Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М., -головуючого,

Рибака В.В.,

Панченко Н.П. ,

розглянувши касаційну НАК “Нафтогаз України”

скаргу на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2005

у справі господарського суду м. Києва

за позовом Державного комітету України з державного матеріального резерву

до НАК “Нафтогаз України”

Про стягнення 3325650,41 грн.,

в судове засідання прибули представники сторін:

позивача: Островська О.С., Гордієнко Л.В.,

відповідача: Пац В.О.,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2004 року Державний комітет України з державного матеріального резерву звернувся до господарського суду з позовом до НАК “Нафтогаз України” про стягнення 2000 т цукру та плату 3325650,41 грн. штрафних санкцій.

Рішенням господарського суду м. Києва від 01.03.2005 року позов задоволено частково. Зобов’язано НАК “Нафтогаз України” повернути Державному комітету України з державного матеріального резерву 2000 т цукру вартістю 2880000 грн. У позові в іншій частині відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2005 року рішення місцевого господарського суду змінено, скасовано його в частині про відмову у стягнення штрафу та пені. Позов задоволено повністю. Стягнуто на користь позивача 2000 т цукру вартістю 2880000 грн., 3325650,41 грн. штрафних санкцій. Доповідач: Черкащенко М.М.

Не погоджуючись з ухваленими судовими рішеннями НАК “Нафтогаз України” подала касаційну скаргу в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2005 року та рішення місцевого господарського суду від 01.03.2005 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових актів.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 13.08.1999 року між Державним комітетом України по матеріальних резервах та відповідачем було укладено договір № Юр-2/466-99 про тимчасове позичання матеріальних цінностей державного резерву. Відповідно до п. 1.1. укладеного договору позивач позичив відповідачу 2000 т цукру з поверненням боргу коштами або відповідною кількістю продукції до 01.11.1999 року.

Враховуючи, що відповідач у визначений строк не повернув позивачу коштів або матеріальних цінностей за погодженою номенклатурою, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про стягнення з позивача 2000 т цукру вартістю 2880000,00 грн. Посилання скаржника на пропущення позивачем строку позовної давності є необґрунтованими, оскільки згідно ст. . 268 Цивільного кодексу України (435-15) позовна давність не поширюється на вимогу центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом, стосовно виконання зобов”язань, що випливають із Закону України “Про державний матеріальний резерв” (51/97-ВР) .

Відповідно до п. 8 ст. 14 Закону України “Про державний матеріальний резерв” (51/97-ВР) за несвоєчасне повернення позичених матеріальних цінностей одержувач сплачує штраф у розмірі 100% вартості неповернених матеріальних цінностей та пеню за кожний день прострочення до повного виконання зобов’язання.

Враховуючи, що зазначені санкції є публічно-правовими та передбачені Цивільним кодексом України (435-15) строк позовної давності щодо застосування штрафних санкцій за порушення цивільно-правових зобов’язань на них не розповсюджується, а тому судова колегія погоджується з висновком апеляційної інстанції про стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 3325650,41 грн.

На підставі вищевикладеного, оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2005 у справі № 42/107 залишити без змін.