ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.10.2005 Справа N 14/315
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Плахотнюк С.О (головуючий),
Панченко Н.П. (доповідач),
Ходаківської І.П.
розглянувши касаційну ТОВ “Стелс-Автотранс”
скаргу і додані до неї
матеріали
на постанову від 22.04.2005 року
Запорізького
апеляційного господарського суду
у справі № 14/315
господарського суду Запорізької області
за позовом АКБ СР “Укрсоцбанк” в особі Бердянської
філії АКБ СР “Укрсоцбанк”
до ТОВ “Стелс-Автотранс”
про звернення стягнення на заставлене майно
та за зустрічним ТОВ “Стелс-Автотранс”
позовом
до АКБ СР “Укрсоцбанк” в особі Бердянської
філії АКБ СР “Укрсоцбанк”
Про визнання недійсним договору застави
В судовому засіданні взяв участь представник АКБ СР “Укрсоцбанк”
в особі Запорізької обласної філії АКБ СР “Укрсоцбанк”
–Коломоєць О.О. (дов. № 479693 від 22.06.2005 р.)
В С Т А Н О В И В:
Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку “Укрсоцбанк” в
особі Бердянської філії акціонерно-комерційного банку
соціального розвитку “Укрсоцбанк” у листопаді 2004 року
звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом
до товариства з обмеженою відповідальністю “Стелс-Автотранс” про
звернення стягнення на заставлене майно відповідача, що є
предметом застави за договором застави майнових прав № 277 А від
07.10.2003 року –комплекс будівель і споруд, розташований в
місті Бердянську Запорізької області по вул. Шаумяна, 2 –Б на
суму 179375,87 грн.
ТОВ “Стелс-Автотранс” 29.11.2004р. звернулося до господарського
суду Запорізької області з зустрічним позовом до АКБ
“Укрсоцбанк” в особі Бердянської філії АКБ “Укрсоцбанк” про
визнання недійсним договору застави № 277А від 07.10.2003р.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 03.02.2005
року у справі № 14/315 первісний позов задоволено частково.
Звернуто стягнення на майно ТОВ “Стелс-Автотранс”, а саме:
комплекс будівель та споруд, до яких входить основна
будівля(Д6)- автогараж № 2; прибудова до Д6 (Д6); основна
будівля (ХЗ)- мідницька; основна будівля (Х5)-акумуляторна;
основна будівля (Р5) - майстерня; навіс (029); навіс (031);
сарай (Ш17); сарай (Ш18); сарай (Ш19); сарай (Ш20);сарай (Ш22);
камера УЗУ (Ш21); туалет (Щ7); навіс (ПРО28); електроцех (ЮЗ);
прибудова до ЮЗ (юЗ) - навіс; огорожа цегельна (1/116 частина
огорожі № 5); огорожа з металевої сітки (огорожа № 34); ворота з
металевої сітки(огорожа № 35); 1/370 частина покриття І
(площадка цеху№ 35), розташованих за адресою: Запорізька
область, м. Бердянськ, вул. Шаумяна, 2-Б, на суму заборгованості
в розмірі144719,69 грн. на користь Акціонерно-комерційного банку
соціального розвитку “Укрсоцбанк” в особі Бердянської філії
акціонерного комерційного банку соціального розвитку
“Укрсоцбанк”, в іншій частині позову відмовлено; в задоволенні
зустрічного позову відмовлено.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
22.04.2005 року рішення господарського суду Запорізької області
від 03.02.2005 року у справі № 14/315 залишено без змін.
ТОВ “Стелс-Автотранс” у своїй касаційній скарзі просить
скасувати постанову Запорізького апеляційного господарського
суду від 22.04.2005 р. та рішення господарського суду
Запорізької області від 03.02.2005 р. Скаржник вважає, що
постанова від 22.04.2005 р. прийнята з порушенням норм
матеріального права, зокрема, не застосування ст. ст. 13-16, 19,
20 Закону України “Про заставу” ( 2654-12 ) (2654-12)
.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представника
позивача, перевіривши правильність застосування Запорізьким
апелційним господарським судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги
виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.07.03р. між ТОВ
“Стелс-Автотранс” (Покупець) та ВАТ “Азовські мастила та оливи”
(Продавець) був укладений договір купівлі-продажу № 298-2003,
відповідно до якого продавець передає у власність покупцеві
1/110 частини будівель та споруд, а саме: основна будівля (Д
6)-автогараж № 2; прибудова до Д 6 (Д 6); основна будівля (X 3)
- мідницька; основна будівля (X 5) -акумуляторна; основна
будівля (Р 5) - майстерня; навіс (О 29); навіс (О 31); сарай
(III 17); сарай (Ш 18); сарай (Ш 19); сарай (ПІ 20); сарай (Ш
22); камера УЗУ (Ш 21); туалет (Щ 7); навіс (ПРО 28); електроцех
(Ю 3); прибудова до Ю 3 (ю 3)- навіс; огорожа цегельна (1/116
частина огорожі № 5); огорожа з металевої сітки (огорожа № 34);
ворота з металевої сітки (огорожа № 35); 1/370 частина покриття
І (площадка цеху № 35), розташованих в м. Бердянськ Запорізької
області по вул. Шаумяна, 2-Б.
З метою внесення платежів за придбаний об'єкт ТОВ
“Стелс-Автотранс” 07.10.03 р. уклало з АКБ “Укрсоцбанк” в особі
Бердянської філії договір кредиту № 110к. Згідно з п. 1.1
договору позивач надав відповідачу у тимчасове користування
грошові кошти в розмірі 115518,20грн. Відповідно до графіку
погашення суми заборгованості платежі відповідачем повинні
здійснюватись в три етапи з кінцевим погашенням суми кредиту -
до 06.10.04 р. З метою забезпечення виконання зобов'язань
відповідача за кредитним договором № 110к від 07.10.03 р.,
позивач (Заставодержатель) та відповідач (Заставодавець) уклали
07.10.03 р. договір застави майнових прав № 277 А, відповідно до
якого відповідач передав позивачеві у якості застави майнові
права на нерухомість (комплекс будівель та споруд), розташований
за адресою: М.Бердянськ, вул. Шаумяна, 2, що випливають з
договору купівлі-продажу № 298-2003 від 01.07.03р., укладеного
відповідачем з ВАТ “Азовські мастила та оливи”. Відповідно до
п. 8 договору купівлі-продажу № 298-2003 право власності на
нерухоме майно у відповідача виникає з моменту повної оплати
вартості об'єктів. Відповідач став власником нерухомого майна
15.10.2003р., оскільки платіжним дорученням № 1 перерахував
грошові кошти на користь ВАТ “Азовські мастила та оливи”. ТОВ
“Стелс-Автотранс” умови договору кредиту своєчасно не виконало,
кредитні кошти у встановлений строк не повернуло, внаслідок чого
позивач звернувся до господарського суду із первісним позовом
про звернення стягнення на нерухоме майно на підставі договору
застави № 277 А від 07.10.03р.
Відповідно до ст. 4 Закону України “Про заставу” ( 2654-12 ) (2654-12)
(в
редакції чинній на момент укладення договору застави № 277 А),
предметом застави може бути майно та майнові права. Згідно зі
ст. 13 зазначеного Закону ( 2654-12 ) (2654-12)
договір застави майнових
прав укладається в простій письмовій формі і не потребує
нотаріального посвідчення.
Згідно зі ст. 49 Закону України “Про заставу” ( 2654-12 ) (2654-12)
,
заставодержатель може укласти договір застави, як належних йому
на момент укладення договору прав вимоги по зобов'язаннях, в
яких він є кредитором, так і тих, що можуть виникнути в
майбутньому.
Відповідно до ст. 52 зазначеного Закону ( 2654-12 ) (2654-12)
, якщо
боржник заставодавця до виконання заставодавцем зобов'язання,
забезпеченого заставою, виконає своє зобов'язання, все одержане
при цьому заставодавцем, стає предметом застави, про що
заставодавець зобов'язаний негайно повідомити заставодержателя.
ВАТ “Азовські мастила та оливи” після сплати відповідачем
грошових коштів виконало зобов'язання по передачі у власність
відповідачеві комплексу будівель і споруд, про що свідчить
здійснена реєстрація за відповідачем права власності на нерухоме
майно № 4364156 від 05.08.04р., зазначене майно стало предметом
застави за договором застави майнових прав № 277 А.
Викладені обставини у їх сукупності свідчать, що договір застави
майнових прав № 277 А від 07.10.03р. був укладений сторонами
відповідно до вимог Закону України “Про заставу” ( 2654-12 ) (2654-12)
,
норми якого не передбачали нотаріального посвідчення договору
застави майнових прав.
Згідно зі ст. 20 Закону України “Про заставу” ( 2654-12 ) (2654-12)
у
випадку невиконання зобов'язань, забезпечених заставою,
заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет
застави і за рахунок предмета застави, на підставі ст. 19 Закону
( 2654-12 ) (2654-12)
, має право задовольнити в повному обсязі свої
вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування
збитків, завданих порушенням зобов'язання.
Як було встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з
матеріалів справи, позивач за первісним позовом просить звернути
стягнення на майно відповідача, а саме на: комплекс будівель і
споруд, розташованих в м. Бердянськ Запорізької області по вул.
Шаумяна, 2-Б на суму заборгованості в розмірі 179375,15грн.
Розмір цієї заборгованості за розрахунком позивача складається
з: суми неповернутого кредиту - 115518,20грн.; суми несплачених
процентів за користування кредитом -6097,85грн.; суми штрафних
санкцій - 57759,10грн. Підпункт 4.3 п. 4 договору кредиту № 110к
від 07.10.03 р. передбачає, що в разі порушення Позичальником
вимог цього договору, він зобов'язаний сплатити штраф в розмірі
5% від суми наданого кредиту за кожний випадок такого порушення.
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з
висновками судів попередніх інстанцій щодо задоволення позову
частково (при зверненні стягнення на майно відповідача на суму
144719,69грн.) і не задоволення вимоги позивача про звернення
стягнення на майно на суму 57759,10 грн. В п. 4.3 договору
кредиту зазначено, що в разі порушення Позичальником вимог
п.п. 3.3.2 - 3.3.18 цього договору, Позичальник зобов'язаний
сплатити Кредитору штраф в розмірі 5% від суми наданого кредиту
за кожний випадок такого порушення, тобто за порушення кожного
вказаного пункту. Відповідачем допущено порушення п.п. 3.3.5,
3.3.7, 3.3.13, 3.3.15 договору кредиту, внаслідок чого на
підставі п. 4.3 цього договору підлягають задоволенню вимоги на
суму 23103,64 грн. штрафних санкцій. Порушення відповідачем
п. 3.3.11 договору кредиту позивач не довів належним чином.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час
розгляду справи господарським судом Запорізької області та
Запорізьким апеляційним господарським судом фактичні обставини
справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження
поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм
надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм
матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ТОВ “Стелс-Автотранс” на постанову
Запорізького апеляційного господарського суду від 22.04.05р. у
справі № 14/315 залишити без задоволення.
2. Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
22.04.05р. у справі № 14/315 залишити без змін.
Головуючий Плахотнюк С.О.
С у д д я Панченко Н.П.
С у д д я Ходаківська І.П.