ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2005                                        Справа N 21/459

    Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді         Дерепи В.І. (доповідача),

суддів:                    Бенедисюка І.М.,

                           Стратієнко Л.В.,

           за участю повноважних представників:

від позивача    

від відповідача 

розглянувши у відкритому   Донецької залізниці

засіданні касаційну скаргу

на рішення                 від 31.05.2005 року господарського

                           суду Донецької області

у справі за позовом        ТзОВ “Лемтранс”

до                         Донецької залізниці

Про   стягнення 11766 гривень,

                       В С Т А Н О В И В:

Рішенням  господарського суду Донецької області  від  31.05.2005

року  позов  задоволений.  З  відповідача  на  користь  позивача

стягнуто 11766 грн. списаних коштів, судові витрати.

У  касаційній скарзі Донецька залізниця просить вказане  рішення

суду  скасувати,  як  прийняте з порушенням  норм  матеріального

права.

Перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених  в  ній

фактичних  обставин,  проаналізувавши правильність  застосування

господарським судом при прийнятті оскаржуваного судового рішення

норм  матеріального  права, суд вважає, що касаційна  скарга  не

підлягає задоволенню з таких підстав.

Як  правильно встановлено судом, 3.11.1999 року між сторонами  у

справі   був   укладений   договір  №  Э-999555   “Про   надання

транспортних послуг”.

Згідно    умов   вказаного   договору,   відповідач   здійснював

перевезення  вантажів  для клієнтів позивача,  за  що  залізниця

переліками   списувала  з  особового  рахунку   останнього,   як

експедитора    цих   перевезень,   передбачені   договором    та

законодавством платежі.

У червні 2004 року відповідач без достатніх на те підстав списав

11766  грн. з позивача, застосувавши коефіцієнт для вугілля,  що

ввозиться –1,342.

Частина  9  ст.  10  Закону України “Про залізничний  транспорт”

( 273/96-ВР  ) (273/96-ВР)
          передбачає,  що  розрахунки  відправників   та

одержувачів  вантажів  з підприємствами залізничного  транспорту

провадяться у порядку, передбаченому у Статуті залізниць України

( 457-98-п ) (457-98-п)
        .

Статтею  62  Статуту ( 457-98-п ) (457-98-п)
         передбачається, що належні  за

перевезення   вантажів  і  надання  додаткових  послуг   платежі

вносяться  залізниці, тобто надаються залізниці, а не списуються

нею без згоди платника.

Можливість  списання  відповідачем будь-яких  сум  з  особистого

рахунку  позивача  без  його  згоди сторони  в  укладеному  ними

договорі, також, не передбачили.

Виходячи з викладеного, місцевий суд дійшов вірного висновку про

те,  що  грошові  кошти позивача в сумі 11766 грн.  списані  без

достатніх на те підстав і підлягають поверненню.

Крім  того, наказом Міністерства транспорту України  №  934  від

27.12.2002    року    “Про   затвердження    Коефіцієнтів,    що

застосовуються до тарифів Збірника тарифів на перевезення

вантажів  залізничним транспортом України”  ( z1015-02  ) (z1015-02)
        ,  для

вугілля,  що  перевозиться у внутрішньому сполученні  (незалежно

від  того  яке воно є імпортне, чи не імпортне, знаходиться  під

митним  контролем,  чи  не під митним контролем  і  хто  є  його

відправником  –резидент чи не резидент України), затверджено  до

залізничного тарифу коефіцієнт 1, 305.

Розглядаючи  справу, господарський суд правильно  встановив,  що

спірні   перевезення  є  перевезенням  вугілля  у   внутрішньому

сполученні  і, тому, до таких правовідносин під час  розрахунків

повинен був застосовуватись коєфіціент 1, 305.

Відповідно  до  ст.  33 ГПК України ( 1798-12  ) (1798-12)
          кожна  сторона

повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається  як

на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд  вважає, що господарський суд правильно прийшов до  висновку

про доведеність позовних вимог позивачем та задовольнив позов.

Доводи  відповідача, викладені в касаційній скарзі,  суд  вважає

необґрунтованими,  оскільки  вони  спростовуються  зібраними  по

справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Рішення  господарського  суду відповідає  обставинам  справи  та

вимогам діючого законодавства, тому його необхідно залишити  без

змін.

На  підставі  наведеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,  111-9,

111-11    Господарського    процесуального    кодексу    України

( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України,

                      П О С Т А Н О В И В:

Рішення  господарського  суду Донецької області  від  31.05.2005

року залишити без змін, а касаційну скаргу Донецької залізниці -

без задоволення.

Головуючий, суддя  Дерепа В.І.

С у д д і          Бенедисюк І.М.

                   Стратієнко Л.В.