ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.10.2005 Справа N 18/383
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Козир Т.П. –головуючого, Семчука В.В., Чабана В. В., за участю
повноважних представників сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну
скаргу Акціонерного товариства відкритого типу “Акціонерний банк
“Столичний” на постанову Київського апеляційного господарського
суду від 19.07.2005 року у справі господарського суду м. Києва
за позовом АТВТ по будівництву, монтажу і експлуатації засобів
телекомунікації, радіо і телебачення “Свемон” до ВАТ
“Акціонерний банк “Столичний”
про стягнення коштів,
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2004 року позивач звернувся до суду з позовом до АТВТ
“Акціонерний банк “Столичний” про стягнення відсотків за
договором субординованого боргу.
Рішенням господарського суду м. Києва від 25.03.2005 року позов
задоволено.
З АТВТ “Акціонерний банк “Столичний” на користь позивача
стягнено 561444 гривні 71 коп. відсотків за договором
субординованого боргу і 25925 гривень 05 коп. –3 проценти
річних.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
19.07.2005 року рішення суду змінене.
З відповідача на користь позивача стягнено 495723 гривні 34
коп. відсотків за договором субординованого боргу і 22519
гривень 75 коп. –3 відсотки річних. В іншій частині позову
відмовлено.
В касаційній скарзі Акціонерне товариство відкритого типу
“Акціонерний банк “Столичний” просить скасувати судові рішення і
відмовити в позові.
Вважає, що судами неправильно застосовано ст. 124 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, ст. 5 Закону України “Про національну
депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних
паперів” ( 710/97-ВР ) (710/97-ВР)
, ст. 27 Закону України “Про господарські
товариства” ( 1576-12 ) (1576-12)
, ст. 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, ст. ст. 216
ч. 1, 224 і 1212 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
На думку заявника, він не повинен платити відсотки за угодою,
оскільки вона формально не виконана в зв’язку з визнанням
недійсним біржового контракту, укладеного на її виконання.
Вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи
касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що
касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних
підстав.
Як встановлено судом, 1.09.2000 року сторони уклали договір № СБ
32, за яким позивач зобов’язався передати відповідачу на умовах
субординованого боргу 683000 гривень, а відповідач –залучити
вказані кошти на термін 5 років та нараховувати за користування
коштами відсотки в розмірі 26% річних.
Зазначені кошти з АТВТ “Свемон” на користь АТВТ “Акціонерний
банк “Столичний” стягнені рішенням арбітражного суду м. Києва
від 13.04.2001 року.
В порядку примусового виконання рішення суду органами державної
виконавчої служби 25.07.2001 року між ЗАТ ІК “Тект” і ТОВ
“Регіональний центр досліджень “Експеримент” укладено біржовий
контракт № 73/А/1234/1, за яким були реалізовані прості іменні
акції емітента - АТВТ “Акціонерний банк “Столичний”, що належали
АТВТ “Свемон”.
Кошти в сумі 683000 гривень, виручені від реалізації акцій,
6.08.2001 року повністю перераховані відповідачу у даній справі.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 16.06.2004
року у справі № 2-45/2004 визнано недійсним біржовий контракт
№ 73/А/1234/1 від 25.07.2001 року, укладений між ЗАТ ІК “Тект”
та ТОВ “Регіональний центр досліджень “Експеримент”.
Грошові кошти в сумі 766088 грн. 01 коп. , отримані Акціонерним
товариством відкритого типу “Акціонерний банк “Столичний” від
Відділу державної виконавчої служби Старокиївського районного
управління юстиції у м. Києві, в порядку реституції стягнуто з
банку на користь ТОВ “Регіональний центр досліджень
“Експеримент”.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва виконане.
3.08.2004 року АТВТ “Акціонерний банк “Столичний” платіжним
дорученням № 24070/авто перерахував вказані кошти ТОВ
“РЦД”Експеримент”.
Відповідно до ст. 59 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
угода, визнана
недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення.
Проте, якщо з самого змісту угоди випливає, що вона може бути
припинена лише на майбутнє, дія угоди визнається недійсною і
припиняється на майбутнє.
Стягуючи відсотки за договором, суд прийшов до висновку, що
позивач виконав свої зобов’язання за договором субординованого
боргу належним чином.
Проте, з такими висновками суду повністю погодитись не можна.
В порушення ст.ст. 38, 43, 65, 84 і 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
суди неповно встановили істотні для справи обставини і не
з’ясували, зокрема, дійсну правову природу спірних відносин,
яким чином залучені кошти обліковувались у відповідача і хто за
даними обліку банку визначався їх власником.
Враховуючи, що вказані обставини мають істотне значення для
юридично правильного вирішення спору, судові рішення визнати
законними не можна, тому вони підлягають скасуванню, а справа
–передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду.
При новому розгляді суду необхідно врахувати наведене,
встановити дійсні обставини справи і прийняти рішення відповідно
до вимог закону.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду
від 19.07.2005 року і рішення господарського суду м. Києва від
25.03.2005 року.
Справу передати до господарського суду м. Києва на новий розгляд
в іншому складі суддів.
Головуючий Т.Козир
Судді В.Семчук
В. Чабан