ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.10.2005 Справа N 10/187
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М.,
Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Дочірньої компанії “Газ
України» Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України» на
постанову Львівського апеляційного господарського суду від
22.06.2005р.
у справі № 10/187 господарського суду Закарпатської області
за позовом Дочірньої компанії “Газ України» Національної
акціонерної компанії “Нафтогаз України»
до відповідача Відкритого акціонерного товариства по
газопостачанню та газифікації “Закарпатгаз”
про стягнення 1 011 202,47грн.
та за зустрічним позовом Відкритого акціонерного товариства по
газопостачанню та газифікації “Закарпатгаз”
до Дочірньої компанії “Газ України» Національної акціонерної
компанії “Нафтогаз України”
про визнання договору недійсним
за участю представників:
ДК “Газ України» НАК “Нафтогаз України» - Мицько Н.М.;
ВАТ “Закарпатгаз” –Терпак О.В.
В С Т А Н О В И Л А:
Дочірня компанія “Газ України» Національної акціонерної компанії
“Нафтогаз України» звернулося до господарського суду
Закарпатської області з позовом та просила суд стягнути з
відповідача – Відкритого акціонерного товариства по
газопостачанню та газифікації “Закарпатгаз” 1 011 202,47грн., у
т.ч. 771 871грн. основної заборгованості за поставлений у період
з.01.по грудень 2003р. природний газ, 120 962,57грн. пені, 24
768,29грн. збитків від інфляції, 24 884,28грн. в рахунок трьох
процентів річних, 68 719,33грн. штрафу.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач стверджує, що
відповідач не виконав взяті на себе зобов’язання щодо сплати
коштів за поставлений природний газ в строк, установлений
договором № 06/02-2103 від 28.12.2002р. (т.1 а.с.2-10).
Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації
“Закарпатгаз” у відзиві на позов заявлені вимоги відхилило,
посилаючись на те, що:
- позивачем не доведено порушення встановленого
договором порядку розрахунків, що є підставою для застосування
відповідальності;
- частина заборгованості у сумі 233 107грн. погашена
безпосередніми споживачами (т.1 а.с.60-63).
До прийняття рішення по суті заявлених вимог, позивач
неодноразово уточнював позов. Остаточно позивачем заявлено до
стягнення з відповідача 538764грн. основної заборгованості, 44
428,60грн. пені, 29 370,75грн. збитків від інфляції, 15 269,52
грн. в рахунок трьох процентів річних (т.1 а.с.90-94, 106-109).
Відповідач користуючись наданим йому правом відповідно до ст. 22
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
заявив зустрічний позов для спільного
розгляду його з первісним про визнання недійсним на підставі
ст. 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
договору № 06/02-2103 від
28.12.2002р. на постачання природного газу в частині порядку,
умов проведення розрахунків та відповідальності перед
постачальником, а саме пп. 6.1,7.2 (з урахуванням заяви про
уточнення вимог).
Вимоги зустрічного позову мотивовані невідповідністю договору у
зазначеній частині нормативним актам, зокрема: постанові
Кабінету Міністрів України від 27.12.2001р. № 1729 “Про порядок
забезпечення галузей національної економіки та народного
господарства природним газом”; спільній постанові Кабінету
Міністрів України та Національного банку України від 13.11.98р.
№ 1785 “Про вдосконалення розрахунків за спожитий природний газ”
( 1785-98-п ) (1785-98-п)
; постанові Національної комісії з питань
регулювання електроенергетики України від 12.07.2000р. № 759
“Про затвердження алгоритму розподілу коштів, що надходять на
розподільні рахунки газозбутових підприємств НАК “Нафтогаз
України» ( v0759227-00 ) (v0759227-00)
за поставлений природний газ.
Крім того, відповідач стверджує, що позивач не є власником
природного газу (т. 1 а.с.116-121, т.2 а.с.8-11).
Ухвалою господарського суду Закарпатської області від
29.10.2004р. зустрічний позов прийнято для спільного його
розгляду з первісним (т.1 а.с.125).
Позивач у відзиві на зустрічний позов заявлені вимоги відхиляє,
вважаючи договір № 06/02-2103 від 28.12.2002р. таким, що не
суперечить чинному законодавству (т.1 а.с.130-131).
Рішенням господарського суду Закарпатської області від
10.02.2005р.:
- первісний позов задоволено в частині стягнення з
відповідача на користь позивача 29 370,75грн. збитків від
інфляції, 15 269,52грн. в рахунок трьох процентів річних, 2
000грн. пені; в частині стягнення 538 764грн. основної
заборгованості провадження у справі припинено; в іншій частині
вимог первісного позову відмовлено;
- у задоволенні зустрічного позову відмовлено (т.2
а.с.23-28).
Приймаючи рішення у даній справі в частині вимог первісного
позову, суд першої інстанції виходив з того, що:
- основна заборгованість погашена, у зв’язку з чим
предмет спору у цій частині на момент прийняття рішення у справі
відсутній;
- відповідальність у вигляді пені передбачена умовами
договору;
- враховуючи допущення відповідачем порушення
зобов’язання в частині своєчасних розрахунків за поставлений
природний газ, він повинен нести відповідальність, передбачену
договором, у вигляді сплати пені, а також, визначену ст.ст. 214
ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, ст. 625 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
При цьому, суд застосував право, передбачене п. 3 ст. 83 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
та зменшив розмір пені, що підлягає
стягнення до 2 000грн.
У задоволенні вимог зустрічного позову судом першої інстанції
відмовлено з тих підстав, що спірні пункти договору є такими, що
відповідають чинному законодавству, оскільки:
- нормативні акти, на які посилається відповідач в
обґрунтування заявлених вимог, не передбачають можливості
прийняття покупцем за договором постачання природного газу
зобов’язання по повній оплаті прийнятого газу;
- положення договору узгоджені сторонами.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
22.06.2005р. рішення господарського суду Закарпатської області
від 10.02.2005р.:
- скасовано в частині задоволення вимог первісного
позову щодо стягнення 29370,75грн. збитків від інфляції, 15
269,52грн. трьох процентів річних, 2000грн. пені з прийняттям
нового рішення у цій частині щодо відмови у позові; в іншій
частині вимог первісного позову залишено без змін;
- в частині зустрічного позову скасовано та прийнято
нове рішення щодо задоволення позову про визнання недійсним
пп. 6.1, 7.2 договору № 06/02-2103 від 28.12.2002р. (т.2
а.с.99-105).
Постанова апеляційної інстанції мотивована тим, що:
- відповідно до чинних нормативних актів розрахунки з
позивачем за поставлений газ мають здійснюватись шляхом
щоденного перерахування банками отриманих від споживачів в
якості сплати за поставлений газ грошових сум, при цьому, дата
остаточного розрахунку за фактично спожитий газ пов’язується із
датою, коли від споживачів надійшли на розподільчий рахунок
позивача грошові кошти в повному обсязі;
- з урахуванням зазначеного, відповідач був позбавлений
можливості здійснювати інший вид розрахунків з позивачем,
оскільки не був розпорядником коштів;
- встановлений договором порядок розрахунків суперечить
діючому законодавству.
Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, ДК “Газ
України» НАК “Нафтогаз України» звернулося до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою та просить її
скасувати, залишивши в силі рішення господарського суду
Закарпатської області від 10.02.2005р.
Вимоги поданої касаційної скарги мотивовані неправильним
застосуванням норм матеріального права в частині визнання
окремих пунктів спірного договору недійсними.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить
касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з
наступних підстав.
Згідно ст. 82 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, при вирішенні
господарського спору по суті, суд приймає рішення.
Відповідно до ст. 47 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, судове рішення
повинно прийматися за результатами обговорення усіх обставин
справи.
Принцип об’єктивної істини, тобто обґрунтованості висновків,
викладених у судовому акті, реалізується також положеннями
ст. 38 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, яка зобов’язує господарський суд
не обмежуватись поданими документами і матеріалами, а
витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх
участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення
спору, у разі недостатності поданих сторонами документів.
Вимоги зазначених процесуальних норм судом першої інстанції при
розгляді даної справи не виконані.
Так, відповідно до ст. 151 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(чинному на
момент підписання договору), однією з підстав виникнення
зобов’язань є договір.
В силу ст. 153 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, договір вважається
укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках
формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. При цьому,
істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або
необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо
яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій,
28.12.2002р. сторонами у справі –ДК “Газ України» НАК “Нафтогаз
України» та ВАТ “Закарпатгаз” підписано договір № 06/02-2103 на
постачання природного газу. Від відповідача –ВАТ “Закарпатгаз”
зазначений договір підписано з протоколом розбіжностей (т.1
а.с.43-45).
Таким чином, відповідач дав згоду на укладення договору на інших
умовах (які запропонував у протоколі розбіжностей), ніж
запропоновано редакцією договору, який ним підписано.
В силу ст. 158 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, відповідь про згоду укласти
договір на інших, ніж було запропоновано, умовах визнається
відмовою від пропозиції і в той же час новою пропозицією.
За таких обставин, суду необхідно було з’ясувати: чи прийнята
позивачем пропозиція відповідача на укладення договору на інших
умовах, запропонованих відповідачем; у випадку відмови позивача
від пропозиції включити спірні пункти в редакції протоколу
розбіжностей –чи взагалі досягнуто згоди по спірних питаннях
сторонами. Вказані обставини мають значення для вирішення спору
по суті, у зв’язку з тим, що зазначені умови договору є
істотними, оскільки відносно них за заявою відповідача повинно
бути досягнуто згоди.
Разом з тим, зазначені обставини судом першої інстанції не
з’ясовані, а протокол розбіжностей містить дві редакції спірних
пунктів договору –первісну з посиланням на відповідні пункти
договору і запропоновану відповідачем. При цьому, протокол
розбіжностей підписаний сторонами, не містить узгоджену
сторонами редакцію, у зв’язку з чим не зрозуміло, яка редакція
сторонами врешті прийнята і в якій редакції спірні пункти
включені ними до договору (т.1 а.с.46-47).
Враховуючи наведене, судом не було з’ясовано наявність
юридичного факту, який суд вважав встановленим, - укладення
договору, у зв’язку з чим висновок суду щодо породження
юридичних наслідків для сторін таким договором передчасний.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному
порядку, Львівський апеляційний господарський суд не виправив
допущені порушення норм процесуального права судом першої
інстанції.
Так, висновку щодо недійсності окремих положень договору,
апеляційна інстанція дійшла виходячи з факту укладення такого
договору сторонами.
Між тим, з матеріалів справи вбачається, що сторони трактують
даний договір кожна у своїй редакції. Так, звертаючись до суду з
даним позовом ДК “Газ України» НАК “Нафтогаз України”, в
обґрунтування заявлених вимог в частині стягнення пені,
посилається на п. 7.2 договору у власній редакції, який визначає
її розмір рівним подвійній ставки НБУ; за редакцією відповідача
пеня стягується у розмірі 0,1% подвійної облікової ставки НБУ;
позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 7%, три
проценти річних та збитків від інфляції, однак, відповідач,
посилаючись на власну редакцію п. 7.2 договору, вказує на
домовленість сторін про те, що інші види неустойки та індекс
інфляції не нараховуються тощо (т.1 а.с.63, т.2 а.с.41).
Порушення зазначених норм процесуального права, які у подальшому
не усунуті судом апеляційної інстанції, призвели до неповного
з’ясування обставин справи, в зв’язку з чим відсутні підстави
вважати, що судами судами дана правильна оцінка спірним
правовідносинам та зроблено відповідаючий чинним нормам права
висновок щодо прав і обов’язків сторін.
За таких обставин, прийняті у справі судові акти підлягають
скасуванню, а справа –передачі на новий судовий розгляд до суду
першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
1. Касаційну скаргу Дочірньої компанії “Газ України»
Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України»
задовольнити частково.
2. Постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 22.06.2005р. та рішення господарського суду
Закарпатської області від 10.02.2005 р. у справі № 10/187
господарського суду Закарпатської області скасувати.
3. Справу передати на новий розгляд до господарського
суду Закарпатської області.
Головуючий суддя Кузьменко М.В.
Судді Васищак І.М.
Палій В.М.