ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
18.10.2005                              Справа N 4/4/154д-17/340д
 
  Вищий  господарський  суд  України  у  складі  колегії  суддів:
головуючого,  судді Кузьменка М.В., суддів Васищака  І.М.,  Палій
В.М.,  за  участю  представників сторін  І.Різніченко  (дов.  від
25.04.05), С. Ткаченка (дов. від 9.09.05), А. Осипенко (дов.  від
29.09.04), Т. Матис (дов. від 29.04.04), розглянувши у відкритому
судовому   засіданні  касаційну  скаргу  відкритого  акціонерного
товариства  “Запорізький  абразивний  комбінат”  на  рішення  від
27.01.2005  року  господарського  суду  Запорізької  області   та
постанову   від   28.04.2005   року   Запорізького   апеляційного
господарського  суду  у  справі  №  4/4/154д-17/340д  за  позовом
відкритого   акціонерного   товариства  “Запоріжжяобленерго”   до
відкритого   акціонерного   товариства  “Запорізький   абразивний
комбінат”
 
про   визнання угоди недійсною,
 
                       В С Т А Н О В И В:
 
Рішенням  від  27.01.2005 року господарського  суду  Запорізької
області  (суддя  Т.Шевченко), залишеним без змін постановою  від
28.04.2005  року Запорізького апеляційного господарського  суду,
позов задоволено з визнанням недійсною з моменту укладання угоди
від  1.02.2001 року № 1029/02 з мотивів невідповідності  вимогам
закону.
 
Відкрите акціонерне товариство “Запорізький абразивний комбінат”
просить   судові   акти   скасувати  з   підстав   неправильного
застосування   судами   до  спірних  правовідносин   статті   48
Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
        , частини 6 статті
24  Закону України “Про електроенергетику” ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
        , статей
42,   47,   43  Господарського  процесуального  кодексу  України
( 1798-12  ) (1798-12)
        ,  пункту  8 постанови від  5.05.2000  року  №  775
Кабінету    Міністрів   України   “Про   утворення    державного
підприємства “Енергоринок” ( 755-2000-п ) (755-2000-п)
        , пунктів  1.4,  3.8.1,
3.8.3  Умов  та правил здійснення підприємницької  діяльності  з
постачання   електричної   енергії  за   регульованим   тарифом,
затверджених постановою від 13.06.1996 року № 15/1 ( z0433-96  ) (z0433-96)
        
Національної  комісії регулювання електроенергетики  України  та
ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.
 
Відкрите   акціонерне   товариство  “Запоріжжяобленерго”   проти
доводів  касаційної скарги заперечує і просить залишити  її  без
задоволення.
 
Колегія  суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню
з наступного.
 
Господарськими  судами  встановлено, що 1.02.2001  року  сторони
уклали  угоду  за  № 1029/02, відповідно до умов  якої  позивач,
зокрема,  зобов’язався постачати відповідачу  електроенергію  за
пільговим тарифом за умови попередньої оплати споживачем в строк
до 29.03.2001 року вартості прогнозованого шестимісячного обсягу
споживання електроенергії.
 
Пунктом  14  спірної угоди сторони передбачили, що  у  вирішенні
питань,  які пов’язані з постачанням і розрахунками за споживану
електричну енергію, але неврегульованими даною угодою, керуються
й   іншими   договорами   на  споживання  електричної   енергії,
укладеними між сторонами (їх підрозділами).
 
Оскільки один з таких договорів від 1.11.1999 року за  №  20  на
користування  електричною енергією рішенням від 23.01.2001  року
арбітражного  суду  м.  Києва  у справі  №  17/49  був  визнаний
недійсним,  а  інший - від 24.01.2001 року № 20  був  підписаний
сторонами  лише  23.02.2001 року і саме з  цього  терміну  набув
чинності, господарські суди дійшли висновків про те, що  на  час
укладення  спірної  угоди  від  1.02.2001  року  №  1029/02  між
позивачем  та  відповідачем  були  відсутні  будь-які  договірні
відносини щодо постачання електричної енергії.
 
Такі висновки судів колегія суддів вважає помилковими.
 
Вирішуючи спір у справах № 17/49 про визнання недійсним договору
від   1.11.1999  року  №  20,  а  також  у  справі  №   2/6/1194
господарського  суду Запорізької області про стягнення  грошових
сум   суди   встановили,  що  правовідносини  сторін   у   сфері
енергопостачання  регулювалися угодою  від  28.12.1999  року  за
№  1024-НАЕК,  яка діяла до 28.02.2000 року. Також з  матеріалів
справи  вбачається, що відносини з енергопостачання регулювалися
між  сторонами  договором від 1.09.1999 року №  289,  строк  дії
якого встановлений до 31.12.2002 року.
 
Як  зазначено  в  преамбулі тексту спірної угоди,  підставою  її
укладання є Постанова і з метою досягнення встановлених нею умов
сторони  зумовили  настання  прав  та  обов’язків  відкладальною
обставиною    -   сплату   відкритим   акціонерним   товариством
“Запорізький  абразивний комбінат” до 29.03.2001  року  вартості
прогнозованого шестимісячного обсягу споживання електроенергії.
 
Відповідач обумовлену суму сплатив 7.03.2001 року і з цієї  дати
у сторін виникли права та обов’язки за угодою від 1.02.2001 року
№ 1029/02.
 
Пункт 14 угоди контрагенти виклали з посиланням на інші угоди на
споживання електричної енергії, які були укладені між  сторонами
та їх підрозділами.
 
За   обставин   регулювання  відносин  користування  електричною
енергією  на підставі інших чинних договорів, які були  укладені
між  сторонами,  і  про  що  є  пряма  вказівка  в  договорі,  у
господарських судів були відсутні правові підстави для  визнання
спірної  угоди  недійсною  з підстав  відсутності  в  її  тексті
істотних умов для договорів цього типу.
 
Статтею 13 Закону України “Про електроенергетику” ( 575/97-ВР  ) (575/97-ВР)
        
встановлено,  що діяльність з виробництва, передачі,  постачання
електричної енергії в Україні базується на дозвільному  принципі
і здійснюється виключно на підставі ліцензії.
 
Зазначене   положення  кореспондується  з  пунктом  1.3   Правил
користування  електричною  енергією ( z0417-96  ) (z0417-96)
        ,  затверджених
постановою  від  31.07.1996  року  №  28  Національної   комісії
регулювання  електроенергетики  України,  яким  встановлено,  що
суб’єкти  підприємницької діяльності з виробництва, передачі  та
постачання  електричної  енергії незалежно  від  форм  власності
повинні отримати ліцензію на відповідний вид діяльності.
 
Пунктом  2.1.  розділу 2 Інструкції про порядок видачі  ліцензій
Національною    комісією   регулювання   електроенергетики    на
здійснення    окремих    видів    підприємницької    діяльності,
затвердженої постановою від 6.10.1999 року № 1305 ( z0738-99  ) (z0738-99)
        
Національної  комісії регулювання електроенергетики,  визначено,
що  ліцензія видається окремо на кожний вид діяльності, зокрема,
як  на постачання електроенергії за регульованим тарифом, так  і
на постачання електроенергії за нерегульованим тарифом.
 
Господарськими  судами  встановлено, що відкритому  акціонерному
товариству   “Запоріжжяобленерго”  видані  ліцензії   на   право
здійснення  підприємницької діяльності  з  передачі  електричної
енергії місцевими (локальними) електричними мережами та на право
здійснення  підприємницької діяльності з постачання  електричної
енергії за регульованим тарифом і на час укладання спірної угоди
у   відкритого   акціонерного  товариства   “Запоріжжяобленерго”
відсутній  дозвіл  на  здійснення підприємницької  діяльності  з
постачання  електричної енергії за пільговим або  нерегульованим
тарифом.
 
За  таких обставин господарські суди дійшли висновків про те, що
відсутність  у  суб’єкта господарювання ліцензії на  провадження
певного  виду господарської діяльності є підставою для  визнання
недійсним   договору,   безпосередньо   пов’язаного   з    такою
діяльністю.
 
Колегія  суддів  вважає,  що  в даному  випадку  такий  висновок
господарських  судів не узгоджується з приписами  постанови  від
5.05.2000  року № 755 Кабінету Міністрів України “Про  утворення
державного  підприємства “Енергоринок”  ( 755-2000-п  ) (755-2000-п)
        (далі  –
Постанова ( 755-2000-п ) (755-2000-п)
        ).
 
Зазначеною   постановою   ( 755-2000-п   ) (755-2000-п)
           встановлено,   що
енергопостачальні компанії, які постачають електричну енергію за
регульованим тарифом, за певних умов вправі поставляти її  також
і  за  пільговим  роздрібним тарифом на підставі  окремих  угод,
зазначивши   в   їх   умовах,  що  енергопостачальник   здійснює
постачання   електроенергії  за  пільговим  роздрібним   тарифом
починаючи  з  дня  отримання коштів  в  обсягах,  визначених  її
пунктом   8  і  у  платіжних  дорученнях  на  попередню   оплату
електричної  енергії  споживач  у  графі  “Призначення  платежу”
додатково зазначає, що оплата електроенергії провадиться  згідно
із зазначеною Постановою ( 755-2000-п ) (755-2000-п)
        .
 
Аналіз  тексту Постанови ( 755-2000-п ) (755-2000-п)
         не дає підстав  вважати,
що енергопостачальник, який отримав ліцензію на право здійснення
підприємницької діяльності з постачання електричної  енергії  за
регульованим тарифом, зобов’язаний для цілей виконання Постанови
( 755-2000-п  ) (755-2000-п)
          отримати  ще й ліцензію  на  право  постачання
електроенергії за нерегульованим тарифом.
 
Отже,  відкрите  акціонерне товариство  “Запоріжжяобленерго”  на
виконання   Постанови  ( 755-2000-п  ) (755-2000-п)
          мало  право  поставляти
електроенергію  відкритому акціонерному товариству  “Запорізький
абразивний комбінат” за пільговим роздрібним тарифом.
 
В силу вимог статті 111-10 Господарського процесуального кодексу
України  ( 1798-12  ) (1798-12)
          неправильне застосування  господарськими
судами статті 48 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
        ,
статті  13 Закону України “Про електроенергетику” ( 575/97-ВР  ) (575/97-ВР)
        
та  Постанови ( 755-2000-п ) (755-2000-п)
         є підставою для скасування  судових
рішень в даній справі і ухвалення нового рішення.
 
Керуючись  статтями 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11  Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , суд
 
                      П О С Т А Н О В И В:
 
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Запорізький
абразивний комбінат” задовольнити.
 
Рішення  від  27.01.2005  року господарського  суду  Запорізької
області   та   постанову   від  28.04.2005   року   Запорізького
апеляційного  господарського суду у  справі  №  4/4/154д-17/340д
скасувати.
 
В позові відмовити.
 
В поворот виконання рішення видати наказ.
 
Доручити видати наказ господарському суду Запорізької області.
 
Головуючий, суддя                 М.В. Кузьменко
 
Суддя                             І. М. Васищак
 
Суддя                             В. М. Палій