Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М. –головуючого

Бур’янової С.С. (доповідач)

Стратієнко Л.В.

розглянувши КП “Житлово-комунальне господарство”

касаційну скаргу

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.05.2005 року

у справі № 32-24/13-04-466 господарського суду Одеської області

за заявою ТОВ “Торговий дім “Насіння”

до СВК ім. Татарбунарського повстання

про визнання банкрутом

За участю представників сторін

від кредитора не з’явилися,

від боржника не з’явилися

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.03.2005 року у справі № 32-24/13-04-466 (суддя Грабован Л.І.) про визнання банкрутом СВК ім. . Татарбунарського повстання за заявою КП „Житлово-комунальне господарство” визнано КП „Житлово-комунальне господарство” кредитором боржника з грошовими вимогами в сумі 2 312,51 грн.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.05.2005 року вищезазначена ухвала скасована.

Не погоджуючись з постановою господарського суду апеляційної інстанції, КП „Житлово-комунальне господарство” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.05.2005 року у справі № 32-24/13-04-466 скасувати, посилаючись на не вірне застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме ст. 7 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (2343-12) (далі по тексту – Закон (2343-12) ), ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (далі по тексту –ГПК України (1798-12) ).

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (2343-12) провадження у справах про банкрутство регулюється вищезазначеним Законом (2343-12) , господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Згідно зі ст. 7 Закону (2343-12) передбачений перелік документів, які повинні бути додані до заяви кредитора, у тому числі кредитор зобов'язаний при поданні заяви про порушення справи про банкрутство надіслати боржнику копії заяви та доданих до неї документів та сплатити державне мито у встановленому порядку і розмірі, що також підтверджується ст. 57 ГПК України (1798-12) .

Як видно з матеріалів справи, КП „Житлово-комунальне господарство” не виконало вимоги вказаного закону, а саме до заяви не надано доказів надсилання копії зави боржнику та не сплачено держмита у встановленому порядку та розмірі.

Суд апеляційної інстанції правильно дійшов висновку. що за таких обставин місцевий господарський суд зобов'язаний був скористатися своїм правом. Наданим ст. 38 ГПК України (1798-12) , витребувати у кредитора відповідні докази і надати певний строк для усунення недоліків. А в разі не подання витребуваних доказів –винести відповідну ухвалу.

24.02.2005 року у відкритому судовому засіданні розглядалася заява КП „Житлово-комунальне господарство”, але у зв'язку з неподанням витребуваних доказів у судове засідання, розгляд судового засідання був відкладений на 10.03.2005 року. Про те, що на 10.03.2005 року був назначений розгляд заяви „Житлово-комунальне господарство” про визнання його кредитором, боржнику стало відомо лише 15.03.2005 року, оскільки ухвала господарського суду Одеської області про відкладення судового засідання від 24.02.2005 року була направлена на адресу СВК ім. Татарбунарського повстання саме 10.03.2005 року про що свідчить копія конверту з відміткою про відправлення 10.03.2005 року.

За таких обставин, судова колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що постанова Одеського апеляційного господарського суду від 24.05.2005 року у справі № 32-24/13-04-466 підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга без задоволення.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 111-5, 111-7, п. 3 ч. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, –

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу КП “Житлово-комунальне господарство” залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.05.2005 року залишити без змін.