ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.10.2005 Справа N 39/208
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Удовиченка О.С., –головуючого
Панової І.Ю.,
Яценко О.В.
розглянувши касаційну ДП НАЕК “Енергоатом”
скаргу
на постанову Київського апеляційного господарського суду
від 13.06.2005
у справі № 39/208
господарського суду міста Києва
за позовом ДП “Інженерно-технічний центр по підготовці
кадрів для атомної енергетики”
до ДП НАЕК “Енергоатом”
Про стягнення 31 245,00 грн.
за участю представників:
від відповідача –Білан О.П.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду міста Києва від 18.04.2005 у справі
№ 39/208 (суддя Гумега О.В.) позов Державного підприємства
“Інженерно-технічний центр по підготовці кадрів для атомної
енергетики” задоволено частково. Стягнуто з Державного
підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія
“Енергоатом” на користь Державного підприємства
“Інженерно-технічний центр по підготовці кадрів для атомної
енергетики” 30 000 грн. основного боргу, 312,45 грн. витрат по
сплаті державного мита та 118 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення. В задоволені решти позовних
вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
13.06.2005 р. (судді: Капацин Н.В.–головуючий, Ковтонюк Л.В.,
Зубець Л.П. ) апеляційну скаргу Державного підприємства
“Інженерно-технічний центр по підготовці кадрів для атомної
енергетики” задоволено частково. Рішення господарського суду
міста Києва від 18.04.2005 у справі № 39/208 в частині відмови у
задоволенні позовних вимог про стягнення пені, суми на яку
збільшився борг з урахуванням встановленого індексу інфляції та
3% річних змінено. Стягнуто з Державного підприємства
“Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” на
користь Державного підприємства “Інженерно-технічний центр по
підготовці кадрів для атомної енергетики” 30 000 грн. боргу,
621,37грн. пені, 115,16 грн. суми, на яку збільшився борг з
урахуванням встановленого індексу інфляції, 103,85 грн. 3%
річних, 309,33 грн. витрат по сплаті державного мита за подання
позовної заяви, 35 грн. витрат по оплаті державного мита за
подання апеляційної скарги, 116 грн. 82 коп. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з даною постановою, ДП “Національна атомна
енергогенеруюча компанія “Енергоатом” звернулась до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
постанову Київського апеляційного господарського суду від
13.06.2005 р. у справі 39/208 скасувати, рішення господарського
суду міста Києва від 18.04.2005 залишити без змін.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді Панової І.Ю.,
розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
судом попередньої інстанції норм процесуального та матеріального
права дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню
частково, виходячи з наступного:
Як вбачається з матеріалів справи, ДП “Інженерно-технічний центр
по підготовці кадрів для атомної енергетики” звернулось з
позовом до ДП “Національна атомна енергогенеруюча компанія
“Енергоатом” про стягнення 30 000,00 грн. заборгованості, 630
грн. пені за період з 25.01.2005 по 07.03.2005, 510 грн. суми на
яку збільшився борг, з урахуванням індексу інфляції за січень
2005, трьох відсотків річних за період з 25.01.2005р. по
07.03.2005.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ДП
“Інженерно-технічний центр по підготовці кадрів для атомної
енергетики” як виконавцем і ДП “Національна атомна
енергогенеруюча компанія “Енергоатом” як замовником укладено
договір від 14.07.1999 № 1152/18 НАЕК про створення
науково-технічної продукції, відповідно до умов пункту 1.1 якого
замовник доручив виконавцю, а виконавець прийняв виконання робіт
за темою: “Розробка учбових матеріалів і проведення навчання
кадрового резерву НАЕК Енергоатом”. Термін дії договору
встановлений з моменту його підписання сторонами і до виконання
прийнятих зобов'язань.
Відповідно до пункту 2.1 вказаного договору за виконану
науково-технічну продукцію замовник перераховує виконавцю 198
000,00 грн. Оплата по договору здійснюється в установленому
порядку після підписання приймально-здавальних документів
(п. 2.3. договору). Позивач виконав за договором на користь
відповідача роботи на загальну суму 60 000 грн. (акти
здачі-приймання науково-технічної продукції від 12.03.2004р. № 1
та від 16.09.2004 № 2).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до ч. 2
ст. 530 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, якщо строк (термін) виконання
боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом
пред’явлення вимоги кредитор має право вимагати його виконання у
будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у
семиденний строк від дня пред’явлення вимоги якщо обов’язок
негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного
законодавства.
14.01.2005 позивач направив на адресу відповідача претензію № 3
з вимогою сплатити суму заборгованості, яку відповідач отримав
17.01.2005 та залишив без задоволення. Зобов'язання по оплаті
виконаної позивачем роботи відповідачем не виконано.
Оскільки відповідач своїх зобов'язань за договором не виконав,
за виконані позивачем роботи не розрахувався, суди попередніх
інстанцій дійшли вірного висновку, що позовні вимоги щодо
стягнення з відповідача 30 000 грн. заборгованості підлягають
задоволенню.
Частиною 24 статті 1 Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
(надалі – Закон ( 2343-12 ) (2343-12)
) встановлено, що
мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання
боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати
податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких
настав до дня введення мораторію, і припинення заходів,
спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та
зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових
платежів), застосованих до прийняття рішення про введення
мораторію.
Відповідно до п. 4 ст. 12 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
мораторій на
задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням
провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в
ухвалі господарського суду; протягом дії мораторію на
задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на
підставі виконавчих документів та інших документів, за якими
здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не
нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші
санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових
зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів
(обов'язкових платежів).
Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.12.2003 у справі
№ 43/167 про порушення провадження у справі про банкрутство ДП
НАЕК “Енергоатом” введено мораторій на задоволення вимог
кредиторів боржника, який діє на весь час провадження справи про
банкрутство.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на
вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням
встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також
три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір
процентів не встановлений договором або законом.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що
сума на яку збільшився борг з урахуванням встановленого індексу
інфляції та 3% річних є складовими частинами боргу, а не
санкціями за невиконання або неналежне виконання зобов’язання та
підлягають задоволенню в розмірі 103,85грн. –3% річних, 115,16
грн. сума на яку збільшився борг з урахуванням встановленого
індексу інфляції.
В частині задоволення позовних вимог щодо стягнення пені, суд
апеляційної інстанції дійшов невірного висновку з огляду на
таке:
- відповідно до абз. 2, ч. 4, ст. 12 Закону України “Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
протягом дії мораторію на задоволення
вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не
застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне
виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати
податків і зборів (обов'язкових платежів).
Вказана норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого
не нараховуються штраф і пеня, і цей проміжок часу лише
відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів,
але ніяк не пов'язаний з його суттю. Тобто, за змістом цієї
норми боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після
введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або
неналежне виконання не нараховуються.
На підставі викладеного, Колегія суддів Вищого господарського
суду України, вважає, що протягом дії мораторію не нараховується
пеня, яка обчислюється від суми несвоєчасно виконаного грошового
зобов’язання, незалежно від дати виникнення цього зобов’язання
–до, чи після порушення провадження у справі про банкрутство,
тобто дія мораторію в даному випадку поширюється на вимоги про
стягнення пені.
Отже, постанова Київського апеляційного господарського суду від
13.06.2005 р. в цій частині підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державного підприємства “Інженерно-технічний
центр по підготовці кадрів для атомної енергетики” задовольнити
частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
13.06.2005 у справі № 39/208 в частині стягнення пені з ДП НАЕК
“Енергоатом” на користь ДП “Інженерно-технічний центр по
підготовці кадрів для атомної енергетики” в сумі 621,37грн. -
скасувати. Рішення господарського суду міста Києва від
18.04.2005 року у справі № 39/208 у цієї частині залишити без
змін.
В решті - постанову Київського апеляційного господарського суду
залишити без змін.
Головуючий О.С. Удовиченко
Судді І.Ю. Панова
О.В. Яценко