ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.10.2005 Справа N 21/403
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Кочерової Н.О.,- головуючого,
Рибака В.В.,
Черкащенка М.М.,
розглянувши матеріали ДГО “Житло-Інвест”
касаційної скарги
на постанову Київського апеляційного господарського
суду від 31.05.2005
у справі м. Києва
господарського суду
за позовом ПП Єлецький Б.О.
До ДГО “Житло-Інвест”
Про стягнення 52 036,00 грн.,
В засіданні взяли участь представники:
- позивача: Єлецький Б.О.,
- відповідача: Чабарай М.А.,
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2004 року ПП Єлецький Б.О. звернувся до
господарського суду з позовом до ДГО “Житло-Інвест” про
стягнення 522036,00 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 21.02.2005 року позов
задоволено частково. Стягнуто на користь позивача винагороду у
розмірі 3000,00 грн., 51,00 грн. державного мита та 118,00 грн.
витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В
іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
31.05.2005 року рішення місцевого господарського суду в частині
відмови у позові скасовано. Прийнято в цій частині нове рішення,
яким позов задоволено. Стягнуто на користь позивача винагороду в
розмірі 49203,60 грн.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями ДГО
“Житло-Інвест” подало касаційну скаргу в якій просить постанову
Київського апеляційного господарського суду та рішення місцевого
господарського суду від 21.02.2005 року скасувати та ухвалити
нове рішення, яким в задоволені позову відмовити.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що
судами неправильно застосовані норми матеріального та
процесуального права, що призвело до прийняття незаконних
судових рішень.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна
скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України,
викладених у пункті 1 постанови від 29.12.76 № 11 “Про судове
рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що
регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і
змісту законодавства України.
Судові рішення цим вимогам не відповідають.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами
попередніх інстанцій 01.11.2000 року сторони уклали додаткову
угоду до договору про сумісну виробничу діяльність від
15.11.1997 року, укладеного на виконання договору від 03.06.1997
року, предметом якого є сумісне подання та запровадження
раціоналізаторських та інших пропозицій, спрямованих на
здешевлення собівартості будівництва та капітального ремонту
жилих будинків та інших об’єктів м. Києва, що інвестуються
замовником.
Згідно умов додаткової угоди від 01.11.2000 року позивач
зобов’язався спільно із відповідачем отримати від АК
“Київенерго” змінені технічні умови на проектування
електропостачання будинку по вул. Саксаганського, 92 ф,
коригування по них проектним інститутом розробником проекту
електропостачання цього будинку і погодження його з КМ АЕК
“Київенерго”. Добитися приймання в експлуатацію ГПжГ
Старокиївського району м. Києва електромонтажних робіт на
будинку в тому вигляді, якому вони були виконані на той час за
старим проектом. Тобто, без реконструкції трансформаторної
підстанції № 5070 із зміною 2-х силових трансформаторів
потужністю 400 на 630 кВА, заміни ввідних н/в панелей на панелі
з автоматами 1600 А, їх ошиновки, а також перекладання (зміни)
прокладених раніше до будинку кабелів січ. 4*240 кв.мм.
Крім того, добитись не міняти змонтовані тоді за першим проектом
електропостачання будинку ввідно-розподільчий пристрій (ВРП) на
більш потужний та змонтовані побутові електрострояки на більшого
перерізу, які передбачав новий проект електропостачання будинку
(вип. 2000 р.) та передбачало відповідне погодження проекту
електропостачання будинку KM AK “Київенерго” - його “Рішенням”
№ 10971“
За додатковою угодою, позивач зобов'язався забезпечити спільно з
ЖЕО КПЖГ Старокиївського району укладення від імені останнього з
Енергозбутом АЕК “Київенерго” додаткової угоди до існуючого у
неї договору на електропостачання цього будинку.
Відповідач, в свою чергу, зобов'язався після укладення договору
і включення електропостачання ВРП (ГРУ) будинку по постійній
схемі (від ТП-5070) виплатити позивачу винагороду за
впровадження останнім пропозицій на будинку у сумі 10% від
кошторисної вартості зекономлених таким чином робіт (розділ III
додаткової угоди).
Таким чином, підставою для настання обов'язку у відповідача
виплатити позивачу винагороди за додатковою угодою від 01.11.00
є укладення за сприянням позивача ЖЕО КПЖГ Старокиївського
району з Енергозбутом АЕК “Київенерго” додаткової угоди до
існуючого у неї договору на електропостачання цього будинку і
включення електропостачання ВРП (ГРУ) будинку по постійній схемі
(від ТП-5070).
Судами попередніх інстанцій також встановлено, що 24.05.02
сторони уклали додаткову угоду до договору про спільну співпрацю
від 30.04.02, який є продовженням договору від 15.11.97,
укладеного на виконання договору від 03.06.97, предметом якого є
сумісне подання та запровадження раціоналізаторських та інших
пропозицій, спрямованих на здешевлення собівартості будівництва
та капітального ремонту жилих будинків та інших об'єктів
м. Києва, що інвестуються замовником, тощо.
За умовами додаткової угоди від 24.05.02 позивач взяв на себе
зобов'язання організувати погодження проекту тимчасового
електропостачання будмайданчика будинку по вул. Котельникова, 3
з АК “Київенерго” відповідним листом-погодженням АК “Київенерго”
у варіанті підключення його до ТП-4527, а не до ТП житлового
будинку № 17 по вул. Котельникова.
Також, отримати від АК “Київенерго” змінені ТУ на
електропостачання цього будинку без прокладення кабельних ліній
10кВ від ПС “ВУМ” та з підключенням будинку до ТП-4527.
Після отримання вказаних ТУ організувати розробку і погодження
проекту АК “Київенерго” його Технічним рішенням по проекту.
Відповідач за додатковою угодою від 24.05.02 взяв на себе
зобов'язання після отримання ТУ та Технічного рішення по проекту
електропостачання житлового будинку по вул. Котельникова, 3,
розроблених за вказаною пропозицією позивача, виплатити йому
винагороду у сумі 3 тисячі грн. за впровадження у проекті його
пропозиції по здешевленню проектної вартості зовнішнього
електропостачання будинку.
Після отримання “Технічної довідки” АК “Київенерго” (чи
“Довідки” інженерного управління Головархітектури КМДА) на
укладені кабелі від ТП-4527 до будинку виплатити відповідну
додаткову винагороду з урахуванням виплачених 3-х тис. грн., у
сумі 10% від зекономленої проектної кошторисної вартості робіт
по зовнішньому електропостачанню будинку.
Виходячи із вимог п. 3.1., п. 3.2. додаткової угоди від
24.05.02, обов'язок у відповідача щодо виплати винагороди в
розмірі трьох тисяч грн. настає після отримання ТУ та Технічного
рішення по проекту електропостачання житлового будинку по вул.
Котельникова, З, розроблених за пропозицією позивача, а щодо
виплати винагороди в розмірі 10% від зекономленої проектної
кошторисної вартості робіт по зовнішньому електропостачанню
будинку - після отримання “Технічної довідки” АК “Київенерго”
(чи “Довідки” інженерного управління Головархітектури КМДА) на
укладені кабелі від ТП-4527 до будинку.
Посилання скаржника, що укладений договір від 15.11.1997 року
(продовженням якого є договір про спільну співпрацю від
30.04.2002 року, укладений на виконання договору від 03.06.1997
року) є договором підряду не можуть братись судом до уваги
враховуючи наступне.
Предметом спору є зобов'язання сторін, які виникли на підставі
додаткової угоди від 01.11.00 до договору про сумісну виробничу
діяльність від 15.11.97 (продовженням якого є договір про
спільну співпрацю від 30.04.02, укладений на виконання договору
від 03.06.97), та на підставі додаткової угоди від 24.05.02 до
договору про спільну співпрацю від 30.04.02 (який є продовженням
договору від 15.11.97, укладеного на виконання договору від
03.06.97, предметом якого є сумісне подання та запровадження
раціоналізаторських та інших пропозицій, спрямованих на
здешевлення собівартості будівництва та капітального ремонту
жилих будинків та інших об'єктів м. Києва, що інвестуються
замовником, тощо.).
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку,
що договір від 15.11.1997 року є договором про сумісну
діяльність.
Відповідно, зобов'язання має виконуватись належним чином,
відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом
апеляційної інстанції позивач виконував взяті на себе
зобов'язання за додатковими угодами від 01.11.00 та від
24.05.02.
Таким чином, у відповідача виник обов'язок сплатити позивачу
винагороду за впровадження пропозицій позивача в розмірі 10%
кошторисної вартості зекономлених таким чином робіт.
Однак, задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції не
встановив планову та фактичну кошторисну вартість робіт по
включенню електропостачання будинку по вул. Саксаганського, 92ф
та вул.Котельникова, 3, а також суму отриманої відповідачем
економії від впровадження пропозицій позивача, що безпосередньо
впливає на розмір винагороди позивача.
За таких обставин, судова колегія вважає, що стягнення
розрахованої одностороннє позивачем винагороди, без відповідного
аналізу кошторисної вартості безпосередньо об’єктів, які
будувалися відповідачем і стосуються даного спору є
необгрунтованим.
Згідно до частини 2 статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази.
Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є
виключна прерогатива першої та апеляційної інстанції.
За таких обставин, постановлені судові рішення в частині
стягнення винагороди за впровадження пропозицій позивача в
розмірі 10% кошторисної вартості зекономлених таким чином робіт
підлягають скасуванню і направленню в цій частині на новий
розгляд. В іншій частині постанова Київського апеляційного
господарського суду 31.05.2005 року підлягає залишенню без змін.
При новому розгляді суду необхідно витребувати докази у
відповідності з вимогами ст. 36 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, повно,
всебічно та об’єктивно дослідити всі обставини справи,
перевірити доводи позивача та відповідача, дати їм належну
юридичну оцінку, при необхідності призначити судову експертизу
та постановити законне рішення.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9 –111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
31.05.2005 року та рішення господарського суду м. Києва від
21.02.2005 року у справі № 21/403 в частині стягнення винагороди
за впровадження пропозицій позивача в розмірі 10% кошторисної
вартості зекономлених таким чином робіт скасувати та направити в
цій частині на новий розгляд до господарського суду м. Києва.
В іншій частині постанову Київського апеляційного господарського
суду від 31.05.2005 року з даної справи залишити без змін.
Головуючий Н. Кочерова
Судді: В. Рибак
М. Черкащенко