ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.10.2005 Справа N 24/147
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді Плахотнюк С.О.
суддів: Панченко Н.П. , Ходаківської
І.П. ,
розглянувши матеріали ВАТ “Запоріжжяобленерго» в особі
касаційної скарги Виробничого структурного підрозділу
Василівського району електричних мереж
на постанову від 07.06.2005 Запорізького апеляційного
та рішення господарського суду
від 02.08.2004 господарського суду
Запорізької області
у справі № 24/147
за позовом ВАТ “Запоріжжяобленерго» в особі
Виробничого структурного підрозділу
Василівського району електричних мереж
до СВК “Орлянський”
Про стягнення суми,
у судовому засіданні взяли участь представники:
-позивача - Яковишина А.В.
-відповідача - Хачко В.С., Чернявська Н.А.
В С Т А Н О В И В:
ВАТ “Запоріжжяобленерго» в особі Василівського району
електричних мереж» звернулось до господарського суду Запорізької
області з позовною заявою до сільськогосподарського виробничого
кооперативу “Орлянський» с.Орлянський, Василівського району,
Запорізької області про стягнення суми додаткової плати за
перевищення договірної величини спожитої електроенергії на суму
33201,17 грн.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 02.08.04 р.
у справі № 24/147 в позові ВАТ “Запоріжжяобленерго» в особі
“Василівського району електричних мереж”, м. Василівка
Запорізької області відмовлено. Постановою Запорізького
апеляційного господарського суду від 7.06.2005 року апеляційна
скарга ВАТ “Запоріжжяобленерго» в особі “Василівського району
електричних мереж» залишена без задоволення, рішення
господарського суду Запорізької області від 02.08.04 залишено
без змін. Постанова і рішення мотивовані наступним.
Скориговані договірні величини розраховуються виходячи з
фактичного здійснення Споживачем у терміни, оговорені
договором, оплати направлених йому за наслідками
розрахункового періоду рахунків або платіжних вимог-доручень
за спожиту активну електроенергію.
Згідно п. 4.8 угоди до договору, споживач оплачує по
середньовідпускному тарифу чотирикратну вартість різниці між
фактично спожитою та договірною величиною електроенергію, якщо
перевищено споживання договірної величини електроспоживання за
розрахунковий період. Вказані грошові кошти, які перераховані на
поточний рахунок енсргопостачальника, є додатковою оплатою за
порушення законодавства та умов договору.
Згідно п. 4.5 угоди до договору - споживач повинен оплатити
вартість спожитої електроенергії у 5-денний строк після дати,
вказаної в платіжних дорученнях, які направляються
енергопостачальником.
Відповідач у встановлений п. 4.5 угоди від 01.07.2002 р. строк
повинен був оплатити суму, яка вказана у платіжному доручені,
тобто до 18.11.2003 р.
Відповідач, станом на 14.11.2003 р. оплатив на суму 1992,07 грн.
з позначенням у графі: “призначення платежу» на кінцевий
розрахунок за електроенергію спожиту у жовтні. Разом з тим,
станом на 13.11.2003 р. платіжним дорученням від 04.11.2003 р.
№ 371 відповідачем зроблено оплату на суму 10000,00 грн. на
позивача з поміткою: передоплата за листопад 2003 р. Відповідач
в судовому засіданні апеляційної інстанції пояснив, що у призна
ченні платежу допустив помилку при друкуванні, фактично, що
також підтверджується платіжним дорученням,оплата проводилася за
електроенергію спожиту у жовтні місяці. Зазначена помилка була
виправлена відповідачем шляхом зміни в призначенні платежу “за
спожиту електроенергію за жовтень 2003року. В т.ч. ПДВ
1666,67грн.»
Відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні у
національній валюті, датою оплати при безготівковому розрахунку
вважається дата перерахування банком коштів на рахунок, а не
дата зміни призначення платежу.
Таким чином, вважає суд, відповідач своєчасно, в строк до
18.11.2003 р. оплатив всю суму за спожиту електроенергію в
розмірі 1992,07 грн., згідно платіжного доручення за № 4469 від
11.11.2003 р. за спожиту електроенергію в жовтні 2003 р. на суму
11952,42 грн.
Позивачем та відповідачем був підписаний акт звірки, з якого
видно, що заборгованість відповідача перед позивачем за жовтень
2003 р. - відсутня та оплачена у строк.
Доводи позивача відносно того, що відповідач платіжним
дорученням № 371 13.11.2003р. оплатив спожиту електроенергію за
листопад 2003р., а не за жовтень 2003 року не взято апеляційною
інстанцією до уваги, оскільки в матеріалах справи міститься
заява відповідача, адресована керуючому філією відділення
Промінвестбанку в м. Дніпрорудне Запорізької області про
зміну призначення платежу в платіжному дорученні № 371 від
13.11.2003 р., а саме, відповідач просить замінити призначення
платежу з.11.на жовтень 2003 р. Вказана заява відповідача була
задоволена.
Заповнення платіжного доручення та реквізиту “Призначення
платежу» здійснюється відповідно до п. 7 розділу III Інструкції
про безготівкові розрахунки в Україні у національній валюті,
затвердженою Постановою правління Національного банку України
від 29.03.01р. № 135 ( z0368-01 ) (z0368-01)
, платником і він на свій
розсуд вправі визначити призначення, здійснюваного платежу.
Будь-яких інших належних та допустимих доказів невиконання
відповідачем умов договору № 181 від 02.08.1999р. позивач суду
не надав. Крім того, не надав позивач доказів доведення
відповідачу до початку розрахун кового періоду договірної
величини на жовтень 2003р. у розмірі 80000 квт.ч, так як в
матеріалах справи відсутні докази направлення відповідачу такого
повідомлення, яке є невід'ємною частиною договору та встановлює
розмір величини, що підлягає коригуванню. Відповідно до договору
підлягають коригування тільки доведені граничні величини
споживання.
У касаційної скарзі до Вищого господарського суду України ВАТ
“Запоріжжяобленерго» в особі виробничого структурного підрозділу
“Василівського району електричних мереж» ставить питання про
скасування: постанови Запорізького апеляційного господарського
суду від 07.06.2005 р. та рішення господарського суду
Запорізької області від 02.08.2004 р. у справі № 24/147, і
прийняття нового рішення, посилаючись на те, що суди попередніх
інстанцій неправильно застосували норми матеріального права,
зокрема, Закон України “Про електроенергетику» (ст. 26), умови
договору № 81 від 02.08.1999. Крім того, касатор вважає, що
висновки судів не відповідають фактичним обставинам справи щодо
проведення оплати за спожиту електроенергію в жовтні 2003 року.
Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін,
перевіривши застосування судами першої та апеляційної
інстанціями норм процесуального та матеріального права, Вищий
господарський суд України, у складі колегії суддів, дійшов
висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню,
постанова апеляційного господарського суду та рішення місцевого
господарського суду – скасуванню, Справа N 21/147 –передачі до
господарського суду Запорізької області з таких підстав:
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції
встановлено.
Відносини між позивачем і відповідачем щодо відпуску та
споживанню електричної енергії визначені укладеним договором
№ 81 від 02.08.1999р., до якого у подальшому вносилися зміни
додатковими угодами.
Відповідно до умов укладеного договору, позивач брав на себе
зобов'язання доводити відповідачу розмір договірної величини
електроспоживання (п. 2.1 2 угоди від 01.07.2009р.), а також
проводити коригування договірної величини електроспоживання
шляхом направлення відповідачеві повідомлення про коригування
договірної величини (п. 2.1.3 угоди від 01.07.2002р.). Про те,
що відповідачу, до початку розрахункового періоду, доведена
договірна величина електроспоживання згідно заявки у розмірі
80000 квт/год відповідач не заперечував.
У зв’язку з проведеною частковою оплатою за жовтень 2003 р.
відповідачу направлено повідомлення про користування договірної
величини на жовтень 2003 р., що відповідає проведеної за жовтень
2003 р. оплати у розмірі 1992,07 грн.
Реєстр поштових відправлень рекомендованої кореспонденції, на
якому робітниками поштового зв’язку проставлено відбиток
календарного штемпеля, є доказом направлення кореспонденції
(в порядку ст. 32 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
). Реєстри про
направлення повідомлень про коригування договірної величини та
перевищення договірної величини є у справі і були оглянуті судом
першої та апеляційної інстанції.
Проведення відповідачем 27.11.2003 р. оплати за спожиту
електроенергію у розмірі10000 грн. за листопад 2003 р. і в
подальшому його заява про помилку, (що це є проплата за
жовтень2003 р.) прийнято судами як факт проплати за жовтень
2003 р. не є обгрунтованим вважає позивач. Посилання відповідача
на те, що підтвердженням виправлення помилки є подання листа до
обслуговуючого банку про внесення змін, не є підтвердженням
внесення цих змін у платежу доручення. Заява відповідача про
зміну призначення платежу від 13.11.2003 р. надійшла, як
пояснював позивач в судовому засіданні після здійснення ним
коригування договірної величини спожитої електроенергії за
спірний період.
У відповідності до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, Вищий господарський суд України не може прийняти у
справі нове рішення як того просить касатор. Враховуючи, що
викладені в касаційній скарзі фактичні обставини справи (ті ж
самі обставини були викладені і в апеляційній скарзі) мають
суттєве значення для правильного вирішення спору не досліджені
судами в повному обсязі, що є недотриманням ст. 42, 43 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, судова колегія Вищого господарського суду
України вважає, що рішення господарського суду як і постанова
апеляційної інстанції у справі № 24/147 підлягають скасуванню, а
справа передачі на новий розгляд.
Крім того, укладаючи договір № 81 від 02.08.1999 р. про відпуск
та споживання електричної енергії, пунктом 4.8 угоди від
01.07.2002 р. до договору передбачена відповідальність споживача
за перевищення договірних величин електроспоживання у вигляді
санкцій у розмірі 4-кратної вартості електроенергії, яка спожита
понад встановленої (скорегований) розмір з урахуванням оплати за
електроенергію.
Споживання електричної енергії понад граничні величини є
правопорушенням в електроенергетиці, що відповідно до ч. 1
ст. 27 Закону України “Про електроенергетику» ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
тягне за собою встановлену законодавством України цивільну,
адміністративну і кримінальну відповідальність.
Закони, які б відповідно до ст. 92 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
визначали дії щодо споживання електричної енергії
понад граничну величину скориговану відповідно до п. 11 Порядку
постачання електричної енергії споживачам зло чином або
адміністративним правопорушенням і встановлювали кримінальну чи
адміністративну відповідальність за такі дії відсутні.
Таким чином, передбачена ч. 5 ст. 26 Закону України “Про
електроенергетику» ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
санкція, про що зазначається і
у ст. 27 цього Закону є господарсько-правовою відповідальністю
за правопорушення у сфері господарювання і за своєю природою є
штрафною.
Застосовуючи таку санкцію суд повинен врахувати, що згідно
ст. 233 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, у разі якщо належні до сплати
штрафні санкції надмірно великі по рівняно із збитками
кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому
повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання
боржни ком, майновий стан сторін, які беруть участь у
зобов'язанні не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що
заслуговують на увагу.
Якщо ж порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам
господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів
боржника змен шити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
При новому розгляді справи суду першої інстанції слід виправити
вказані недоліки, врахувати зазначені норми процесуального та
матеріального права і прийняти рішення відповідно до норм
законодавства.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ВАТ “Запоріжжяобленерго» в особі Виробничого
структурного підрозділу Василівського району електричних мереж
на постанову від 07.06.2005 Запорізького апеляційного
господарського суду та рішення від 02.08.2004 (оформлене
04.04.2005) господарського суду Запорізької області у справі
№ 24/147 задовольнити частково.
Постанову від 07.06.2005 Запорізького апеляційного
господарського суду та рішення від 02.08.2004 (оформлене
04.04.2005) господарського суду Запорізької області у справі
№ 24/147 скасувати. Справу передати на новий розгляд до
господарського суду Запорізької області.
Головуючий суддя С.Плахотнюк
Судді: Н.Панченко
І.Ходаківська