Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Чабана В.В.

суддів: Козир Т.П. , Семчука В.В.

у відкритому судовому засіданні за участю представників Акціонерного комерційного

банку “Національний кредит” не з’явився Приватного підприємця

Карабіньош О.Б. не з’явився

розглянувши касаційну скаргу Акціонерного комерційного банку “Національний кредит”

у справі № 14/105

на рішення господарського Закарпатської області від суду 25.07.2005р.

за позовом Акціонерного комерційного банку “Національний кредит”

До Приватного підприємця Карабіньош Ольги Борисівни

про стягнення 13 104,29 грн.

Рішенням господарського суду Закарпатської області (суддя Карпинець В.І.) від 25.07.2005 позов задоволено частково –стягнуто з Приватного підприємця Карабіньош Ольги Борисівни на користь Акціонерного комерційного банку “Національний кредит” 7 564 грн. 91 коп. , в тому числі 1 096 грн. 83 коп. 3% річних, 5 419 грн. 20 коп. інфляційних та 1 048 грн. 88 коп. пені.

Акціонерний комерційний банк “Національний кредит”, не погоджуючись з вказаним рішенням в частині відмови у позові, тому просить його в цій частині скасувати, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

На думку скаржника, судом першої інстанції не правильно застосовані норми матеріального права, що і призвело до прийняття помилкового рішення.

Перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

В С Т А Н О В И В:

Акціонерний комерційний банк “Національний кредит” звернувся до господарського суду Закарпатської області з позовом до Приватного підприємця Карабіньош Ольги Борисівни про стягнення 13 104 грн. 29 коп. , в тому числі 1 096 грн. 83 коп. річних, 5 419 грн. 20 коп. інфляційних та 6 588 грн. 26 коп. пені.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач послався на рішення господарського суду Закарпатської області у справі № 3/183, яким встановлено факт неналежного виконання відповідачем зобов’язань за договором кредитної лінії № 20/3-02 від 04.10.2002, укладеного між сторонами. Так, за твердженням позивача, оскільки вказане судове рішення станом на день заявлення цього позову відповідачем не виконано, то, відповідно, сума боргу підлягає збільшенню за рахунок нарахування 3% річних, інфляційних та пені.

Приймаючи рішення у справі, місцевий господарський суд, дослідивши подані у справі докази, встановив, що станом на день заявлення позову у цій справі, заборгованість відповідача, за договором кредитної лінії № 20/3-02 від 04.10.2002, не погашена і складає 67 740 грн.

За таких обставин, суд, з посиланням на ч. 2 ст. 625 ЦК України (435-15) , згідно якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, дійшов висновку про обґрунтованість позову в цій частині.

Що стосується заявленої до стягнення пені, то судом визнано правомірним (враховуючи рішення господарського суду Закарпатської області від 10.12.2004 у справі № 3/183) лише її нарахування в межах строку позовної давності, встановленого п. 1 ст. 258 ЦК України (435-15) .

Однак з таким висновком суду погодитись не можна.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Закарпатської області від 10.12.2004 у справі 3/183 стягнуто з відповідача на користь Акціонерного комерційного банку “Національний кредит” заборгованість яка виникла згідно договору кредитної лінії № 20/3-02 від 04.10.2002, і до складу якої ввійшов борг, з урахуванням індексу інфляції та 3% річних і пеня, за несвоєчасне виконання господарського зобов’язання, нарахована за період з 01.01.2004 по 29.11.2004.

Разом з тим, приймаючи рішення у цій справі стосовно стягнення пені, як штрафної санкції за несвоєчасне виконання господарського зобов’язання, місцевим судом не враховано приписи Господарського кодексу України (436-15) , згідно з положеннями п. 6 ст. 232 якого, нарахування штрафних санкцій за неналежне виконання або невиконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тобто, приймаючи рішення про часткове задоволення позову в частині стягнення пені, місцевим господарським судом не враховано вимоги зазначеної норми права, не визначено як співвідносяться ст. 258 ЦК України (435-15) , на яку зроблено посилання в рішенні суду, та ст. 232 Господарського кодексу України (436-15) , яка регулює порядок застосування штрафних санкцій.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про скасування рішення місцевого господарського суду в частині стягнення пені та передачу справи в цій частині на новий судовий розгляд.

Під час нового судового розгляду справи судом необхідно прийняти до уваги зазначені вище зауваження, належним чином встановити фактичні обставини справи, дати їм правову оцінку та, в залежності від встановленого, прийняти відповідне рішення, виклавши його згідно до вимог діючого процесуального законодавства.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, ст. 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Акціонерного комерційного банку “Національний кредит” задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Закарпатської області від 25.07.2005 у справі № 14/105 в частині стягнення пені скасувати, а справу в цій частині передати на новий розгляд до господарського суду Закарпатської області в іншому складі суддів.