Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М., - головуючого,

Рибака В.В.,

Дунаєвської Н.Г.,

розглянувши матеріали СП ТОВ “Торговий дім “Татнафта-Україна”

касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2005 року

у справі

господарського суду м. Києва

за позовом СП ТОВ “Торговий дім “Татнафта-Україна”

до ВЗП “Нафтогаз” НАК “Нафтогаз України”

про визнання недійсним договору,

В засіданні взяли участь представники:

- позивача: Ральченко Ю.Г.,

- відповідача: не з”явився,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2004 року СП ТОВ “Торговий дім “Татнафта-Україна” звернулось до господарського суду з позовом до ВЗП “Нафтогаз” НАК “Нафтогаз України” про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 239 від 20.07.2001 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 29.10.2004 року позов залишено без розгляду на підставі п.п. 1, 5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2004 року апеляційна скарга СП ТОВ “Торговий дім “Татнафта-Україна” повернута без розгляду на підставі п. 1.ч. 1 ст. 97 ГПК України (1798-12) .

Постановою Вищого господарського суду України від 17.03.2005 року ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2004 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2005 року ухвалу місцевого господарського суду залишено без змін, а апеляційна скарга –без задоволення.

Не погоджуючись з судовими рішеннями СП ТОВ “Торговий дім “Татнафта-Україна” подало касаційну скаргу в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2005 року та ухвалу господарського суду м. Києва від 29.10.2004 року скасувати, справу передати до суду першої інстанції для розгляду по суті.

В обґрунтування своїх вимог скаржники посилаються на те, що судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 29.10.2004 року залишено позов без розгляду на підстав п.п. 1, 5 ст. 81 ГПК України (1798-12) . Ухвала мотивована тим, що позовна сама підписана не уповноваженою особою, а саме Клокоцьким А.Г., а також що позивач не виконав вимоги суду щодо надання належної копії оспорюваного договору та не представлено його оригіналу для огляду. З доводами місцевого господарського суду погодився суд апеляційної інстанції в своїх постанові від 21.07.2005 року. Проте з такими висновками, судова колегія погодитись не може враховуючи наступне.

Відповідно до п. 4.7 Статуту позивача управління поточною діяльністю Товариства виконується виконавчим органом –Дирекцією. Дирекцію очолює генеральний директор. Пунктом 4.18 Статуту передбачено, що генеральний директор має право без довіреності виконувати дії від імені Товариства.

Суди попередніх інстанцій не надали належної юридичної оцінки тому факту, що відповідно до п. 8 протоколу Загальних зборів учасників Товариства від 14.05.2003 року № 1/2003 звільнили всіх призначених раніше керівників позивача (включаючи Сорокіна Н.А, Якушко А.Н. і Носова С.В.) та згідно п. 5 протоколу Генеральним директором призначено Клоцького А.Г. (а.с. 30-34 т.1). Даний протокол не був визнаний недійсним в судовому порядку.

Судова колегія також зазначає, що суди не звернули увагу на поважність причин не подання до суду позивачем належної копії оспорюваного договору та не представлення його оригіналу для огляду.

Враховуючи вище наведене, судова колегія вважає, що суди порушили вимоги ст. 43 ГПК України (1798-12) і постановили незаконні судові рішення.

Згідно до частини 2 статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи вищенаведене, постанова Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2005 року та ухвала господарського суду м. Києва від 29.10.2004 року підлягають скасуванню, як прийняті з порушенням норм процесуального права, а справа направленню на розгляд по суті до господарського суду м. Києва. Керуючись ст.ст. 111-5; 111-7; 111-9 –111-13 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2005 року та ухвалу господарського суду м. Києва від 29.10.2004 року у справі № 14/222 скасувати.

Справу направити до господарського суду м. Києва для розгляду по суті.