35/449 Про усунення перешкод в користуванні майном та стягнення 10000 грн., - Текст документа

Постановою Вищого господарського суду України від 06.10.2004 року, рішення господарського суду Донецької області від 12.01.2004 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.04.2004 року у справі № 35/449 скасувати, справу передати на новий розгляд господарському суду Донецької області.

Рішенням господарського суду Донецької області від 21.03.2005 року у справі № 35/449 (судді Приходько І.В., Мєзєнцев Є.І., Сковородіна О.М.) залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.06.2005 року (судді: Шевкова Т.А., Діброва Г.І., Стойка О.В.) у задоволенні позовних вимог приватного підприємця Абдулхамідова А.С. до ТОВ “Комерційний центр “Сервіс” про усунення перешкод у користуванні орендованим приміщенням та стягнення штрафних санкцій у сумі 10000 грн., відмовлено. Зустрічний позов ТОВ “Комерційний центр “Сервіс” до приватного підприємця Абдулхамідова А.С. про розірвання договору оренди від 05.03.2002 року та стягнення заборгованості по орендній платі у розмірі 1000 грн., задоволено частково: стягнуто з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача 400 грн. боргу, в задоволенні вимог про розірвання договору оренди відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням та постановою господарських судів першої та апеляційної інстанцій позивач за первісним позовом звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 21.03.2005 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.06.2005 року у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги приватного підприємця Абдулхамідова А.С. задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових актів.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України (1798-12) касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення або постанова господарського суду прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Матеріали справи свідчать про те, що суди першої та апеляційної інстанцій в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 101 ГПК України (1798-12) повно та об’єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, зокрема: укладений між приватним підприємцем Абдулхамідовим А.С. та ТОВ “Комерційний центр “Сервіс” договір від 05.03.2002 року оренди приміщення загальною площею 55 кв.м. , розташованого за адресою м. Горлівка, вул.. Пушкінська, 46 (далі –Договір); акт приймання-передачі від 05.03.2002 року, згідно якого орендодавець передав, а орендар прийняв приміщення площею 55 кв.м. ; та інші.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що позивач за первісним позовом не довів суду обставин, пов’язаних із вчиненням відповідачем перешкод у користуванні орендованим майном. Зазначене також підтверджується постановою про відмову у порушенні кримінальної справи від 23.08.2003 року, актом обстеження приміщення від 10.01.2005 року, листом орендодавця № 110 від 06.06.2003 року щодо узгодження дії договору суборенди з орендарем, заявою приватного підприємця Абдулхамідова А.С. від 31.07.2003 року до енергопостачальної організації Горлівської РЕМ про надання електропостачання, поясненнями позивача.

Вимоги приватного підприємця Абдулхамідова А.С. про стягнення з орендодавця 10000 грн. штрафу за розірвання в односторонньому порядку Договору, також правомірно відхилені господарським судом, оскільки не доведені позивачем.

Крім того, в матеріалах справи наявні: проект угоди про дострокове припинення договору оренди, надісланий позивачем за первісним позовом до відповідача, листи від 11.08.2003 року та 06.08.2003 року щодо припинення дії Договору.

Господарськими судами також встановлено, що у липні-серпні 2003 року, орендар фактично користувався орендованим приміщенням, однак орендну плату за вказаний період не сплатив, у зв’язку з чим, стягнення з останнього суми боргу у розмірі 400 грн. є правомірним.

Крім того, відповідно до вимог ст. 269 Цивільного кодексу УРСР (1540-06) , підставою для дострокового розірвання договору оренди не вимогу наймодавця може бути неналежне виконання обов’язків орендаря щодо сплати орендної плати протягом трьох місяців з дня закінчення строку платежу.

Враховуючи ту обставину, що позивач за користування орендованим приміщенням не сплатив орендну плату, протягом двох місяців, господарські суди дійшли правомірного висновку про те, що у наймодавця відсутні підстави для розірвання договору в односторонньому порядку.

Враховуючи наведене, судова колегія прийшла до висновку про правомірність та обґрунтованість оскаржуваних рішення та постанови, які відповідають положенням ст. ст. 84, 105 ГПК України (1798-12) та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” (v0011700-76) зі змінами та доповненнями.

Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.