Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Стратієнко Л.В.

суддів Гончарука П. А.

Грека Б.М.

з участю представників:

позивача: Шарапа М.О.

відповідача: Курицин А.В., Рогава Р.Д.

3-іх осіб без самостійних Никоненко І.Ю., Довга Н.П.

вимог на стороні

відповідачів:

розглянувши у відкритому відкритого акціонерного товариства

судовому засіданні “Запорізький металургійний комбінат

касаційні скарги “Запоріжсталь”,

науково-виробничого підприємства

товариства з обмеженою відповідальністю

“Маркетінг-Центр”

на постанову Дніпропетровського апеляційного

господарського суду від 22.08.2005 р.

у справі № 31/182(32/28)

за позовом відкритого акціонерного товариства

“Енергогідромеханізація”

до приватного підприємства “Санрайз”,

науково-виробничого підприємства

товариства з обмеженою відповідальністю

“Маркетінг-Центр”,

відкрите акціонерне товариство

3-і особи без самостійних “Запорізький металургійний комбінат

вимог на стороні “Запоріжсталь”,

відповідачів: товариство з обмеженою відповідальністю

“ТехПром”

про визнання недійсним договору

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2004 р. позивач звернувся в суд з позовом про визнання недійсним з підстав, передбачених ст. 48 ЦК УРСР (1540-06) договору купівлі-продажу товару № 2003 від 20.03.2003 р., укладеного між приватним підприємством “Санрайз” та науково-виробничим підприємством товариством з обмеженою відповідальністю “Маркетінг-Центр”, посилаючись на те, що він є власником 10 земснарядів, проданих ПП “Санрайз” за вказаним договором НВП ТОВ “Маркетінг-Центр”.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2005 р. (суддя Мороз В.Ф.) в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.08.2005 р. (головуючий –Науменко І.М., Судді –Білецька Л.М., Виноградник О.М.) позов задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу товару від 20.03.2003 р. № 2003.

В касаційних скаргах ВАТ “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь”, НВП ТОВ “Маркетінг-Центр”, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.08.2005 р., залишивши в силі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2005 р.

У відзиві на касаційні скарги позивач просить залишити їх без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.08.2005 р. –без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, 3-ї особи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” (v0011700-76) рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проте, постановлені у справі судові рішення таким вимогам не відповідають.

Зокрема, жоден з судів не встановив належним чином відповідність кількості земснарядів, їх типів та років випуску, які позивач зазначав у позовній заяві як свою власність та просив з цих підстав визнати договір купівлі-продажу від 20.03.2003 р. № 2003, укладений між відповідачами недійсним, та кількість, типи і роки випуску земснарядів, що були предметом купівлі-продажу за оспорюваною угодою.

В позовній заяві позивач вказував про своє право власності на такі 10 земснарядів: 350-50Л, 1969 р.в., 350-50Л, 1982 р.в., ЗРС-Г, 1975 р.в., ЗРС-Г, 1977 р.в., 4000-70, 1990 р.в., розташовані на території ВАТ “Енергогідромеханізація”; 350-50Л, 1972 р.в., розташований на території ВАТ “ДМК ім. Дзержинського”; 350-50Л, 1972 р.в., розташований на території ВАТ “Запоріжсталь”; 4000-70, 1989 р.в., розташований в м. Зміїв Харківської області; ЛС-27, 1991 р.в., розташований на Старобешівському водосховищі; ЗРС-Г, 1975 р.в., без зазначення його місця розташування.

Разом з тим згідно додаткових угод до договору від 20.03.2003 р. № 2003 р. серед земснарядів, які були продані ПП “Санрайз” НВП ТОВ “Маркетінг-Центр” земснаряд типу ЗРС-Г, 1975 р.в., числиться один, але вказані земснаряди типів 50-50Л, 1972 р.в., та 350-50Л, 1974 р.в., які позивач не вказав у позовній заяві як свою власність.

В порушення вимог ст. 43 ГПК України (1798-12) господарські суди не дали належної правової оцінки вказаним розбіжностям та не з’ясували причини їх наявності.

Суд апеляційної інстанції визнаючи договір недійсним в цілому не вказав з яких підстав він дійшов висновку, що і земснаряди типів 50-50Л, 1972 р.в., та 350-50Л, 1974 р.в. є власністю позивача.

Визнаючи договір купівлі-продажу від 20.03.2003 р. № 2003 недійсним з підстав його невідповідності закону, суд апеляційної інстанції в порушення вимог п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 р. № 3 “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” (v0003700-78) , не вказав конкретну норму закону чи нормативний акт, яким суперечив вказаний договір, та не врахував, що права особи, яка вважає себе власником майна не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсною угоди, стороною в якій така особа не є, з застосуванням правового механізму, встановленого ч. 2 ст. 48 ЦК УРСР (1540-06) , незалежно від того чи відповідає спірна угода закону.

Захист прав такої особи можливий шляхом пред’явлення віндикаційного позову, якщо є підстави, встановлені ст. 145 ЦК УРСР (1540-06) .

Суд апеляційної інстанції на вказані вимоги закону уваги не звернув, що потягло ухвалення постанови, яка не відповідає вимогам закону.

Разом з тим, місцевий господарський суд, відмовляючи в задоволенні позову, вказав на відсутність правовстановлювальних документів у позивача на спірне майно, при цьому суд при розгляді справи не виконав вимоги ч. 1 ст. 38 ГПК України (1798-12) , що призвело до неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи.

За таких обставин рішення суду першої інстанції також підлягає скасуванню.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, більш ретельно з’ясувати обставини, що стосуються кількості і складу спірного майна, питання хто є належним власником цього майна і в залежності від встановленого та відповідно до вимог закону вирішити спір.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 –111-12 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

касаційні скарги відкритого акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь”, науково-виробничого підприємства товариства з обмеженою відповідальністю “Маркетінг-Центр” задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2005 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.08.2005 р. у справі за № 31/182 (32/28) скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.