13/194-05 Про стягнення 10900,00 грн. - Текст документа

За згодою позивача, відповідача та прокурора, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , у судовому засіданні 17.11.05 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Рішенням від 10.05.05 Господарського суду Вінницької області (суддя Тісецький С.С.) позовні вимоги задоволені повністю. Так, стягнуто з відповідача на користь Міністерства оборони України 10900,00 грн. –штрафу, а також, стягнуто з відповідача в доход Державного бюджету України державне мито в сумі 109,00 грн., стягнуто з відповідача на користь Державного підприємства “Судовий інформаційний центр” витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 20.09.05 (головуючий суддя Вечірка І.О., судді Зарудяна Л.О., Ляхевич А.А.), апеляційна скарга Спільного підприємства Немирівський комбінат кооперативної промисловості задоволена частково.

Рішення Господарського суду Вінницької області від 10.05.05 у справі № 13/194-05, зазначеною постановою апеляційної інстанції, змінено в частині стягнення штрафу та судових витрат, з викладенням його резолютивної частини в такій редакції:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Спільного підприємства Немирівський комбінат кооперативної промисловості,

- на користь Міністерства оборони України –6061,76 грн. штрафу;

- в доход Державного бюджету України –60,61 грн. державного мита;

- на користь ДП “Судовий інформаційний центр” –65,62 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.”

Судові рішення попередніх судових інстанцій мотивовані тим, що відповідач, при виконанні умов договору поставки продовольства № 139/3/03/378-Д, не поставив позивачу частину продукції на суму 121235,25 грн.

Апеляційний господарський суд, змінюючи рішення суду першої інстанції, зауважив, що законодавством передбачена можливість стягнення штрафу, обрахованого лише із суми невиконаних або неналежно виконаних зобов’язань. Тому, оскільки відповідач не поставив позивачу продукцію на суму 121235,25 грн., то штраф становить 6061,76 грн.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, Спільне підприємство Немирівський комбінат кооперативної промисловості звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 20.09.05 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким припинити провадження у справі.

Відзиви на касаційну скаргу, на час судового засідання 17.11.05, ні Міністерством оборони України, ні Військовим прокурором Центрального регіону України Вищому господарському суду України надані не були, натомість представники як Міністерства оборони України, так і Військового прокурора Центрального регіону України повністю заперечили підстави скасування постанови апеляційної інстанції, викладені в касаційній скарзі.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та прокурора, суддю-доповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Так, як вірно встановлено попередніми судовими інстанціями, 30.12.03 між Міністерством оборони України та Спільним підприємством Немирівський комбінат кооперативної промисловості, м. Немирів укладено договір № 139/3/03/378-Д про поставку продовольства.

Згідно п. 1.1 Договору, відповідач зобов'язався поставити продовольство (продукцію), а позивач зобов'язався забезпечити приймання та оплату продукції в асортименті, кількості, у терміни і за цінами згідно специфікації. Відповідно до специфікації, сторонами визначено строк поставки продукції до 30.03.04 на загальну суму вартості продукції в розмірі 218000,00грн.

На виконання умов договору, згідно рахунків-фактур № 7 від 06.02.04 та № 8 від 05.03.04 відповідач здійснив часткову поставку продукції на суму 96764,75грн.

В підписаному сторонами акті звірки взаєморозрахунків (а.с. 26), сторонами підтверджено, що станом на 06.05.2005р., відповідачем поставлено 11,065 тон м'яса на загальну суму 96764,75грн.

Таким чином, Вищий господарський суд погоджується з судами попередніх судових інстанцій, що по договору № 139/3/03/378-Д відповідач не поставив позивачу частину продукції на суму 121235,25грн.

Як вірно зазначено в постанові Житомирського апеляційного господарського суду, згідно ст. 526 ЦК України (435-15) , зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 6.1 договору № 139/3/03/378-Д передбачено, що при порушенні строків поставки або при відмові від постачання, а також у разі фактичної не поставки продукції без письмової відмови, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 5% від загальної вартості продукції.

Натомість, апеляційний господарський суд цілком вірно, на думку касаційної інстанції, зауважив, що статтею 549 Цивільного кодексу України (435-15) визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Отже, колегія суддів Вищого господарнського суду погоджується з Житомирським апеляційним господарським судом в тому, що законодавством чітко передбачено, що штраф може обраховуватись лише з суми невиконаних або неналежно виконаних зобов'язань.

Враховуючи факт відсутності доказів на поставку позивачу продукції в сумі 121235,25грн., штраф, як вірно зазначено в постанові апеляційної інстанції, має обчислюватись від цієї суми, отже, становить суму в розмірі 6061,76грн., що визнається Вищим господарським судом України.

Заперечення заявника касаційної скарги щодо пропуску позивачем строку позовної давності не можуть бути прийняті до уваги Вищим господарським судом України, оскільки позивач звернувся до суду з позовом 30.03.05, тобто, в межах строку, встановленого для вимог про стягнення штрафу, передбаченого ст. 258 ЦК України (435-15) , про що вірно зазначено в оскаржуваній постанові Житомирського апеляційного господарського суду.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції було повно та всебічно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення її без змін.

Враховуючи вищенаведене, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Спільного підприємства Немирівський комбінат кооперативної промисловості залишити без задоволення.

Постанову від 20.09.05 Житомирського апеляційного господарського суду у справі № 13/194-05 Господарського суду Вінницької області залишити без змін.