45/550 Про визнання недійсним договору та стягнення 9 544,55 грн. - Текст документа

В грудні 2004р. спільне мале підприємство “Астон” звернулося до господарського суду м. Києва з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля марки “КІА К 2700”, укладеного 09.09.2003р. між ним та ТОВ “Український автомобільний холдинг” та стягнення 9 544,55 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 29.06.2005р. (суддя Балац С.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2005р. (судді Капацин Н.В., Ковтонюк Л.В., Зубець Л.П. ) в позові відмовлено повністю. Судові акти мотивовані тим, що позивачем не доведено факту обману його відповідачем при укладенні оспорюваного договору.

В касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю “Астон” просить рішення господарського суду м. Києва від 15.03.2005р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2005р. скасувати, а справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України (1798-12) касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення або постанова господарського суду прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Матеріали справи свідчать про те, що місцевий господарський суд та суд апеляційної інстанції в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 101 ГПК України (1798-12) повно та об’єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 09.09.2003р. позивачу видано довідку-рахунок № 897440 з якої вбачається, що відповідачем продано позивачеві автомобіль КІА К 2700, двигун ІТ418002, шасі ККС8В 912237873578, кузов 1512873578, вартістю 56 600 грн., згідно з видатковою накладною № ТР-0000164 від 15.09.2003р.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з чим погодився і суд апеляційної інстанції, місцевий господарський суд виходив з того, що у відповідності до вимог ст. ст. 4, 151 ЦК УРСР (1540-06) між позивачем та відповідачем виникли договірні відносини, на виконання яких відповідач зобов’язався передати відповідачеві автомобіль моделі КІА К 2700. Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що придбаний позивачем автомобіль відповідає технічним характеристикам автомобіля КІА К 2700, а тому, відповідно, відсутній факт обману позивача відповідачем щодо характеристик придбаного автомобіля. Разом з тим, позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про умисел відповідача ввести в оману позивача щодо технічних характеристик автомобіля КІА К 2700.

В силу ст. 57 Цивільного кодексу Української РСР (1540-06) угода, укладена внаслідок обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною, а також угода, яку громадянин був змушений укласти на вкрай невигідних для себе умовах внаслідок збігу тяжких обставин, може бути визнана недійсною за позовом потерпілого або за позовом державної чи громадської організації.

Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28.04.1978 “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” (v0003700-78) під обманом у таких випадках слід розуміти умисне введення в оману учасника угоди шляхом повідомлення відомостей, що не відповідають дійсності, або і замовчування обставин, що мають істотне значення для угоди, що укладається.

Судом першої та апеляційної інстанції не встановлено факту обману позивача відповідачем при укладенні оспорюваного договору. Докази, які б підтверджували умисне введення в оману позивача як учасника угоди шляхом повідомлення йому відповідачем відомостей, що не відповідають дійсності, або замовчування відповідачем обставин, що мають істотне значення для угоди, що укладається, судом першої та апеляційної інстанції не здобуті і в матеріалах справи відсутні, тому суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу на підставі статті 57 Цивільного кодексу Української РСР (1540-06) .

Доводи скаржника в апеляційній скарзі про те, що жодним документом, які супроводжували укладення угоди купівлі-продажу автомобіля, не було обумовлено його технічні характеристики, зокрема щодо потужності двигуна та щодо вантажності автомобіля, що свідчить про замовчування обставин, що мали істотне значення для позивача при вирішенні питання про укладення відповідної угоди, спростовуються наступним.

Відповідно до фактичних обставин справи угода купівлі-продажу укладена за взаємною згодою сторін угоди, позивач був обізнаним про те, що предметом купівлі-продажу є автомобіль марки КІА К 2700, а не КІА К 2700 ІІ.

Відповідно до пунктів 1.2, 1.3.1 договору кредиту № 770/9-86 від 11.09.2003, укладеного між позивачем як позичальником та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку “Укрсоцбанк” як кредитором, кредит позивачу надавався саме для придбання автомобіля марки КІА К 2700. Відповідно до пункту 1.1 договору застави майна від 15.09.2003, укладеного між позивачем та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку “Укрсоцбанк”, позивач в забезпечення виконання своїх зобов'язань щодо повернення кредиту передав в заставу автомобіль марки КІА К 2700.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що зі змісту довідки-рахунку від 09.09.2003 № 897440 та видаткової накладної від 15.09.2003 № ТР-0000146 вбачається, що позивач придбав автомобіль саме марки КІА К 2700, а не КІА К 2700 II.

Обґрунтованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства є висновки судів попередніх інстанцій також щодо відмови у задоволенні вимог про відшкодування 9 544,55 грн. витрат, понесених позивачем у зв'язку з укладанням спірної угоди, оскільки відсутні підстави для задоволення вимоги про недійсність угоди.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування господарським судом м. Києва та Київським апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення та постанови колегія суддів не вбачає.

За таких обставин, прийняті у справі рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду відповідають матеріалам справи та вимогам закону, і тому їх слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Спільного малого підприємства “Астон” залишити без задоволення.

Рішення господарського суду м. Києва від 15.03.2005р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2005р. по справі № 45/550 залишити без змін.