ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.10.2005 Справа N 15/409пд
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді Кузьменка М.В.,
судді Васищака І.М.,
судді Палій В.М.,
розглянувши у відкритому засіданні
матеріали
касаційної скарги приватного підприємця Вершиніна Ігоря
Анатолійовича, м. Свердловськ
(далі –ПП Вершинін І.А.)
на постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 14.09.2004
у справі господарського суду Луганської області
№ 15/409пд
за позовом приватного підприємця Водзинського Віктора
Степановича, м. Свердловськ
(далі –ПП Водзинський В.С.)
До ПП Вершиніна І.А.
Про розірвання договору оренди нежилого приміщення
за участю представників сторін:
від позивача – не з’явилися;
від відповідача –Вершинін І.А.
ВСТАНОВИЛА:
ПП Водзинський В.С. звернувся до суду з позовом про розірвання
договору оренди нежилого приміщення з ПП Вершиніним І.А.,
оскільки останній протягом 24 місяців не сплачував орендну
плату.
Рішенням господарського суду Луганської області від 11.06.2004
(суддя Якушенко Р.Є.) позов задоволено, розірвано договір
оренди, з мотивів обгрунтованості заявлених вимог.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
14.09.2004 (судді: Скакун О.А. –головуючий, Гуреєв Ю.М., Колядко
Т.М.) апеляційна скарга відповідача залишена без задоволення, а
рішення без змін з тих самих підстав.
ПП Вершинін І.А. звернувся до Вищого господарського суду України
з касаційною скаргою на постанову апеляційного господарського
суду і вважає її такою, що прийнята з порушенням законодавства
та підлягає скасуванню, оскільки судом не взято до уваги надані
відповідачем документи, а надано перевагу доказам, наданих
позивачем.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність
застосування судом норм матеріального і процесуального права,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
У касаційній інстанції скарга (подання) розглядається за
правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком
процесуальних дій, пов’язаних із встановленням обставин справи
та їх доказуванням (стаття 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
).
Судами встановлено, що між ПП Водзинський В.С. (орендодавець) та
ПП Вершиніним І.А. (орендар) 01.11.2001 укладено договір оренди
№ 1, строком до 31.12.2010, відповідно до умов якого
орендодавець здав в оренду орендарю приміщення магазину № 24
“Радість», що розташоване за адресою: м. Свердловськ по вул.
Енгельса,2, загальною площею 226,3 м. ,
При цьому, орендар зобов’язався прийняти орендоване майно та
сплачувати орендну плату відповідно до умов договору.
Позивач просить суд достроково розірвати договір оренди, тому що
орендар не сплачував орендну плату протягом 3-х місяців, а
можливість дострокового розірвання договору передбачена у пункті
5.3 договору.
Разом з тим, відповідач заперечує проти того, що ним укладався
даний договір, оскільки ним підписувався з позивачем договір
іншого змісту, а також посилається на те, що договір укладено з
порушенням Закону України “Про оренду державного та комунального
майна” ( 2269-12 ) (2269-12)
.
При цьому, відповідач не заперечує проти того, що він
користувався майном, вказаним у договорі оренди, але доказів
сплати орендної плати не надав.
Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона повинна довести ті обставини, на які
вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Як правильно встановлено судом, відповідач не довів суду
наявності іншого договору оренди нежилого приміщення,
розташованого у м. Свердловську по вул.Енгельса,2.
Крім того, відповідач не заперечує проти того факту, що ним
укладався з позивачем договір оренди вказаного нежилого
приміщення.
Також, судами обох інстанцій правомірно відхилені посилання
відповідача, на те, що договір оренди є неукладеним, оскільки
сторони не досягли згоди за всіма суттєвими умовами, які
передбачені Законом України “Про оренду державного та
комунального майна» ( 2269-12 ) (2269-12)
. При цьому, судами враховано, що
спірний договір оренди відповідає вимогам статей 256-258
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, що регулюють майновий
найм, а застосування до спірних правовідносин Закону України
“Про оренду державного та комунального майна» є неправомірним.
Зокрема, у Законі України “Про оренду державного та комунального
майна» ( 2269-12 ) (2269-12)
зазначено, що він покликаний забезпечити
підвищення ефективності використання державного та комунального
майна шляхом передачі його в оренду фізичним та юридичним
особам.
Інші доводи скаржника, викладені у скарзі, зводяться до намагань
відповідача надати перевагу його доказам над іншими, що
суперечить вимогам статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, тому судовою колегією до уваги не
приймаються.
У зв’язку з викладеним, постанова апеляційного господарського
суду прийнята з додержанням вимог законодавства і підстав для її
скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
14.09.2004 у справі господарського суду Луганської області
№ 15/409пд залишити без змін, а касаційну скаргу приватного
підприємця Вершиніна Ігоря Анатолійовича –без задоволення.
Головуючий суддя М.В. Кузьменко
Суддя І.М. Васищак
Суддя В.М. Палій