ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.10.2005 Справа N 8/613-04
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко
В.П. –головуючий, судді Джунь В.В. і Львов Б.Ю.,
розглянувши касаційну скаргу Сумського обласного відділення
Фонду соціального захисту інвалідів, м. Суми,
на рішення господарського суду Сумської області від 14.04.2005
та постанову Харківського апеляційного господарського суду від
08.06.2005
зі справи № 8/613-04
за позовом Сумського обласного відділення Фонду соціального
захисту інвалідів (далі –Відділення)
до відкритого акціонерного товариства “Укрнафта” в особі
Качанівського газопереробного заводу (далі –Товариство), с. Мала
Павлівна Охтирського району Сумської області,
про стягнення 342 948,60 грн.,
за участю представників:
позивача –не з’явився,
відповідача –Панченка С.О.,
В С Т А Н О В И В:
За змістом приписів пунктів 8 та 9 статті 3, пункту 4 частини
першої статті 17, частини четвертої статті 50, статті 104
Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) до
компетенції адміністративних судів не віднесено спори, де
позивачами є відділення Фонду соціального захисту інвалідів.
Статтею 50 цього Кодексу ( 2747-15 ) встановлено перелік
позовів, за якими юридичні та фізичні особи, що не є суб’єктами
владних повноважень, можуть бути відповідачами у справах за
позовами суб’єктів владних повноважень. На даний час цей перелік
є вичерпним, оскільки чинним законодавством не передбачено інших
випадків подання суб’єктами владних повноважень адміністративних
позовів до суб’єктів господарювання.
Відділення звернулося до господарського суду Сумської області з
позовом про стягнення з Товариства 342 948,60 грн. штрафних
санкцій за нестворені 27 робочих місць для працевлаштування
інвалідів у 2003 році.
Рішенням названого суду від 14.04.2005 (суддя Кіяшко В.І.),
залишеним без змін постановою Харківського апеляційного
господарського суду від 08.06.2005 (колегія суддів у складі:
суддя Афанасьєв В.В. –головуючий, судді Демченко В.О.,
Шепітько І.І.), в задоволенні позову відмовлено. Прийняті судові
рішення мотивовано виконанням товариством обов’язку, покладеного
на нього Законом України від 21.03.1991 № 875-XII “Про основи
соціальної захищеності інвалідів в Україні” ( 875-12 ) (далі –
Закон № 875 ( 875-12 )).
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України
Відділення просить рішення місцевого та постанову апеляційного
господарських судів зі справи скасувати через неправильне
застосування норм матеріального і процесуального права, а позов
–задовольнити. Своє прохання скаржник мотивує невиконанням
відповідачем обов’язку зі створення робочих місць для
працевлаштування інвалідів.
Товариство подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило
про безпідставність її доводів та просило судові рішення зі
справи залишити без змін, а скаргу без задоволення.
Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (далі
–ГПК України ( 1798-12 )) належним чином повідомлено про час і
місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими
інстанціями фактичних обставин справи та правильність
застосування ними норм матеріального і процесуального права,
заслухавши представника відповідача, Вищий господарський суд
України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення
касаційної скарги з огляду на таке.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що:
- відповідно до середньооблікової чисельності штатних
працівників (926 осіб) відповідач у 2003 році повинен був
створити 37 робочих місць для працевлаштування інвалідів;
- фактично в 2003 році Товариством працевлаштовано 10 інвалідів;
- відповідачем у межах доведеного нормативу створено робочі
місця для працевлаштування інвалідів, що підтверджується наказом
по підприємству від 04.02.2003 № 51 (а.с. 65);
- органами працевлаштування інваліди до Товариства не
направлялися і не було безпосереднього звернення інвалідів на
підприємство з метою працевлаштування;
- відповідач інформував центр зайнятості про наявність вільних
робочих місць для інвалідів шляхом надання звітів про наявність
вільних робочих місць та листом від 17.01.2003 № 12/164 (а.с.
46);
- протягом 2003 року з питань працевлаштування до центру
зайнятості звернулися лише 3 особи з обмеженими фізичними
можливостями, що підтверджується листом Охтирського
міськрайонного центру зайнятості від 07.12.2004 № 02/792 (а.с.
18).
Причиною виникнення спору зі справи стало питання про
правомірність стягнення з відповідача штрафних санкцій,
передбачених статтею 20 Закону № 875 ( 875-12 ).
Частиною першою статті 19 цього Закону ( 875-12 ) (в редакції,
що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) для
підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від
форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих
місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі
чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо
працює від 15 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.
Відповідно до частини першої статті 20 Закону № 875 ( 875-12 )
підприємства (об'єднання), установи і організації, де кількість
працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку
сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту
інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі
середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві
(в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце,
не зайняте інвалідом.
Положенням про робоче місце інваліда і про порядок
працевлаштування інвалідів (далі –Положення), затвердженим
постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 № 314
( 314-95-п ), визначено, що робоче місце інваліда - це окреме
робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві
(об'єднанні), в установі та організації незалежно від форм
власності та господарювання, де створено необхідні умови для
праці інваліда (пункт 1); робоче місце інваліда вважається
створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого
місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване
спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК,
органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій
інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому
інваліда (пункт 3); підприємства розробляють заходи щодо
створення робочих місць для інвалідів, включають їх до
колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві
органи соціального захисту населення та відділення Фонду
соціального захисту інвалідів про створення (пристосування)
робочих місць для працевлаштування інвалідів (пункт 5).
Пунктом 14 Положення ( 314-95-п ) встановлено, що підприємства:
у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі
місця для працевлаштування інвалідів; щорічно до 1.02.року, що
настає за звітним, подають відділенням Фонду соціального захисту
інвалідів відомості про середню річну заробітну плату на
підприємстві, середньооблікову чисельність штатних працівників
облікового складу та про кількість працюючих інвалідів;
інформують державну службу зайнятості та місцеві органи
соціального захисту населення про вільні робочі місця та
вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
При цьому частиною першою статті 18 Закону № 875 ( 875-12 ) і
пунктом 10 Положення ( 314-95-п ) передбачено, що
працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства
праці України, Міністерства соціального захисту населення
України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів
з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх
здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Наказом Державного комітету статистики України від 06.07.1998
№ 244, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.07.1998
за № 464/2904 ( z0464-98 ), затверджено Інструкцію щодо
заповнення державної статистичної звітності за формами № 3-ПН
“Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та
потребу в працівниках” і № 4-ПН “Звіт про вивільнення
працівників”, відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 якої:
- звіт за формою № 3-ПН подається підприємствами, незалежно від
форм власності і господарювання, місцевому центру зайнятості 28
числа щомісячно;
- у разі потреби термінового заміщення наявних вільних робочих
місць, що виникли у міжзвітний період у зв'язку зі звільненням
працівників, дані про ці місця подаються додатково, в міру їх
виникнення;
- в графі 4 звіту за формою № 3-ПН проставляється наявність
вільних робочих місць (вакантних посад) в рахунок річної броні,
встановленої місцевими державними адміністраціями, для
працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту і
не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, а також
для пенсіонерів, учнів, студентів, інвалідів. Наявність вільних
робочих місць (вакантних посад) зазначається щодо кожної
категорії громадян окремо під встановленими шифрами (інваліди
мають шифр 14”).
Отже, законодавством України обов’язок з безпосереднього
працевлаштування інвалідів покладено на органи Міністерства
праці України, Міністерства соціального захисту населення
України, місцеві ради, громадські організації інвалідів, але
цьому мають передувати певні дії підприємств (об'єднань),
установ і організацій зі створення робочих місць для інвалідів
та з відповідного інформування зазначених органів з метою
працевлаштування інвалідів.
Проте, зазначення попередніми судовими інстанціями про створення
відповідачем робочих місць для інвалідів з посиланням на наказ
по підприємству від 04.02.2003 № 51, про належне інформування
центру зайнятості про наявність вільних робочих місць для
інвалідів шляхом подання відповідних звітів, як і про те, що
органами працевлаштування інваліди до Товариства не
направлялися, не може вважатися встановленням відповідних
фактів, оскільки:
- наказ по підприємству від 04.02.2003 № 51 (а.с. 65) містить
лише розпорядження про здійснення заходів із створення
відповідних робочих місць, а його фактичне виконання судовими
інстанціями не перевірялося;
- твердження про інформування відповідачем центру зайнятості
шляхом подання відповідних звітів не підтверджено посиланням на
конкретні докази, тоді як звіти за формою № 3-ПН такого змісту в
матеріалах справи відсутні;
- судами не дано оцінки змісту поданого позивачем листа
Охтирського міськрайонного центру зайнятості від 12.01.2005
№ 02/22, відповідно до якого Товариство зверталося з офіційною
заявкою про направлення одного інваліда для працевлаштування
26.11.2003 і за направленням служби зайнятості на цю посаду
працевлаштовано інваліда другої групи, що підтверджено копією
звіту за формою № 3-ПН за станом на 26.11.2003 (а.с. 58, 59);
- поза оцінкою судів залишився поданий позивачем лист управління
праці та соціального захисту населення Охтирської районної
державної адміністрації від 11.01.2005 № 19/9/1-07-09-34,
відповідно до якого Товариство з питань працевлаштування
інвалідів у 2003 році не зверталося.
Таким чином, ні місцевим, ані апеляційним господарськими судами
не з’ясовано: чи здійснював відповідач у 2003 році практичні
заходи, спрямовані на створення робочих місць для інвалідів і
які саме; чи інформувало (і як) Товариство державну службу
зайнятості та Відділення про наявність вільних робочих місць
(вакантних посад) для працевлаштування інвалідів, починаючи
з.12.2002 року (звітність за формою № 10-ПІ за 2002 рік,
звітність за формою № 3-ПН з.12.2002 року по грудень 2003 року);
чи вживалися органами, визначеними в статті 18 Закону № 875
( 875-12 ), заходи щодо працевлаштування інвалідів на робочі
місця до Товариства; якщо інваліди для працевлаштування до
відповідача не направлялися, то з яких причин; якщо інваліди для
працевлаштування направлялися - чи були вони працевлаштовані, а
якщо ні, то з якої причини.
Між тим на необхідність з’ясування цих обставин звертав увагу й
Верховний Суд України в постановах від 20.07.2004 зі справи
№ 2-23/9789-03 ( n0060700-04 ), від 11.01.2005 зі справи
№ 6/203 ( sp21/027 ), від 25.01.2005 зі справи № 8/203-04
( sp21/056 ) та інших.
Попередніми судовими інстанціями також не враховано, що
відповідно до пункту 4 розділу ІХ “Прикінцеві положення”
Господарського кодексу України ( 436-15 ) норми цього Кодексу
застосовуються до правовідносин із створення робочих місць для
інвалідів у 2003 році (з урахуванням періоду вчинення порушення
та встановленого терміну сплати штрафних санкцій).
Ні місцевим, ані апеляційним господарськими судами не з’ясовано
питання щодо дотримання позивачем строків застосування до
відповідача адміністративно-господарських санкцій (якими є
штрафні санкції за нестворення робочих місць для інвалідів),
передбачених статтею 250 Господарського кодексу України
( 436-15 ): не встановлено дату виявлення порушення та не
досліджено, чи відбулося звернення позивача з позовом до суду в
межах встановлених строків.
Отже, попередні судові інстанції припустилися неправильного
застосування приписів частини першої статті 47 ГПК України
( 1798-12 ) щодо прийняття судового рішення суддею за
результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої
статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і
об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в
їх сукупності, що відповідно до частини першої статті 111-10 ГПК
України ( 1798-12 ) є підставою для скасування судових рішень зі
справи.
Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 111-7
ГПК України ( 1798-12 ) не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази.
З огляду на наведене справа має бути передана на новий судовий
розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно
встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та
доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно
до вимог закону.
Керуючись статтями 111-7, 111-9-111-12 ГПК України ( 1798-12 ),
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Сумського обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Сумської області від 14.04.2005
та постанову Харківського апеляційного господарського суду від
08.06.2005 зі справи № 8/613-04 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду Сумської
області.
Суддя В.Селіваненко
Суддя В.Джунь
Суддя Б.Львов