9/228-04-7493 Про зобов’язання укласти договір міни, - Текст документа

У жовтні 2004 року ПП “Анро-Інвест” звернулось до господарського суду з позовом до Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради про зобов’язання укласти договір міни.

Рішенням господарського суду Одеської області від 02.11.2004 року позов задоволено. Зобов’язано відповідача укласти договір міни з ПП “Анро-Інвест”.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.12.2004 року рішення місцевого господарського суду залишено без змін, а апеляційна скарга –без задоволення.

Не погоджуючись з ухваленими судовими рішеннями Одеська міська рада подала касаційну скаргу в якій просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.12.2004 року та рішення господарського суду Одеської області від 02.11.2004 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити.

Доповідач: Черкащенко М.М.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 постанови від 29.12.76 № 11 “Про судове рішення” (v0011700-76) , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Судові рішення цим вимогам не відповідають.

Судами попередніх інстанцій встановлено, 20.04.2004 року Одеською міською радою прийняте рішення № 2378-ХХІV “Про перелік об’єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню в 2004 р., та внесення змін до рішень Одеської міської ради” відповідно до якого Одеська міська рада доручила Представництву по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради укласти договір міни об’єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси: нежилого приміщення 1-го поверху площею 75,8 кв.м. та підвалу 83,8 кв.м. , розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Пушкінська, 24 на об’єкт власності ПП “Анро-Інвест” –нежиле приміщення 1-го поверху площею 70,0 кв.м. , розташованого за адресою: м. Одеса, Лідерсовський бульвар, 9.

15.06.2004 року Одеською міською радою прийняте рішення № 2652-ХХІV, яким внесено зміни до рішення Одеської міської ради № 2378-ХХІV від 20.04.2004 року в частині зміни назви об’єкту міни з нежилого приміщення 1-го поверху площею 70,0 кв.м. , розташованого за адресою м. Одеса, Лідерсовський бульвар, 9 на нежиле приміщення 1-го поверху 119,7 кв.м. , розташованого за адресою м. Одеса, вул. Л. Толстого, 12.

Судами попередніх інстанцій також було встановлено, що дані рішення Одеської міської ради не були скасовані в судовому порядку.

Однак, судова колегія зазначає, що задовольняючи позов попередні судові інстанції не врахували приписи ч. 4 ст. 293 Господарського кодексу України (436-15) відповідно до яких не може бути об’єктом міни (бартеру) майно, віднесене законодавством до основних фондів, яке належить до державної або комунальної власності, у разі якщо друга сторона договору міни бартеру) не є відповідно державним чи комунальним підприємством.

За таких обставин, судова колегія вважає, що суди порушили вимоги ст. 43 ГПК України (1798-12) і постановили незаконні судові рішення.

Згідно до частини 2 статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є виключна прерогатива першої та апеляційної інстанції.

За таких обставин, постановлені судові рішення підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд.

При новому розгляді суду необхідно витребувати нові докази, повно, всебічно та об’єктивно дослідити всі обставини справи, перевірити доводи позивача та відповідача, дати їм належну юридичну оцінку та постановити законне та обґрунтоване рішення. На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 –111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.12.2004 року та рішення господарського суду Одеської області від 02.11.2004 року у справі № 9/228-04-7493 скасувати.