ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.10.2005 Справа N 35/73-04
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Остапенка М.І. (головуючий),
Харченка В.М.,
Борденюк Є.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві
за участю представника відповідача –Савві Л.Є.
касаційну скаргу ВАТ “Харківський підшипниковий завод”
на постанову від 18.05.2005
Харківського апеляційного господарського суду
у справі № 35/73-04
господарського суду Харківської області
за позовом ТзОВ “777
Компані Лтд”
до ВАТ “Харківський підшипниковий завод”
Про стягнення 38474,00 грн.
В судове засідання представник позивача не з’явився, про час і
місце слухання справи сторони були повідомлені належним чином.
В С Т А Н О В И В:
У лютому 2004 року товариство з обмеженою відповідальністю “777
Компані Лтд» звернулося з позовом до відкритого акціонерного
товариства “Харківський підшипниковий завод» про стягнення з
відповідача 38474,00 грн. заборгованості за виконані підрядні
роботи на підставі договору № 25/1 від 25.01.2002.
Рішенням господарського суду Харківської області від 15.03.2005
у справі № 35/73-04 позов задоволено. Стягнено з ВАТ
“Харківський підшипниковий завод» на користь ТзОВ “777 Компані
Лтд» 38474,00 грн. заборгованості.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
18.05.2005, за тією ж справою, вищезазначене судове рішення
залишено без змін.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову
апеляційного суду від 18.05.2005, рішення суду першої інстанції
від 15.03.2005 та прийняти нове рішення, яким відмовити в
задоволенні позовних вимог. Скарга мотивована тим, що постанова
апеляційного суду прийнята з порушенням норм процесуального та
матеріального права, зокрема, ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
ст. 334 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, п. 4 Прикінцевих та Перехідних
положень ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Відзиву на касаційну скаргу позивач до Вищого господарського
суду України не надіслав.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представника
відповідача, перевіривши правильність застосування апеляційним
судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів
Вищого господарського суду України знаходить касаційну скаргу
такою, що підлягає задоволенню частково.
До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 25.01.2002 між
сторонами у справі був укладений договір підряду № 25/1,
відповідно до якого позивач зобов'язався виконати роботи по
реконструкції приміщень гуртожитку відповідача під ізольовані
квартири для підготовки передачі їх в комунальну власність
міста.
Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції про задоволення
позову, апеляційний суд виходив з того, що спірна сума є
частиною невиконаного відповідачем зобов'язання від загального
обсягу тих робіт, які, відповідно до умов договору, були
виконані позивачем.
Зокрема суд дійшов до висновку про те, що позивач у повному
обсязі виконав свої зобов'язання щодо реконструкції приміщень
гуртожитку відповідача, в той час як останній не провів з ним
повного розрахунку і не сплатив йому грошову суму у розмірі
38474,00 грн. за частину тих робіт, які були визначені в акті
від 20.05.2002.
З такими висновками суду погодитись не можна, оскільки останній
дійшов до них попередчасно без належного з'ясування всіх
фактичних обставин справи.
Як вбачається з матеріалів останньої, відповідач, заперечуючи
проти позову, стверджував про те, що перелік тих робіт, що
визначені в акті від 20.05.2002, були заявлені позивачем до
оплати в жовтні 2003 року, в той час як одна частина цих робіт
вже була ним, тобто відповідачем, прийнята та оплачена за двома
іншими актами ще в травні та червні 2002 року, а інша частина
–взагалі позивачем не виконувалась.
Наведеним поясненням відповідача суди не дали ніякої оцінки і,
вважаючи, що позивач все ж таки виконав роботи, перелічені в
акті від 20.05.2002, всупереч вимогам ст.ст. 47, 43, 84, 105 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, не зазначили на підставі яких саме доказів
вони дійшли до такого висновку.
В той же час з наявних у справі документів випливає, і ці
обставини були встановлені судами, що в травні та червні 2002
року за двома актами відповідач дійсно оплачував позивачу
виконані роботи, загальна вартість яких складала 21972,11 грн.,
але відмовився підписувати акт від 20.05.2002.
Таким чином ні апеляційний суд, ні суд першої інстанції не
з'ясували мотиви за якими відповідач відмовився підписувати
оспорюваний акт, не встановили пов'язаних з цим обставин, та не
перевірили чи виконувався в дійсності позивачем той обсяг робіт,
який є предметом спору за цією справою.
У цьому зв'язку твердження апеляційного суду про те, що
відповідач не довів обгрунтованості своєї відмови від підписання
оспорюваного акту, не можна визнати правильними і такими, що
відповідають фактичним обставинам справи.
Наведене свідчить про те, що обставини справи були встановлені
судами неповно. Це дає підстави для скасування постановлених за
справою судових рішень з її передачею на новий розгляд.
В ході такого суду належить врахувати вищезазначені недоліки,
перевірити обгрунтованість заявлених по справі вимог та
висунутих проти них заперечень і, в разі якщо з'ясування
обставин справи потребуватиме спеціальних знань –призначити та
провести по справі судову експертизу. Наданим по справі, а також
додатково зібраним доказам дати відповідну оцінку і, в
залежності від встановленого, прийняти відповідне рішення,
виклавши його згідно з вимогами процесуального законодавства.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9
–111-13 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ВАТ “Харківський підшипниковий завод»
задовольнити частково.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
18.05.2005 та рішення господарського суду Харківської області
від 15.03.2005 у справі № 35/73-04 скасувати, а справу
направити до господарського суду Харківської області на новий
розгляд в іншому складі суддів.
Головуючий Остапенко М.І.
Суддя Харченко В.М.
Суддя Борденюк Є.М.