ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.10.2005 Справа N 18/5
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді Плахотнюк С.О.
суддів: Панченко Н.П. , Ходаківської
І.П. ,
розглянувши матеріали ПП Гаврилюка О.І.
касаційної скарги
на постанову від 26.05.2005 Львівського апеляційного
та рішення господарського суду
від 22.02.2005 господарського суду
Івано-Франківської області
у справі № 18/5
за позовом ВАТ “Прикарпаттяобленерго» в особі
Надвірнянського РЕМ
до ПП Гаврилюка О.І.
Про стягнення 1917,12 грн.,
у судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача –не з’явився,
- відповідача –не з’явився,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 22.02.2005 господарського суду Івано-Франківської
області у справі № 18/5 задоволені позовні вимоги ВАТ
“Прикарпаттяобленерго» в особі Надвірнянського РЕМ; стягнуто з
ПП Гаврилюка О.І. на користь ВАТ “Прикарпаттяобленерго» в особі
Надвірнянського РЕМ 1917,12 грн. заборгованості, 85,00 грн.
державного мита та 118,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
Постановою від 26.05.2005 Львівського апеляційного
господарського суду у справі № 18/5 рішення від 22.02.2005
господарського суду Івано-Франківської області у цій справі
залишено без змін.
Не погоджуючись з постановою від 26.05.2005 Львівського
апеляційного господарського суду та рішенням від 22.02.2005
господарського суду Івано-Франківської області у справі № 18/5,
ПП Гаврилюк О.І. подав до Вищого господарського суду України
касаційну скаргу, у якій просить скасувати зазначені постанову
та рішення та прийняте нове рішення про відмову в задоволенні
позовних вимог.
Заслухавши доповідача, перевіривши правильність застосування
місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального
та процесуального права, судова колегія Вищого господарського
суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між
сторонами укладено договір на користування електроенергією № 590
від 31.10.2001 та додаткова угода до нього від 15.10.2001,
відповідно до умов якого позивач зобов’язувався постачати
електроенергію, а відповідач –своєчасно проводити оплату за
використану електроенергію.
Повідомленням від 29.01.2002 відповідачу встановлено договірну
величину споживання на лютий місяць 2002 року в кількості 3193
кВт/год, що відповідає сумі попередньої оплати 754,00 грн.;
проте вказана величина є орієнтовною, в разі повної ліквідації
існуючої заборгованості та оплати замовленого обсягу, споживач
має право письмово звернутися з коригуванням доведених граничних
величин в сторону збільшення до 20-го числа поточного
розрахункового місяця (п. 2.2 угоди).
Фактичний об’єм спожитої відповідачем електроенергії за лютий
2002 року становив 5600 кВт/год, проте ПП Гаврилюка О.І. не
скористався правом, передбаченим п. 2.2 договору. Відтак
відповідачем спожито 2407 кВт/год понад договірну величину.
Відповідно до ст.ст. 26, 27 Закону України “Про
електроенергетику» ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
споживачі у випадку споживання
електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий
період сплачують енергопостачальникам п'ятикратну вартість
різниці фактично спожитої і договірної величини, в порядку,
встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 13 Порядку постачання електричної енергії
споживачам затвердженого Постановою КМ України від 24.09.1999
№ 441 споживачі (крім населення) у разі перевищення
встановлених граничних величин споживання електричної енергії та
потужності несуть відповідальність згідно з частинами п'ятою і
шостою статті 26 Закону України “Про електроенергетику»
( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
.
У відповідності до вищевикладеного було проведено корегування
договірної величини споживання на лютий 2002 року до 3193
кВт/год, і зобов’язано відповідача сплатити суму 1917,12 грн. за
2407 кВт/год, розрахований виходячи із 5-ти кратної вартості
тарифу.
У відповідності до ст. 525, 526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
,
зобов’язання повинні виконуватися належним чином у відповідності
до умов договору і вимог закону, одностороння відмова від
виконання зобов’язань не допускається, відтак судовими
інстанціями вмотивовано задоволені позовні вимоги.
Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України
дійшла висновку про те, що постанова від 26.05.2005 Львівського
апеляційного господарського суду та рішення від 22.02.2005
господарського суду Івано-Франківської області у справі № 18/5
прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального
права, а тому підстави для зміни чи скасування вказаних судових
рішень відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ПП Гаврилюка О.І. на постанову від 26.05.2005
Львівського апеляційного господарського суду та рішення від
22.02.2005 господарського суду Івано-Франківської області у
справі № 18/5 залишити без задоволення.
Постанову від 26.05.2005 Львівського апеляційного господарського
суду та рішення від 22.02.2005 господарського суду
Івано-Франківської області у справі № 18/5 залишити без змін.
Головуючий суддя С.Плахотнюк
Судді: Н.Панченко
І.Ходаківська