ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.10.2005 Справа N 32/181(32/27)
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М.,
Палій В.М.,
Розглянувши касаційні скарги Приватного підприємства
“Комос” та Відкритого акціонерного товариства “Запорізький
металургійний комбінат “Запоріжсталь» на постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
06.06.2005р.
у справі № 31/181(32/27) господарського суду Дніпропетровської
області
за позовом Відкритого акціонерного товариства
“Енергогідромеханізація”
до відповідачів Приватного підприємства “Санрайз”,
Приватного підприємства “Комос”
треті особи Відкрите акціонерне товариство
“Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь»,
Товариство з обмеженою відповідальністю “ТехПром”
про визнання недійсним договору
за участю представників:
ВАТ “Енергогідромеханізація» –Мартинов В.Р., Шарапа М.О.;
ПП “Санрайз” –не з’явилися;
ПП “Комос” –Завгородній О.В., Курицин А.В.;
ВАТ “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь» –Довга
Н.П. , Ніконенко І.Ю.;
ТОВ “ТехПром” –не з’явилися
В С Т А Н О В И Л А:
Відкрите акціонерне товариство “Енергогідромеханізація»
звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з
позовом про визнання недійсним на підставі ст. 48 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
договору від 25.07.2003р. № 2507/1, укладеного між
відповідачами у справі –Приватним підприємством “Санрайз” та
Приватним підприємством “Комос», предметом якого є
купівля-продаж земснарядів.
В обґрунтування заявлених вимог, відповідач посилається на те,
що майно за спірним договором всупереч ст. 225 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, продано особою, яка не є власником цього майна, –ПП
“Санрайз” (т.1 а.с.2-4).
Відповідач у справі – ПП “Комос” у відзиві на позов заявлені
вимоги відхилило, посилаючись на неподання позивачем доказів
належності йому права власності на майно, що є об’єктом
купівлі-продажу за умовами спірного договору (т.1
а.с.78,122-123, т.2 а.с.18).
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від
05.04.2005р. до участі у справі в якості третіх осіб без
самостійних вимог на предмет спору залучено Відкрите акціонерне
товариство “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь» та
Товариство з обмеженою відповідальністю “ТехПром” (т.1
а.с.107-108).
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
26.04.2005р. у позові відмовлено (т.2 а.с.22-25).
Висновку щодо необґрунтованості заявлених вимог суд першої
інстанції дійшов з огляду на те, що:
- факт відчуження майна особою, якій воно не належить на праві
власності, не є підставою для визнання угоди недійсною;
- не доведено факт вибуття майна від позивача поза його волею;
- позивачем не доведено наявності у нього права власності на
майно, відчужене за спірною угодою.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 06.06.2005р. рішення господарського суду Дніпропетровської
області від 26.04.2005р. скасовано, а позов задоволено.
Відповідно до постанови суду спірний договір визнано недійсним
на підставі ст. 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(т.2 а.с.57-58).
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи
заявлені вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що:
- висновок суду першої інстанції про те, що відповідач не є
власником майна, відчуженого за спірною угодою, помилковий,
враховуючи набуття такого права ним під час перетворення
Дніпродзержинського спеціалізованого підприємства
“Енергогідромеханізація» в ВАТ “Енергогідромеханізація» та
передачі майна;
- ТОВ Санрайз» не надало доказів наявності у нього права
власності на майно, що є об’єктом купівлі-продажу за спірним
договором.
Не погоджуючись з постановою Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 06.06.2005р., ПП “Комос” звернулося до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та
просить її скасувати, залишивши в силі рішення господарського
суду Дніпропетровської області від 26.04.2005р. (т.2 а.с.71-73).
Скаржник вважає, що судом апеляційної інстанції допущені
порушення вимог ст.ст. 42,43, 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та
неправильно застосована ст. 225 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Також, касаційна скарга на постанову апеляційної інстанції
подана третьою особою –ВАТ “Запоріжсталь». У поданій касаційній
скарзі скаржник просить оскаржуваний акт скасувати, залишивши в
силі рішення суду першої інстанції (т.2 а.с.78-80).
Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням ст.ст. 43,101,105
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та ст. 4 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
ВАТ “Енергогідромеханізація» у відзиві на касаційні скарги,
вважаючи їх необґрунтованими, просить постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
06.06.2005р. залишити без змін.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить
касаційні скарги такими, що підлягають частковому задоволенню з
наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(чинному на момент
укладення спірного договору), недійсною є та угода, що не
відповідає вимогам закону.
Визнаючи недійсним договір купівлі-продажу товару № 2507/1 від
25.07.25003р., який укладений між відповідачами у справі –ПП
“Санрайз” та ПП “Космос”, суд апеляційної інстанції виходив з
того, що спірний договір суперечить ст. 225 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
В силу ст. 225 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
встановлено, що право продажу
майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові.
Висновок суду апеляційної інстанції щодо недійсності спірного
договору обґрунтований тим, що продавець за спірним договором -
ПП “Санрайз” не є власником майна, яке є об’єктом
купівлі-продажу, а, отже, і не могло його відчужувати на користь
інших осіб, зокрема, другого відповідача у справі – ПП “Комос”.
Однак, такого висновку суд апеляційної інстанції дійшов без
з’ясування всіх обставин справи, які підлягали встановленню у
даній справі, та з порушенням норм процесуального права.
Так, відповідно до ст. 225 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, якщо продавець
майна не є його власником, покупець набуває права власності лише
в тих випадках, коли згідно з статтею 145 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
власник не вправі витребувати від нього майно.
Згідно ст. 145 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, якщо майно за плату
придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що
набувач не знав і не повинен був знати (добросовісний набувач),
то власник вправі витребувати це майно від набувача лише у разі,
коли майно загублене власником або особою, якій майно було
передане власником у володіння, або викрадено у того чи іншого,
або вибуло з їх володіння іншим шляхом поза їх волею. При цьому,
якщо майно набуто безоплатно від особи, яка не мала права його
відчужувати, власник вправі витребувати майно в усіх випадках.
Висновку щодо відсутності у першого відповідача права власності
на майно, суд апеляційної інстанції дійшов з огляду на те, що ПП
“Санрайз” не надало суду доказів наявності у нього права
власності на майно, що відчужувалось за спірним договором. При
цьому, зазначена особа в судове засідання жодного разу не
з’явилась, а процесуальні документи, що направлялись судом,
повернуті відділеннями зв’язку.
Під час розгляду даної справи, судом першої інстанції
встановлено наступне.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
01.07.2004р. у справі № 14/141 за позовом ВАТ
“Енергогідромеханізація» до ПП Єлисеєвої Г.В., яке залишено без
змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 26.08.2004р., визнано недійсним на підставі ст. 50 ЦК
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
договір купівлі-продажу обладнання № 1-03/54
від 20.03.2003р., який укладено між ВАТ “Енергогідромеханізація»
та ПП Єлисеєвою Г.В.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
01.07.2004р. у справі № 14/142 за позовом ВАТ
“Енергогідромеханізація» до ТОВ “ТехПром”, яке залишено без змін
постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 26.08.2004р., визнано недійсним на підставі ст. 50 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
договір купівлі-продажу обладнання № 67 від
25.04.2003р., укладений між ВАТ “Енергогідромеханізація» та ТОВ
“ТехПром”.
Предметом купівлі-продажу відповідно до умов договорів, що
визнані недійсними судом у вищевказаних справах, є: за договором
№ 67 від 25.04.2003р. – земснаряди ЗРС-Г-ЛС-27 інв. № 423,
350-50Л інв. № 3015, 350-50Л інв.№ 123, 350-50Л інв.№ 3033
350-50Л інв.№ 394, 350-50Л інв.№ 395, ЛС-27 інв.330; за
договором № 1-03/54 від 20.03.2003р. –земснаряди 350-50ЛС
інв.№ 367, ЗРС-Г-27 інв.№ 420, 350-50Л інв.№ 337, 350-50Л
інв.№ 329, 350-50Л інв.№ 419, 350-50Л інв.№ 421, 350—50Л
ін.в№ 389.
Частина вищевказаних землеснарядів є предметом купівлі-продажу
за умовами спірного договору, укладеного між відповідачами.
Вимоги позивача у даній справі обґрунтовані недійсністю
договорів № 67 від 25.04.2003р. та № 1-03/54 від 20.03.2003р.
Між тим, недійсність вищевказаних угод, з огляду на положення
ст. 225 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, не тягне за собою беззаперечну
недійсність угод щодо відчуження майна, яке є об’єктом
купівлі-продажу за договорами, визнаними судами недійсними.
Таким чином, для вирішення питання чи набуло ПП “Санрайз” право
власності на майно, а, отже, і права відчужувати його за спірним
договором, судам необхідно було з’ясувати:
- чи вибуло майно від ВАТ “Енергогідромеханізація» поза його
волею;
- чи є особи, яким ПП Єлісеєва Г.В. та ТОВ “ТехПром” відчужили у
подальшому майно, отримане за недійсними договорами, особами,
які не знали і не повинні була знати про те, що ПП Єлісеєва Г.В,
та ТОВ “ТехПром” не мають права його відчужувати (добросовісні
набувачі);
- оплатно чи безоплатно набуто майно особами від ПП Єлісеєвої
Г.В., ТОВ “ТехПром”;
- яким чином спірне майно надійшло до першого відповідача - ПП
“Санрайз”: що є підставою для цього; оплатно чи безоплатно; чи є
ця особа добросовісним набувачем тощо.
Зазначені обставини не встановлені судом першої інстанції під
час розгляду спору у даній справі по суті заявлених вимог.
Також судами не витребувані та не досліджені технічні паспорти
на відчужене за спірним договором майно.
Неповно з’ясувавши обставини справи, що підлягали встановленню у
даному випадку, суд першої інстанції допустив порушення норм
процесуального права, які у подальшому не усунуті судом
апеляційної інстанції.
Так, відповідно до ст. 47 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, судові
рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин
справи, а в силу, ст. 38 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
зобов’язаний у разі, якщо подані сторонами докази є
недостатніми, витребувати від підприємств та організацій
незалежно від їх участі у справі документи і матеріали,
необхідні для вирішення спору
Вказані порушення норм процесуального права, на які не звернув
увагу суд апеляційної інстанції, переглядаючи судовий акт в
апеляційному порядку, не можуть бути усунуті касаційною
інстанцією з таких підстав.
Відповідно до ст. 111 7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у
касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має
права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи наведене, прийняті судові рішення підлягають
скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до суду першої
інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
1. Касаційні скарги Приватного підприємства “Комос” та
Відкритого акціонерного товариства “Запорізький металургійний
комбінат “Запоріжсталь» задовольнити частково
2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 06.06.2005р. та рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 26.04.2005р. у справі
№ 31/181(32/27) скасувати.
3. Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Дніпропетровської області.
Головуючий суддя Кузьменко М.В.
Судді Васищак І.М.
Палій В.М.