ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.10.2005 Справа N 7/109
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Удовиченка О.С.
суддів: Яценко О.В. (доповідач у справі)
Панової І.Ю.
розглянувши касаційну Державного підприємства “НАЕК
скаргу “Енергоатом”, в особі відособленого
підрозділу “Запорізька атомна
електростанція», м. Енергодар
на рішення господарського суду Запорізької області
від 16.05.2005р.
у справі № 7/109 господарського суду Запорізької
області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
“Борей”, м. Запоріжжя
до Державного підприємства “НАЕК
“Енергоатом”, в особі відособленого
підрозділу “Запорізька атомна
електростанція», м. Енергодар
про стягнення 24311,83грн.
в судовому засіданні взяли
участь представники сторін Лебедєва О.С.
від відповідача
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Запорізької області від
16.05.2005р. у справі № 7/109 (суддя Кутищева Н.С.) позов
Товариства з обмеженою відповідальністю “Борей”, м. Запоріжжя до
Державного підприємства “НАЕК “Енергоатом”, в особі
відособленого підрозділу “Запорізька атомна електростанція»,
м. Енергодар про стягнення 24311,83грн. задоволений. Стягнуто з
Державного підприємства “НАЕК “Енергоатом”, в особі
відособленого підрозділу “Запорізька атомна електростанція»,
м. Енергодар на користь Товариства з обмеженою відповідальністю
“Борей”, м. Запоріжжя 24311,83грн. основного боргу, 243,12грн.
державного мита, 118грн. за оплату послуг за
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з даним рішенням Державне підприємство “НАЕК
“Енергоатом”, в особі відособленого підрозділу “Запорізька
атомна електростанція», м. Енергодар, подало до Вищого
господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить
скасувати рішення господарського суду Запорізької області від
16.05.2005р. по даній справі, як прийняту з порушенням норм
матеріального права.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді Яценко О.В.,
розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
судом першої інстанції норм процесуального та матеріального
права дійшла висновку, про відсутність правових підстав для
задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, між сторонами був
укладений договір поставки продукції № 271(7)03 УК від
13.04.2003р.
Відповідно до п. 3.3 договору, оплата проводиться: авансовий
платіж 30% від вартості партії за 10 днів до необхідного строку
поставки, згідно специфікації № 1. Кінцевий розрахунок за кожну
партію провадиться протягом 30 днів з моменту її поставки.
Таким чином, згідно із п. 3.3 договору, строк розрахунку
протягом 30днів з моменту поставки закінчився: по накладній
№ РН-8/20/05 від 20.08.2003р. –19.09.2003р.; по накладній
№ РН-9/04/02 від 04.09.2003р. –06.10.2003р.; по накладній
№ РН-9/04/04 від 04.09.2003р. –06.10.2003р.; по накладній
№ РН-10/22/1 від 22.10.2003р. –17.11.2003р.; по накладній
№ РН-10/22/2 від 22.10.2003р.-17.11.2003р.
Як встановлено судом, Державного підприємства “НАЕК
“Енергоатом”, в особі відособленого підрозділу “Запорізька
атомна електростанція», м. Енергодар частково виконав свої
зобов’язання по оплаті отриманої продукції, оплатив товариству з
обмеженою відповідальністю “Борей», м. Запоріжжя 97781,95грн.
Суд вірного дослідив, що залишок суми боргу складає
24311,83грн., що підтверджено актом звірки взаємних розрахунків
сторін.
Суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що
господарські правовідносини сторін, у відповідності з умовами
договору, виникли і здійснювалися у 2003р., тобто до вступу в
дію ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
і ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, і тому
необхідно застосовувати норми ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
в редакції
1963р..
Згідно ст. 161 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, в редакції 1963 р. діючої на
момент господарських взаємовідносин сторін, відповідно до умов
домовленості сторін, зобов'язання повинні виконуватися належним
чином у встановлений термін, у відповідності із вимогами закону,
договору, а за відсутності таких вказівок, відповідно до
звичайно пред’явлених вимог.
Відповідно до ст. 162 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, одностороння відмова
від виконання зобов’язання та одностороння зміна умов договору
не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.
Суд дійшов до обґрунтованого висновку, що посилання відповідача
на наявність провадження по справі про банкрутство ДП НАЕК
“Енергоатом» і введення мораторію, як підстави для відмови в
позові, є безпідставним, оскільки, ухвала від 02.12.2003р., в
черговий раз, була порушена справа про банкрутство ДП НАЕК
“Енергатом», проте до теперешнього моменту публікація оголошення
в офіційних органах друку відсутня, таким чином, не
встановлювався термін для подачі заяв кредиторів.
Абзацом 2 ч. 4 ст. 12 Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника, або визнанні його банкрутом
( 2343-12 ) (2343-12)
передбачено, що протягом дії мораторію на
задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф,
пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання або
неналежне виконання грошових зобов'язань.
Висновок суду, що вказана норма визначає конкретний проміжок
часу, протягом якого не нараховується неустойка і не
застосовуються інші санкції, і цей проміжок часу тільки
відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів,
але ніяк не пов'язаний з його суттю, що розкривається в ст. 1
вищезгаданого Закону, є вірним і відповідає нормам
законодавства.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом
( 2343-12 ) (2343-12)
під терміном “грошове зобов’язання” мається на увазі
зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму
відповідно до цивільно-правового договору і по інших підставах,
передбаченим цивільним законодавством України. До складу
грошового зобов'язання боржника не зараховується, зокрема, пеня
і штраф.
Суд правомірно зазначив, що спір по даній справі виник з приводу
несплати відповідачем поставленої йому, продукції за договором
№ 271(7)03 УК від 13.04.2003р.. Тобто, вказаний борг в сумі
24311,83 грн. за отриману продукцію, на підставі договору, є
грошовим; зобов'язанням відповідача перед позивачем в розумінні
ст. 1 вищезгаданого Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
, заявлений до стягнення
обґрунтовано і вимоги підлягають задоволенню.
Мораторій розповсюджується виключно на виконавчі документи, що
отримані кредиторами по їх позовах і задоволення кредиторських
вимог буде здійснюватись відповідно до діючих норм
законодавства України.
Таким чином, суд попередньої інстанції у повному обсязі з’ясував
матеріали справи та вірно застосував чинне законодавство.
За таких обставин, судова колегія суддів Вищого господарського
суду України дійшла до висновку, що господарським судом
Запорізької області вірно застосовані норми матеріального та
процесуального права, у зв’язку з чим підстав для скасування
рішення господарського суду Запорізької області не вбачається.
Зважаючи на вищевикладене та, керуючись статтями 111-5, 111-7,
111-9-111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1.Касаційну скаргу Державного підприємства “НАЕК “Енергоатом”, в
особі відособленого підрозділу “Запорізька атомна
електростанція», м. Енергодар на рішення господарського суду
Запорізької області від 16.05.2005р. у справі № 7/109 залишити
без задоволення.
2.Рішення господарського суду Запорізької області від
16.05.2005р. у справі № 7/109 залишити без змін.
Головуючий О.С. Удовиченко
Судді О.В. Яценко
І.Ю. Панова