18/326-13/96 Про стягнення 23 785, 94 грн. - Текст документа

Рішенням господарського суду Запорізької області від 27.04.2005 у справі № 18/326-13/96 (суддя Серкіз В.Г.) позов задоволено частково: стягнуто з ТОВ “ЖКО-Юність” на користь Запорізького комунального підприємства “Запоріжжяводоканал” в особі Вільнянської дільниці водовідведення основний борг у розмірі 18 473, 62 грн., 3% річних від простроченої суми у розмірі 1 264, 42 грн.; 197, 38 грн. витрат на сплату державного мита та 97, 92 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог провадження у справі припинено на підставі п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) у зв’язку з відмовою позивача від позову.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ТОВ “ЖКО –Юність” було подано апеляційну скаргу до Запорізького апеляційного господарського суду.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 07.09.2005 (судді Кричмаржевський В.А., Хуторний В.М., Юхименко О.В.) апеляційну скаргу ТОВ “ЖКО –Юність” залишено без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 27.04.2005 у справі № 18/326-13/96 –без змін. Виправлено допущену у рішенні господарського суду Запорізької області від 27.04.2005 у справі № 18/326-13/96 арифметичну помилку. У другому пункті резолютивної частини рішення замість слів: “основний борг у розмірі 18 473 (вісімнадцять тисяч чотириста сімдесят три) грн. 62 коп. ”, читати: “основний борг у розмірі 18 471 (вісімнадцять тисяч чотириста сімдесят одна) грн. 51 коп. ”

У касаційній скарзі ТОВ “ЖКО-Юність” просить скасувати постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 07.09.2005 у справі № 18/326-13/96 повністю, посилаючись на порушення господарським судом апеляційної інстанції ст.ст. 513, 520 Господарського кодексу України (436-15) (оскільки договір про приймання стоків в комунальну каналізацію було укладено між позивачем і ДП ЖКО “Юність”, правонаступником якого внаслідок реорганізації став відповідач, який договір з позивачем не укладав), а також на недоведеність обставин справи.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на участь свого представника у судовому засіданні касаційної інстанції. Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених в них фактичних обставин правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України (1798-12) касаційна інстанція виходить із обставин, встановлених у справі господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, а саме. Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що правовідносини між Запорізьким комунальним підприємством “Запоріжжяводоканал” в особі Вільнянської дільниці водовідведення (позивачем) та ТОВ “ЖКО –Юність” (відповідачем) врегульовані договорами № 21 від 02.01.2001 та від 02.01.2002 про приймання стоків в комунальну каналізацію, відповідно до умов яких позивач зобов'язався забезпечувати приймання стічних вод, а відповідач –своєчасно оплачувати надані йому послуги по водовідведенню.

Відповідно до п. 4.1 вказаних договорів основним документом для оплати є акт. Акти за послуги каналізації виписуються відповідачу із зазначенням споживачів представником позивача 25 числа кожного місяця, а відповідач протягом трьох днів з дня виписки акту оплачує послуги шляхом надання платіжного доручення до банку.

Господарськими судами встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договорами і у спірний період надав відповідачу послуги по прийманню стічних вод на суму 20 848, 02 грн. (що підтверджено відповідними актами, копії яких містяться в матеріалах справи), тоді як відповідач належним чином договірних зобов’язань не виконав і за надані послуги в повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у сумі 18 471, 51 грн.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарські суди першої та апеляційної інстанцій всебічно і повно дослідили всі обставини справи і прийшли до правильного висновку стосовно законності і обґрунтованості вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (436-15) та ст. 526 Цивільного кодексу України (435-15) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (435-15) боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Факт виконання позивачем зобов’язань за договорами № 21 від 02.01.2001 та від 02.01.2002 по прийманню стічних вод встановлено господарськими судами і підтверджено матеріалами справи (в т.ч. актами).

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій також встановлено факт невиконання відповідачем вимог п.п. 2.2.2 та 2.2.4 договорів щодо письмового повідомлення позивача про будь –які зміни, в т.ч. реорганізацію, зміну кількості осіб, що проживають у будинках, зміну відповідальної особи тощо, у зв’язку з чим посилання відповідача на призупинення експлуатації гуртожитку по вул. Горького, 9 згідно з актом санітарно –епідеміологічного обстеження будинку цілком правомірно не було взято господарськими судами до уваги.

Факт невиконання відповідачем зобов’язань щодо оплати послуг по прийманню стічних вод у спірний період у розмірі 18 471, 51 грн. встановлено господарськими судами, підтверджено матеріалами справи (в т.ч. актами за послуги каналізації) і відповідачем не заперечується.

Зазначені вище документи були предметом дослідження в судових засіданнях місцевого та апеляційного господарських судів і визнані судами допустимими та достатніми доказами.

Доводи касаційної скарги щодо відсутності доказів переукладання договору № 21 з відповідачем не можуть взяті до уваги, оскільки господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до п. 1.1 статуту ТОВ “ЖКО –Юність” (а.с. 51 т.1) воно створюється шляхом реорганізації ДП “ЖКО –Юність” та є правонаступником його прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарськими судами встановлено, що відповідачем в порушення вимог вказаної норми Господарського процесуального кодексу України (1798-12) не доведено ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень.

Таким чином, встановлені господарськими судами першої та апеляційної інстанцій з дотриманням правил ст. 43 ГПК України (1798-12) факти, на підставі яких касаційна інстанція відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, спростовують доводи касаційної скарги щодо порушення господарським судом норм матеріального і процесуального права при прийняті оскаржуваної постанови.

За таких обставин постанова Запорізького апеляційного господарського суду від 07.09.2005 у справі № 18/326-13/96 відповідає вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв’язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ТОВ “ЖКО-Юність” залишити без задоволення, а постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 07.09.2005 у справі № 18/326-13/96 –без змін.