Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Остапенка М.І. (головуючий),

Харченка В.М.,

Борденюк Є.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві

за участю представника Бордюга О.В. та представника

позивача: відповідача - Горобця С.С.

касаційну скаргу ВАТ “Нестерянська птахофабрика”

на постанову від 24.06.2005

Запорізького апеляційного господарського суду

у справі № 20/82

господарського суду Запорізької області

за позовом Акціонерного товариства “Наш банк”

до ВАТ “Нестерянська птахофабрика”

Про звернення стягнення на заставлене майно на суму 4604430,82 грн.

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2005 року акціонерне товариство “Наш банк” звернулося з позовом до відкритого акціонерного товариства “Нестерянська птахофабрика” згідно якого, уточнивши в ході розгляду свої позовні вимоги, просило звернути стягнення на майно, яке є предметом застави за договором № 20/2003 від 27.06.2003 на загальну суму 4604430,82 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 29.03.2005 у справі № 20/82 позовні вимоги задоволено. Звернено стягнення на майно, яке є предметом застави за договором № 20/2003 від 27.06.2003, укладеного між АТ “Наш банк” та ВАТ “Нестерянська птахофабрика”, що знаходиться за адресою: Запорізька обл., Оріхівський район, с.Нестерянка, вул. Польова, 36, в рахунок погашення заборгованості перед АТ “Наш банк” на загальну суму 4604430,82 грн. за договором про надання кредитної лінії № 09/2001 від 17.12.2001.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 24.06.2005 вищезазначене судове рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 29.03.2005, постанову апеляційного суду від 24.06.2005 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено. Свої вимоги скаржник мотивує тим, що судом при прийнятті постанови порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 589 ЦК України (435-15) , ст. 18-1 Закону України “Про виконавче провадження” (606-14) , ст. 20 Закону України “Про заставу” (2654-12) , ст.ст. 79, 80 ГПК України (1798-12) .

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить постанову апеляційного суду залишити без змін, а касаційну скаргу відповідача –без задоволення.

Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування Запорізьким апеляційним господарським судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 17.12.2001 між сторонами у справі був укладений договір про надання кредитної лінії № 09/2001 із подальшими змінами, внесеними відповідними додатковими угодами. Предметом цього договору є надання цільового кредиту з лімітом кредитування 5150000 грн. за умови забезпеченості, платності, повернення, строковості та цільового використання зі сторони відповідача як позичальника. Згідно з умовами кредитного договору позивач відкрив відповідачу позичковий рахунок для видачі кредиту та оплати документів, а відповідач зобов'язався повернути банку кредит і сплачувати відсотки за користування кредитом у встановлені договором терміни.

В забезпечення виконання зобов'язань за зазначений договором сторонами у справі був укладений договір застави № 19/2001 від 07.12.2001, предметом якого є майно, яке належить відповідачу на праві власності вартістю 11954798 грн.

Судами також було встановлено, що 27.06.2003 між сторонами у справі був укладений договір про надання кредитної лінії № 20/2003, предметом якого є надання цільового кредиту з лімітом кредитування 4387000 грн. за умови забезпеченості, платності, повернення, строковості та цільового використання зі сторони позичальника.

В забезпечення виконання зобов'язань за договором про надання кредитної лінії № 20/2003 сторонами у справі укладено договір застави № 20/2003 від 27.06.2003, предметом якого є майно, яке належить відповідачу на праві власності вартістю 4604430,82 грн., зазначене в додатку № 1 до договору.

Додатковою угодою № 1 від 18.07.2003 до договору застави № 20/2003 від 27.06.2003 сторони внесли зміни його умов та передбачили, що заставою, яка передбачена умовами цього ж договору, забезпечується виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем, які передбачені договором № 09/2001 про надання кредитної лінії від 17.12.2001. При цьому сторони передбачили, що заставою забезпечується виконання відповідачем своїх зобов'язань, включаючи: повернення кредиту, сплату відсотків за користування кредитом, а також відшкодування в повному обсязі збитків, штрафів та пені, спричинених простроченням платежу, які визначаються на момент погашення в повному обсязі кредиту та сплати відсотків за користування кредитом.

Крім того, 18.07.2003 між сторонами було укладено угоду про врегулювання правовідносин, які виникли за договором № 09/2001 про надання кредитної лінії від 17.12.2001 та договором № 20/2003 про надання кредитної лінії від 27.06.2003, відповідно до якої кредитор надає позичальнику кредит на здійснення поточної дальності шляхом відкриття йому кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 4387000 грн. на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового використання з боку позичальника, а позичальник користується кредитом у розмірах, строки та в порядку, що обумовлені даним договором. При цьому термін надання кредиту по 25.06.2004 з оплатою за користування кредитом у розмірі 20% річних, а при несвоєчасному погашенні кредиту - з оплатою подвійної відсоткової ставки кредитування, тобто 40% річних, починаючи з дня винесення кредиту на рахунок прострочених позичок. Термін повернення кредиту - не пізніше 25.06.2004. До того ж сторони обумовили, що з моменту набрання чинності даної угоди сторони вважають дію та обов'язки за договором № 20/2003 про надання кредитної лінії від 27.06.2003 припиненими за домовленістю сторін.

Судами було встановлено, що факт отримання відповідачем у справі кредиту підтверджується матеріалами справи, та не спростовується відповідачем, тоді як відповідач в порушення умов договору, не виконує належним чином свої зобов'язання. Стан заборгованості відповідача на 14.03.2005 складає 7188539,61 грн., з яких прострочена заборгованість за кредитом становить 4386134,04 грн., прострочена заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом - 2166262,83 грн., пеня - 636142,74 грн.

Наведеним обставинам суди дали належну оцінку і дійшли до обгрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову. При цьому апеляційний суд правомірно виходив з того, що відповідно до вимог ст. 20 Закону України “Про заставу” (2654-12) , заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, а також на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

Крім того, апеляційний суд обгрунтовано не прийняв до уваги посилання відповідача на те, що приватним нотаріусом 04.02.2004 було вчинено виконавчий напис на суму 4746034,96 грн. за договором про надання кредитної лінії № 09/2001 від 17.12.2001, оскільки виконавчий напис на зазначену суму вчинений приватним нотаріусом на підставі договору застави № 19/2001, тоді як крім зазначеного договору застави, в забезпечення договору про надання кредитної лінії № 19/2001, укладений договір застави № 20/2003, правом на звернення стягнення за яким позивач до розгляду даної справи не скористався, заборгованість за даним кредитним договором не погашена та на даний час існує, що і є предметом спору за цією справою.

Таким чином, оспорювана постанова апеляційної інстанції винесена на підставі фактичних обставин справи, відповідає вимогам діючого законодавства, що, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для її скасування.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ВАТ “Нестерянська птахофабрика” залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 29.03.2005 та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 24.06.2005 у справі № 20/82 залишити без змін.