ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.10.2005 Справа N 20-2/136
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Шульги
О.Ф. - головуючий, Козир Т.П. , Семчука В.В. розглянув касаційну
скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Трафік” на
рішення господарського суду м. Севастополя від 24.12.2004 р. та
постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
17.03.2005 р. у справі № 20-2/136 за позовом товариства з
обмеженою відповідальністю “Трафік” до товариства з обмеженою
відповідальністю “Кифарт”, товариства з обмеженою
відповідальністю “Санта-Юг”
про визнання угоди недійсною та визнання заліку зустрічних
вимог проведеним
за участю представників позивача – Булгакової В.Ю., відповідача
ТОВ “Санта-Юг” –Байрамової К.В.
Рішенням господарського суду м. Севастополя від 24.12.2004 р.
ТОВ “Трафік” в позові відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 17.03.2005 р. рішення господарського суду м. Севастополя від
24.12.2004 р. залишено без змін.
У касаційній скарзі ТОВ “Трафік” просить скасувати рішення
господарського суду м. Севастополя від 24.12.2004 р., постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від
17.03.2005 р. р., посилаючись на те, що вони прийняті з
порушенням норм чинного законодавства, та прийняти нове рішення,
яким визнати недійсною з моменту укладення угоду про уступку
права вимоги від 01.09.2004 р., визнати проведеним залік
зустрічних вимог між ТОВ “Трафік” та ТОВ “Кифарт” в сумі 82 000
грн.
Відзиви на касаційну скаргу від відповідачів до суду не
надходили.
Вивчивши справу, заслухавши пояснення представників сторін, суд
встановив наступне.
У жовтні 2004 р. ТОВ “Трафік” звернулося до господарського суду
з позовом та уточненням до нього від 22.12.2004 р. про визнання
недійсною з моменту укладення угоди про уступку права вимоги від
01.09.2004 р., а також визнання проведеним заліку зустрічних
вимог між ТОВ “Трафік” та ТОВ “Кифарт” в сумі 82 000 грн.
Місцевий та апеляційний суди повно, всебічно дослідили надані
сторонами докази, належно їх оцінили і дійшли обґрунтованого
висновку про відмову в позові.
Суди виходили з того, що угода від 01.09.2004 р. про уступку
права вимоги за договором поруки № 647/2 від 05.09.2003 р.,
укладеним АКБСФ “Укрсоцбанк” (первинний кредитор), ТОВ “Трафік”
(боржник) та ТОВ “Кифарт” (кредитор) не суперечить Закону
України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
і відповідає іншим встановленим ст.
203 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
вимогам, додержання
яких є необхідним для чинності правочину.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ухвалою
господарського суду м. Севастополя від 30.03.2004 порушено
провадження у справі № 20-9/075 про банкрутство ТОВ “Трафік” та
введений мораторій на задоволення вимог кредиторів. Ухвалою
господарського суду м. Севастополя від 26.08.2004 р. у справі №
20-9/075 введена процедура розпорядження майном боржника,
призначений розпорядник майна. Оголошення в офіційному
друкованому органі газеті “Урядовий кур'єр” про порушення справи
про банкрутство опубліковане 09.09.2004 р.
Матеріалами справи доведено, що листами від 14.09.2004 р.,
15.09.2004 р. ТОВ “Трафик” пропонувало ТОВ “Кифарт” здійснити
залік зустрічних вимог, який позивач провів 23.09.2004 р. в сумі
114 626,40 грн. (а. с. 23-28).
Відповідно до ст. 512 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
кредитор у
зобов’язанні може бути замінений іншою особою, зокрема,
внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином
(відступлення права вимоги).
Заміна кредитора у зобов’язанні згідно ч. 1 ст. 516 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
здійснюється без згоди боржника, якщо інше не
встановлено договором або законом.
В розумінні приписів ст. 1 Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
введення мораторію на задоволення вимог кредиторів
означає зупинення виконання зобов’язань на період дії мораторію,
а не припинення зобов’язань. Отже, обов’язок позивача по сплаті
ТОВ “Кифарт” заборгованості не припинив своє існування, а лише
зупинилось виконання цього обов’язку на період дії мораторію.
Судами обґрунтовано були відхилені посилання позивача на те, що
укладення в період дії мораторію угоди про уступку права вимоги
не веде до виникнення бажаних для її сторін юридичних наслідків
у зв'язку з відсутністю предмету угоди - заборгованості в сумі
112 000 грн.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання проведеним
заліку зустрічних вимог між ТОВ “Трафик” та ТОВ “Кифарт” в сумі
82 000 грн., місцевий та апеляційний господарські суди виходили
з того, що названий залік суперечить Закону України “Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
і не може бути визнаний проведеним.
Так, рішенням господарського суду м. Севастополя від 05.08.2004
р. у справі № 20-12/237, яким з ТОВ “Трафік” на користь ТОВ
“Кифарт” стягнуто 14 951,64 грн., встановлено, що договір поруки
№ 647/2 від 05.09.2003 р. передбачав солідарну відповідальність
ТОВ “Трафік” та ТОВ “Кифарт” перед АКБСФ “Укрсоцбанк” за
виконання позивачем у даній справі зобов’язань по поверненню
суми кредиту у строк до 05.12.2003 р. На виконання цього
договору ТОВ “Кифарт” перерахувало АКБСФ “Укрсоцбанк” 112 000,
00 грн. Зазначені факти в силу ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не
потребують доказування.
Таким чином, суди дійшли вірного висновку, що за приписами ч. 2
ст. 556 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
до ТОВ “Кифарт” перейшло право
вимагати від ТОВ “Трафік” виконання зобов’язання, строк
виконання якого настав 05.12.2003 р., тобто, до введення ухвалою
господарського суду м. Севастополя у справі № 20-9/075 від
30.03.2004 р. мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Твердження ТОВ “Трафік” про порушення апеляційним судом ч. 1, 3
ст. 43, ч. 1,2 ст. 22 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, неповідомлення
позивача належним чином про час і місце засідання суду з
посиланням на телефонограму від 15.03.2005 р. не відповідають
чинному законодавству та спростовуються матеріалами справи,
зокрема клопотанням позивача від 16.03.2005 р. (а. с. 137).
Доводи позивача в касаційній скарзі про неправильне застосування
судами положень ст. 556 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст. ст. 35, 43
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
зводяться до тлумачення названих норм на
свою користь, не спростовують обґрунтованих висновків судів
першої та апеляційної інстанцій про відмову в позові, тому до
уваги не приймаються.
Це ж стосується посилань скаржника на помилкове незастосування
судами ч. 3 ст. 512, ч. 1 ст. 559, ч. 1ст. 598 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, ст. ст. 1, 12, 14, 15 Закону України “Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Керуючись ст.ст. 111-9-111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В :
рішення господарського суду м. Севастополя від 24.12.2004 р. та
постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
17.03.2005 р. у справі № 20-2/136 залишити без змін, а касаційну
скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Трафік” - без
задоволення.
Судді, головуючий О. Шульга
Т. Козир
В. Семчук