47/220-05 Про стягнення 16 163, 21 грн. - Текст документа

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.07.2005 у справі № 47/220-05 (суддя Светлічний Ю.В.) позов задоволено частково: стягнуто з ПП “СВ” на користь ПП “Крон –Авто” основної заборгованості у розмірі 13 801, 82 грн.; 138, 01 грн. державного мита та 100, 76 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. В решті позову у сумі 761, 39 грн. провадження у справі припинено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ПП “СВ” було подано апеляційну скаргу до Харківського апеляційного господарського суду.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.09.2005 у справі № 47/220-05 (судді Пушай В.І., Плужник О.В., Такмаков Ю.В.) апеляційну скаргу ПП “СВ” задоволено частково: рішення господарського суду Харківської області від 18.07.2005 у справі № 47/220-05 змінено –в частині стягнення 13 801, 82 грн. боргу; 138, 01 грн. державного мита та 100, 76 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу рішення скасовано та у задоволенні позову у цій частині відмовлено. В іншій частині рішення господарського суду залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У касаційній скарзі ПП “Крон –Авто” просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.09.2005 у справі № 47/220-05 та прийняти нове рішення –стягнути з ПП “СВ” на користь ПП “Крон –Авто” суму основного боргу за договором від 10.01.2005 № 3 у розмірі 13 579, 82 грн., посилаючись на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, а саме: ст. 612 Цивільного кодексу України (435-15) та ст.ст. 42 та 105 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на участь свого представника в засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених в них фактичних обставин правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України (1798-12) касаційна інстанція виходить із обставин, встановлених у справі господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, а саме.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між ПП “Крон – Авто” (постачальник) та ПП “СВ” (покупець) було укладено договір від 10.01.2005 № 3 строком дії до 31.12.2005, відповідно до умов якого позивач передає у власність відповідачу товар, в асортименті, кількості та по ціні згідно з рахунками –фактурами і накладними, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар на умовах зазначеного договору. Умови оплати товару передбачено п. 3.2 договору – оплата протягом 2-ох банківських днів з моменту реалізації товару.

На виконання умов вказаного договору позивач поставив відповідачу товар на суму 70 445, 76 грн., який відповідачем було оплачено лише частково, у зв’язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за поставлений товар у сумі 13 801, 82 грн.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарський суд апеляційної інстанції всебічно і повно дослідив всі обставини справи і прийшов до правильного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову у частині стягнення 13 801, 82 грн. заборгованості за поставлений товар з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, матеріалами справи підтверджено і позивачем не заперечується, що згідно з п. 3.2 договору оплата за отриманий товар здійснюється протягом 2-х банківських днів з моменту реалізації товару, однак позивачем не було надано доказів реалізації товару, який залишився неоплаченим відповідачем (як і не було надано доказів настання терміну оплати товару згідно з умовами договору).

Цілком правомірно господарським судом апеляційної інстанції було взято до уваги умови п. 4.2 договору щодо права позивача вимагати повернення всього залишку неоплаченого товару протягом 2-ох днів з моменту отримання усної вимоги від постачальника, оскільки, як встановлено господарськими судами, позивачем жодних доказів звернення з відповідною вимогою до суду не надано.

З огляду на викладене, висновки апеляційного господарського суду щодо відсутності підстав згідно з умовами договору від 10.01.2005 № 3 для стягнення заборгованості за поставлений товар відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи.

Посилання заявника у касаційній скарзі на норми ч. 3 ст. 612 Цивільного кодексу України (435-15) не можуть бути взяті до уваги, оскільки позивачем не надано будь –яких доказів відмови від прийняття виконання зобов’язання боржником і звернення з вимогою про відшкодування збитків.

Таким чином, встановлені господарським судом апеляційної інстанції з дотриманням правил ст. 43 ГПК України (1798-12) факти, на підставі яких касаційна інстанція відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, спростовують доводи касаційної скарги щодо порушення господарським судом норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови.

За таких обставин постанова Харківського апеляційного господарського суду від 12.09.2005 у справі № 47/220-05 відповідає вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв’язку з чим підстав для її скасування не вбачається. Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ПП “Крон –Авто” залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.09.2005 у справі № 47/220-05 –без змін.