”
Касаційну скаргу розглянуто у відкритому судовому засіданні за участю представників:
від позивача: Золотий Я.М. (дов. від 02.11.2005р. № 30);
від відповідача: 1.Коморний О.І. (дов. від 04.01.2005р. б/н);
2. не з’явилися; 3. не з’явилися;
від третьої особи (ТП “Природа”): Смислов В.В. –директор, Тимчук С.І. (дов. від 07.09.2005р.)
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Львівської області від 05.01.2005р. в позові про визнання права власності територіальної громади міста Львова на будинок № 36 на площі Ринок у місті Львові та про скасування Львівським обласним дер жавним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки державної реєстрації права власності Українського інституту проектування комп'ютерних систем обробки інформації в споживчій кооперації України “Укоопінформпроект” на будинок № 36 на площі Ринок у місті Львові - відмовлено повністю.
А в позові про визнання недійсним свідоцтва про право власності № Г-00455, виданого Українському інституту проектування комп'ютерних систем обробки інформації в споживчій кооперації України “Укоопінформпроект” від 28.12.2001р. на будинок № 36 на площі Ринок у місті Львові –припинено провадження у справі.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.07.2005р. рішення господарського суду Львівської області від 05.01.2005р. залишено без змін.
В касаційній скарзі Управління комунального майна Львівської міськради просить скасувати вказані рішення господарського суду Львівської області від 05.01.2005р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.07.2005р., і винести нове рішення, яким позов задовольнити
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при прийнятті оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вірно встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, рішенням виконкому Львівської міської ради депутатів трудящих від 05.04.1952 р. № 391 “Про обмін приміщеннями між міським відділом охорони здоров’я та Львівським торгово-економічним інститутом”, приміщення гуртожитку Львівського торгово-економічного інституту по вул. Снопківській 22, передано на баланс Львівського міського відділу охорони здоров’я, а в заміну за вищезазначений будинок на баланс Львівського торгово-економічного інституту пере дано приміщення будинку № 36 на площі Ринок (пункти 1, 2 “б“). Львівська обласна рада своїм рішенням № 801 від 26.04.1952 р. затвердила вищевказане рішення від 05.04.1952 р. № 391.
На підставі вищезазначених рішень Львівському торгово-економічному інституту 03.06.1971 р. було видано реєстраційне посвідчення № 642 на будинок за адресою пл. Ринок 36 в цілому.
Згідно матеріалів справи, 13.01.1977р. на підставі розпорядження правління Центроспілки СРСР № 9 “О безво змездной передаче здания Львовского торгово-економнческого института Львовскому проектно-технологическому институту АСУ Центросоюза“(ЛПТІ АСУ Центроспілки) будинок № 36 на площі Ринок в місті Львові передано на баланс ЛПТІ АСУ Центроспілки. 15.09.1977 року на будинок № 36 на площі Ринок, в цілому, видано реєстраційне посвідчення № 642 на ЛПТІ АСУ Центроспілки.
Постановою правління Укоопспілки № 91 від 31.03.92 року ЛПТІ АСУ Центроспілки пе рейменований в Український інститут проектування комп'ютерних систем обробки інформації споживчої кооперації (зареєстрований 06.04.92 року), який 17.01.94 року перереєстрований в Український інститут проектування комп'ютерних систем обробки інформації споживчої коопе рації “Укоопінформпроект”.
30.03.1998 року інституту “Укоопінформпроект” видано реєстраційне посвідчення № 642 на будинок № 36 на площі Ринок в цілому.
Постановою правління Укоопспілки № 239 від 12.10 2001 року Українському інституту проектування комп'ютерних систем обробки інформації споживчої коопе рації “Укоопінформпроект” пе редано у власність будинок на площі Ринок 36, в місті Львові, про що складено акт від 17.10.2001 року.
28.12.2001р. Галицькою районною адміністрацією Українському інституту проектування комп'ютерних систем обробки інформації споживчої коопе рації “Укоопінформпроект” було ви дано свідоцтво про право власності на будинок в цілому, який розташований у місті Львові на площі Ринок, 36 загальною площею 1133,3 м. кв. Судами першої та апеляційної інстанції правильно встановлено, що питання власності на спірний будинок вже досліджувалося іншими судовими інстанціями. Так, ухвалою арбітражного суду Львівської області від 05.06.1998р. у справі № 3/5-151(95) встановлено, що будинок № 36, що на площі Ринок в місті Львові знаходиться у спільний власності Укоопспілки, Кримспоживспілки та 24 облспоживспілок, а будинок був переданий Львівському ПТІ АСУ Центроспілки в цілому. Вказана ухвала залишена в силі вищими судовими інстанціями і на сьогоднішній день є чинною.
Безпідставність позовних вимог позивача встановлено й інши ми судовими рішеннями. Так, рішенням господарського суду Львівської області від 27.05.2003р. у справі № 1/205-31/120 було задоволено позов Українського інституту проектування комп'ютерних систем обробки інформації споживчої кооперації Укоопінформпро ект” до Торгового підприємства “Природа” про виселення ТП “Природа” з нежитлових примі щень у будинку № 36 на площі Ринок у місті Львові. У цьому рішенні встановлено, що Український інститут проектування комп'ютерних систем обробки інформації споживчої кооперації Укоопінформпро ект” є законним власником будинку № 36 на площі Ринок у місті Львові.
Судами першої та апеляційної інстанції правильно встановлено, що вищенаведені фати спростовують твердження позивача та третьої особи про наявність підстав для визнання права власності на цей будинок за територіальною громадою міста Львова.
Крім того, постановою Вищого господарського суду України від 19.04.2005р. у справі № 1/252-21-108 залишено без змін постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.12.2004р. та рішення господарського суду Львівської області від 29.06.2004р., яким було встановлено факт правомірного набуття Українським інститутом проектування комп'ютерних систем обробки інформації споживчої кооперації Укоопінформпро ект” права власності на спірний будинок № 36 на площі Ринок у місті Львові.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , факти які встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Слід зазначити, що свідоцтво про право власності № Г-00445, яке оспорює позивач є належним правовстановлюючим документом, оскільки воно відноситься до переліку правовстановлюючих документів, визначеного додатком № 1 до п. 2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.01.2003 р. № 6/5 (z0066-03) .
Зазначене свідоцтво видано на підставі розпорядження Галицької районної адміністрації міста Львова від 28.12.2001 р. № 1589 та на даний час не анульоване.
Як правильно встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, відміна Галицькою районною адміністрацією Львівської міської ради у розпорядженні № 354 від 16.04.2003р. „Про відміну розпорядження № 1589 від 28.12.2001р. про оформлення права колективної власності на будинок № 36 на площі Ринок”, не заслуговує на увагу, оскільки розпорядження Галицької районної адміністрації міста Львова від 16.04.2003р. № 354 про скасування попереднього розпорядження № 1589 не породжує юридичних наслідків, оскільки прийняте головою районної адміністрації з перевищенням повноважень і всупереч вимогам ст. ст. 2, 4 Закону України „Про власність” (697-12) та ст. 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” (280/97-ВР) , які не передбачають можливості скасування керівником виконавчого органу ради своїх же розпоряджень.
Таким чином, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази визнання недійсними в судовому порядку розпорядження Галицької районної адміністрації від 28.12.2001 р. № 1589, згідно з яким, 28.12.2001р. Галицькою районною адміністрацією Українському інституту проектування комп'ютерних систем обробки інформації споживчої кооперації Укоопінформпро ект” було видано свідоцтво про право власності № Г-00445 на будинок в цілому № 36 на площі Ринок у місті Львові, загальною площею 1133,3 м. кв., а також відсутні докази визнання недійсним в судовому порядку розпорядження правління Центроспілки СРСР № 9 від 13.01.1997р. на підставі якого 15.09.1977р. на вказаний будинок було видано реєстраційне посвідчення № 642 на ЛПТІ АСУ Центроспілки (правонаступником якого є відповідач -1).
З огляду на вищенаведені обставини, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку, що щодо правомірної відмови позивачу у визнанні права власності на спірний будинок за територіальною громадою міста Львова. Як наслідок цього, судами також правомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог про скасування за відповідачем - 3 державної реєстрації права власності відповідача -1 на будинок № 36 на площі Ринок у місті Львові
Отже, судами першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано відмовлено в задоволені позовних вимог.
Що стосується позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва про право власності № Г-00455, виданого Українському інституту проектування комп'ютерних систем обробки інформації в споживчій кооперації України “Укоопінформпроект” від 28.12.2001 року на будинок № 36 на пл. Ринок у м. Львові то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про припинення провадження у справі в цій частині, оскільки свідоцтво, що оспорюється не є актом державного чи іншого органу в розумінні ст. 12 ГПК України (1798-12) . Вказане свідоцтво видане на підставі Розпорядження Галицької районної адміністрації від 28.12.2001р. № 1589, яке за своєю правовою суттю і є тим актом державного чи іншого органу в розумінні ст. 12 ГПК України (1798-12) .
Таким чином, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що в позові про визнання недійсним свідоцтва про право власності № Г-00455, виданого Українському інституту проектування комп'ютерних систем обробки інформації в споживчій кооперації України “Укоопінформпроект” від 28.12.2001 року на будинок № 36 на пл. Ринок у м. Львові слід припинити провадження у справі, відповідають дійсним обставинам справи.
Так, відповідно до ст. 111-7 ГПК України (1798-12) , переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Доводи касаційної скарги зводяться виключно до посилання на необхідності вирішення касаційною інстанцією питань про надання переваги доказів позивача над іншими, тобто здійснення відмінної від місцевого та апеляційного судів оцінки доказів, що суперечить вимогам ст. 111-7 ГПК України (1798-12) , тому до уваги не приймаються.
Отже, рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають матеріалам справи, діючому законодавству, а тому підстав для задоволення касаційної скарги немає.
Враховуючи наведене, прийняті судові рішення у справі не підлягають скасуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
1.Касаційну скаргу Управління комунального майна Львівської міськради залишити без задоволення.
2.Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.07.2005р. та рішення господарського суду Львівської області від 05.01.2005р. у справі № 1/180-19/64 залишити без змін.