ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.10.2005 Справа N 20-9/072
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Шульги
О.Ф. - головуючий, Козир Т.П. , Семчука В.В. розглянув касаційну
скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “ТІА-Крим” на
рішення господарського суду м. Севастополя від 19.05.2005 р. та
постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
05.07.2005 р. у справі № 20-9/072 за позовом державного
підприємства “471 відділ торгівлі Управління торгівлі
Червонопрапорного Чорноморського Флоту” до товариства з
обмеженою відповідальністю “ТІА-Крим” про розірвання договору
оренди, усунення перешкод в користуванні та стягнення 35 968,34
грн. та зустрічним позовом товариства з обмеженою
відповідальністю “ТІА-Крим” до державного підприємства “471
відділ торгівлі Управління торгівлі Червонопрапорного
Чорноморського Флоту”
про зарахування вартості капітального ремонту за рахунок
орендної плати за участю представника відповідача – Булгакової
В.Ю.
Рішенням господарського суду м. Севастополя від 19.05.2005 р.
основний позов задоволено частково; розірвано договір оренди №
59 від 28.09.1999 р., укладений між ДП “471 відділ торгівлі
Управління торгівлі Червонопрапорного Чорноморського Флоту” та
ТОВ “ТІА-Крим”; зобов’язано ТОВ “ТІА-Крим” передати ДП “471
відділ торгівлі Управління торгівлі Червонопрапорного
Чорноморського Флоту” протягом трьох днів з дати набрання
рішенням законної сили майно, яке отримано відповідно акту № 1
від 01.10.1999 р. та накладних № 005837 від 01.10.1999 р., №
005838 від 01.10.1999 р., № 005834 від 01.10.1999 р, № 005835
від 01.10.1999 р., № 005836 від 01.10.1999 р. за переліком;
стягнуто з ТОВ “ТІА-Крим” на користь ДП “471 відділ торгівлі
Управління торгівлі Червонопрапорного Чорноморського Флоту”
36147,47 грн. боргу, 4371,56 грн. плати за комунальні послуги та
електрозв’язок, 1380,17 грн. 3% річних, 356,74 грн. витрат по
сплаті державного мита, 117,02 грн. витрат на інформаційно-
технічне забезпечення судового процесу; вимоги в частині
стягнення 307,10 грн. залишено без розгляду; в решті позовних
вимог та в задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 05.07.2005 р. рішення господарського суду м. Севастополя від
19.05.2005 р. залишено без змін.
У касаційній скарзі ТОВ “ТІА-Крим” просить скасувати рішення
господарського суду м. Севастополя від 19.05.2005 р., постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від
05.07.2005 р., посилаючись на те, що вони прийняті з порушенням
норм чинного законодавства, та прийняти нове рішення про відмову
в позові ДП “471 відділ торгівлі Управління торгівлі
Червонопрапорного Чорноморського Флоту” і задоволення
зустрічного позову ТОВ “ТІА-Крим”.
Відзив на касаційну скаргу від державного підприємства “471
відділ торгівлі Управління торгівлі Червонопрапорного
Чорноморського Флоту” до суду не надходив.
Вивчивши справу, заслухавши пояснення представника відповідача,
суд встановив наступне.
У квітні 2005 р. Державне підприємство “471 Відділ торгівлі
Управління торгівлі КЧФ” звернулося до господарського суду з
позовом до ТОВ “ТІА-Крим” про розірвання договору оренди № 59
від 28.09.1999 р., усунення перешкод в користуванні майном
шляхом видалення персоналу ТОВ “ТІА-Крим” з кафе “Зустріч”,
стягнення з ТОВ “ТІА-Крим” суми боргу по орендній платі, 3 %
річних в розмірі 31166,78 грн., 4801,56 грн. витрат по сплаті
комунальних послуг та електрозв’язку.
В процесі розгляду справи позивач, в порядку, передбаченому ст.
22 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, частково змінив позовні вимоги:
відмовився від вимог по усуненню перешкод в користуванні шляхом
видалення персоналу та майна ТОВ “ТІА-Крим” з кафе “Зустріч”,
замінивши їх вимогою про зобов’язання ТОВ “ТІА-Крим” повернути
позивачу об’єкт оренди протягом трьох днів з дня набрання
рішенням законної сили.
У травні 2005 р. ТОВ “ТІА-Крим” звернулося до господарського
суду з зустрічним позовом до ДП “471 Відділ торгівлі Управління
торгівлі КЧФ” про зарахування вартості капітального ремонту в
рахунок орендної плати.
Місцевий та апеляційний суди повно, всебічно дослідили надані
сторонами докази, належно їх оцінили і дійшли обґрунтованого
висновку про часткове задоволення первісного позову та відмову в
зустрічному позові.
Так, задовольняючи вимоги про розірвання договору оренди № 59
від 28.09.1999 р. і зобов’язання передати майно, яке отримано
відповідно акту № 1 від 01.10.1999 р., суди виходили з того, що
здане в оренду майно (в тому числі приміщення кафе “Зустріч”) є
державною власністю. Даний факт встановлений при розгляді справи
№ 20-5/354-2/009-4/587-6/175-3/090 за позовом ДП “471 Відділ
торгівлі УТ КЧФ” до ТОВ “ТІА-Крим”, треті особи: Севастопольська
міська державна адміністрація та Севастопольська міська Рада про
визнання договору недійсним, тому не доводиться знову згідно ст.
35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Враховуючи наведене суди вірно застосувати до спірних
правовідносин Закон України “Про оренду державного та
комунального майна” ( 2269-12 ) (2269-12)
.
Частиною 3 ст. 26 зазначеного закону ( 2269-12 ) (2269-12)
передбачена
можливість дострокового розірвання договору оренди на вимогу
однієї із сторін за рішенням суду, арбітражного суду у разі
невиконання сторонами своїх зобов’язань та з інших підстав,
передбачених законодавчими актами України. Відповідно до п. 1
ст. 27 Закону України “Про оренду державного та комунального
майна” ( 2269-12 ) (2269-12)
у разі закінчення строку дії договору оренди
орендар зобов’язаний повернути орендодавцю об'єкт оренди на
умовах, передбачених договором оренди.
З огляду на момент виникнення спірних правовідносин, продовження
їх існування та відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних
положень Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, прийнятого
16.01.2003 р., судами правомірно застосовані норми Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
в редакції 2003 р.
При вирішенні позовних вимог про стягнення з відповідача боргу
по орендній платі судами встановлено, що в порушення ч. 3 ст. 18
Закону України “Про оренду державного та комунального майна”
( 2269-12 ) (2269-12)
, ст. ст. 525, 526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
ТОВ “ТІА-
Крим” неналежним чином виконувало зобов’язання по орендній
платі, передбачені п. п. 2.1 - 2.6 договору оренди № 59 від
28.09.1999 р., у зв’язку з чим у нього утворилась заборгованість
в розмірі 29 921,98 грн. за період з.03.2002 р. по лютий 2005 р.
Крім того, матеріалами справи доведено наявність у відповідача
за первісним позовом заборгованості за комунальні послуги за
період з.11.2004 р. по березень 2005 р. в сумі 4 801,56 грн.,
які він мав оплатити відповідно до умов п. 2.3. спірного
договору. З урахуванням наведеного та часткового погашення боргу
під час розгляду справи в розмірі 430,00 грн. місцевий та
апеляційний суди дійшли вірного висновку про задоволення
позовних вимог щодо стягнення з ТОВ “ТІА-Крим” витрат по сплаті
комунальних послуг та електрозв’язку в сумі 4 371,56 грн.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача 3 % річних суди
вірно застосували ст. 625 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та, перевіривши
наданий позивачем розрахунок, дійшли обґрунтованого висновку про
часткове задоволення позовних вимог в розмірі 1380,17 грн.
станом на 01.03.2005 р., виходячи з розрахунку за період
з.03.2002 р. по лютий 2005 р.
Залишаючи без розгляду на підставі п. 5 ст. 81 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
вимоги державного підприємства “471 відділ торгівлі
Управління торгівлі Червонопрапорного Чорноморського Флоту” про
стягнення суми інфляційного відшкодування господарські суди
виходили з того, що наданий позивачем розрахунок не відповідає
вимогам чинного законодавства, зокрема, середній індекс інфляції
значно нижче фактичного.
Вірним є висновок місцевого та апеляційного судів про відмову в
задоволенні зустрічного позову ТОВ “ТІА-Крим” про зарахування
вартості капітального ремонту за рахунок орендної плати, який
ґрунтується на тому, що ст. 16 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст. 20 ГК
України, Законом України “Про оренду державного та комунального
майна” ( 436-15 ) (436-15)
договором № 59 від 28.09.1999 р. не
передбачений зазначений спосіб захисту цивільних прав та
інтересів. Крім того, позивач за зустрічним позовом взагалі не
звертався до орендодавця - ДП “471 Відділ торгівлі УТ КЧФ” із
клопотанням про внесення змін до договору в цій частині в
установленому порядку.
Доводи ТОВ “ТІА-Крим” в касаційній скарзі про неправильне
застосування судом ст. 20, ч. 2 ст. 193 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
,
ст. 16 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
були предметом дослідження в суді
апеляційної інстанції і обґрунтовано відхилені як безпідставні.
Твердження скаржника про помилкове незастосування судами при
вирішенні спору ч. 1 ст. 614, ч. 3 ст. 778 ГК України
( 436-15 ) (436-15)
, п. 1 ч. 1 ст. 12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
фактично є тлумаченням названих норм на свою користь, не
спростовують обгрунтованих висновків судів першої та апеляційної
інстанцій.
Решта доводів касаційної скарги зводиться до необхідності
вирішення касаційною інстанцією питань про надання переваги
доказів скаржника над іншими, тобто здійснення відмінної від
місцевого та апеляційного суду оцінки доказів, що суперечить
вимогам ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, тому до уваги не
приймаються.
Керуючись ст.ст. 111-9-111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В :
рішення господарського суду м. Севастополя від 19.05.2005 р. та
постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
05.07.2005 р. у справі № 20-9/072 залишити без змін, а касаційну
скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “ТІА-Крим” - без
задоволення.
Судді, головуючий О. Шульга
Т. Козир
В. Семчук