ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.10.2005 Справа N 4/54
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Козир Т.П. ,
суддів Семчука В.В.,
Чабана В.В.
розглянувши у Товариства з обмеженою відповідальністю
відкритому судовому “Луганське енергетичне об’єднання” в особі
засіданні касаційну Лисичанської філії
скаргу
на рішення господарського суду Луганської області від
23.03.2005 року
у справі № 4/54
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
“Луганське енергетичне об’єднання” в особі
Лисичанської філії (далі –Товариство)
до Обласного комунального підприємства
“Компанія “Луганськвода” (далі –Компанія)
Про стягнення 4670263,50 грн.
за участю представників сторін:
позивача Віткалов Д.М.
відповідача не з’явились
В С Т А Н О В И В:
Товариство звернулось до господарського суду з позовом про
стягнення з Компанії заборгованості за спожиту в листопаді 2004
року активну електричну енергію в сумі 901653 грн. 19 коп. ; за
використану реактивну електроенергію в сумі 3950,59 грн.; пені у
сумі 7519,23 грн. за прострочення платежів; 3% річних у сумі
2153,52 грн.; за перевищення договірних величин
електроспоживання у сумі 3754986,97 грн.
Рішенням господарського суду Луганської області від 23.03.2005
року (суддя –Батюк Г.М.) позов задоволено частково, з
відповідача стягнуто на користь позивача заборгованість за
використану: активну електроенергію в сумі 902653,19 грн.,
реактивну електроенергію у сумі 3950,50 грн., 2255,77 грн. пені,
річних у сумі 2153,52 грн. В решті позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі Товариство просить рішення господарського
суду Луганської області в частині, якою відмовлено позивачу в
позові скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити
позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що при
прийнятті рішення судом порушені норми матеріального права.
Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши матеріали справи колегія суддів
вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з
наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судом, між
сторонами 01.01.2004 укладено договір № 80 про постачання
електричної енергії, згідно якого постачальник (позивач)
зобов’язався поставити електричну енергію споживачу
(відповідачу), а останній сплачувати постачальнику її вартість
та здійснювати інші платежі згідно умов договору.
Проте, в порушення умов договору відповідач за спірний період не
оплатив вартість спожитої електроенергії в повному обсязі, а
тому вимоги позивача про стягнення заборгованості, пені, річних
та п’ятикратну вартість спожитої електроенергії понад договірної
величини є правомірними.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що
відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від
22.09.1999 № 1741 “Про внесення зміни до по станови Кабінету
Міністрів України від 24.03.199 № 44” ( 1741-99-п ) (1741-99-п)
рекомендовано енергопостачальним організаціям не застосовувати
до підприємств та організацій, що надають житло во-комунальні
послуги населенню з утримання та експлуатації житла, ліфтів,
прибудинкових територій, водопостачання і водовідведення,
постачання теплової енергії, вивезення твердих побутових
відходів та рідких нечистот, а також підприємств
електротранспорту (за визначеними переліками) стягнення
п'ятикратної вартості понад встановлені величини електричної
енергії та потужності, передбачене ч. ч. 5,6 ст. 26 Закону
України “Про електроенергетику” ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
у разі перевищення
ними встановлених граничних величин споживання електричної
енергії та потужності, а також стягнення пені за несвоєчасні
розрахунки за використану електричну енергію.
Крім того, відповідач є комунальним підприємством, яке 70%
послуг по водопостачанню надає населенню та бюджетним установам
і організаціям.
Санкція у розмірі п'ятикратної вартості різниці фактично
спожитої і договірної величини електроенергії за своєю правовою
природою є відповідальністю за порушення зобов'язання і
відповідно до ст. 614 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
її застосування
можливе лише при наяв ності вини відповідача. Проте, останнім
доведено відсутність вини у порушенні зо бов'язання, оскільки
неповна сплата спожитої електричної енергії зумовлена наявністю
боргів населення, нерентабельністю підприємства.
Проте, з такими висновками повністю погодитись неможливо,
оскільки суд дійшов до них внаслідок неправильного застосування
норм матеріального права.
Зокрема, не може бути підставою для звільнення відповідача від
сплати п'ятикратної вартості різниці фактично спожитої і
договірної величини електроенергії п. 2 постанови Кабінету
Міністрів України від 22.09.1999 р. № 1741 “Про внесення зміни
до постанови Кабінету Міністрів України від 24.03.1999 р. № 44”
( 1741-99-п ) (1741-99-п)
що носить рекомендацій ний характер.
Також не може бути підставою для звільнення від відповідальності
відповідача згідно з ч. 1 ст. 614 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
відсутністю його вини у порушенні зобов'язання, оскільки така
відповідальність в даному випадку встановлена законом - ч. 5 ст.
26 Закону України “Про електроенергетику” ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
,
незалежно від наявності вини.
Разом з тим, правильно встановивши правову природу п'ятикратної
вартості різ ниці фактично спожитої і договірної величини
електроенергії як санкції за порушення зо бов'язання, суд не
обговорив питання про можливість застосування у даному випадку
ст. 233 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, згідно якої суд може зменшити
розмір належних до сплати штрафних са нкцій, якщо вони надмірно
великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути
взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником;
майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише
майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуго вують на увагу.
Враховуючи викладене, внаслідок неправильного застосування норм
матеріально го права рішення підлягає скасуванню з передачею
справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9-
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
“Луганське енерге тичне об'єднання” в особі Лисичанської філії
задовольнити частково.
Рішення господарського суду Луганської області від 23.03.2005
року у справі № 4/54 скасувати, справу передати на новий розгляд
господарському суду Луганської області.
Головуючий, суддя Т.Козир
Судді В.Семчук
В.Чабан