Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Невдашенко Л.П. – головуючий,

Михайлюка М.В.,

Дунаєвської Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Фісон” на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.08.2005 року у справі № 31/121(10/49) Господарського суду Дніпропетровської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фісон”, м. Київ, до Приватного підприємства “Барс”, м. Орджонікідзе, Дніпропетровської області, Товариства з обмеженою відповідальністю “Енерго-Миг”, м. Дніпропетровськ,

про стягнення заборгованості та вилучення документів,

за участю представників:

ТОВ “Фісон” –Пінчук Ю.В. (директор), Бойко К.В. (дов. від 15.05.2005 р.),

ТОВ “Енерго-Миг” –П’ятигорця Ю.О. (дов. № 1017/3 від 05.05.2005 р.),

В С Т А Н О В И В:

У січні 2005 року позивач ТОВ “Фісон” пред”явив у господарському суді позов до відповідачів Приватного підприємства “Барс” та ТОВ “Енерго-Миг” про стягнення заборгованості та вилучення документів.

Вказував, що 15.10.2003 року між відповідачами був укладений договір № 15.10.01/Г на постачання нафтопродуктів та додаткову угоду № 1 від 30.10.2003 року до нього.

30.06.2004 року він уклав з відповідачем ПП “Барс” договір № 1 про відступлення права вимоги до відповідача ТОВ “Енерго-Миг” виконання кредиторських зобов”язань на суму 193 820 грн. 83 коп. , належних йому, як первісному кредитору за договором № 15.10.01/Г на постачання нафтопродуктів по додатковій угоді до нього № 1 від 30.10.2003 року.

Посилаючись на те, що відповідач ТОВ “Енерго-Миг” не розрахувався з ним, як з новим кредитором, та на невиконання відповідачем ПП “Барс” зобов”язання щодо передачі в строк до 5.07.2004 року йому, як новому кредитору, всіх документів, що засвідчують права, які передаються, та інформацію, що є важлива для їх здійснення за договором від 30.06.2004 року № 1 про відступлення права вимоги, позивач просив задовольнити його вимоги.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 7.06.2005 року (суддя: Мороз В.Ф.) позов задоволено.

Постановлено вилучити у відповідача ПП “Барс” на користь позивача належно засвідчені копії документів: договору № 15.10.01/Г від 15.10.2003 року на постачання нафтопродуктів та додаткової угоди № 1 від 30.10.2003 року, видаткової накладної № 276 від 7.11.2003 року, акту № 11 від 7.11.2003 року приймання-передачі нафтопродуктів та податкової накладної № 276 від 7.11.2003 року, та стягнути з відповідача ТОВ “Енерго-Миг” на користь позивача 193 820 грн. 83 коп. боргу, 1 938 грн. 21 коп. в повернення витрат по сплаті держмита та 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивоване невиконанням відповідачем ПП “Барс” умов договору № 1 від 30.06.2004 року про відступлення права вимоги по договору № 15.10.01/Г від 15.10.2003 року на постачання нафтопродуктів та додаткової угоди № 1 від 30.10.2003 року, укладеними між відповідачами, що були складені у ході виконання їх умов, та посиланнями на відсутність доказів про погашення відповідачем ТОВ “Енерго-Миг” боргу в сумі 193 820 грн. 83 коп. по договору № 15.10.01/Г від 15.10.2003 року на постачання нафтопродуктів та додаткової угоди № 1 від 30.10.2003 року.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 9.08.2005 року (колегія суддів у складі: Ясир Л.О. –головуючий, Герасименка І.М., Пруднікова О.В.) рішення в частині задоволення вимог позивача про стягнення 193 820 грн. 83 коп. боргу, 1 938 грн. 21 коп. в повернення витрат по сплаті держмита та 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу скасоване. У задоволенні позовних вимог відмовлено з посиланням на невідповідність висновків суду до вимог ст. 517 ЦК України (435-15) та наявністю у відповідача права не виконувати свого обов”язку новому кредиторові до надання йому, як боржникові, доказів переходу прав у зобов”язанні.

В решті рішення залишено без змін, з мотивів невиконання відповідачем 1 зобов”язань за договором про відступлення права вимоги в частині передачі документів.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційного суду, з підстав порушення вимог ст. ст. 517, 527 ЦК України (435-15) , та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.

Заслухавши доповідача, представників сторін, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права судова колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення” (v0011700-76) , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Постанова суду апеляційної інстанції відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Так, судами встановлено, що відповідно до укладеного між відповідачами договору № 15.10.01/Г від 15.10.2003 року на постачання нафтопродуктів та додаткової угоди № 1 від 30.10.2003 року відповідач ТОВ “Енерго-Миг” зобов”язався сплатити вартість поставлених відповідачем ПП “Барс” нафтопродуктів у строки, за цінами, та в асортименті, що визначаються специфікацією на кожну партію товару та узгодили поставку дизельного палива в кількості 300 т на суму 582 000 грн., що повинна бути сплачена відповідачем ПП “Енерго-миг” протягом 5 календарних днів з дати прибуття товару на станцію призначення.

На виконання умов договору відповідач ПП “Барс” здійснив постачання, а відповідач ТОВ “Енерго-Миг” отримав на підставі видаткової накладної № 276 від 7.11.2003 року та акту № 11 від 7.11.2003 року приймання-передачі 245 085 т нафтопродуктів на суму 475 464 грн. 90 коп.

Задовольняючи вимоги позивача про вилучення документів, місцевий господарський суд та суд апеляційної інстанції правильно виходили з того, що спірні правовідносини витікають з укладеного між позивачем та ПП “Барс” договору № 1 від 30.06.2004 року про відступлення права вимоги до відповідача ТОВ “Енерго-Миг” виконання зобов”язань за договором № 15.10.01/Г на постачання нафтопродуктів по додатковій угоді до нього № 1 від 30.10.2003 року на суму 193 820 грн. 83 коп. , відповідач ПП “Барс”, в порушення вимог ст. 517 ЦК України (435-15) , не виконав передбаченого пунктом 2 цього договору зобов”язання щодо передачі в строк до 5.07.2004 року позивачеві, як новому кредитору, документи, що засвідчують права, що передаються та відповідну інформацію.

Дані висновки судів відповідають вимогам закону та грунтуються на матеріалах справи.

Так, відповідно до ст. 517 ЦК України (435-15) первісний кредитор у зобов”язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. За змістом зазначеної норми права обов”язок доказування факту належного виконання зобов”язання щодо передачі позивачеві відповідних документів та інформації лежить на первісному кредиторові у договорі поставки–відповідачеві ПП “Барс”

Відповідач ПП “Барс” при вирішення справи, відповідно до вимог ст. 32 ГПК України (1798-12) не надав будь-яких доказів, на які він посилався, як на підставу своїх заперечень про належне виконання умов договору про відступлення права вимоги та наведених вимог закону.

Отже, залишаючи в означеній частині рішення місцевого господарського суду без змін, суд апеляційної інстанції правильно зазначив у своїй постанові про те, що витребувані у відповідача ПП “Барс” документи: належні копії договору № 15.10.01/Г від 15.10.2003 року на постачання нафтопродуктів та додаткової угоди № 1 від 30.10.2003 року, видаткової накладної № 276 від 7.11.2003 року, акту № 11 від 7.11.2003 року приймання-передачі нафтопродуктів та податкової накладної № 276 від 7.11.2003 року, складені на виконання умов договору поставки, - є важливими для здійснення позивачем прав нового кредитора.

Згідно з ч. 2 ст. 517 ЦК України (435-15) боржник має право не виконувати свого обов”язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов”язанні.

Встановивши, що невиконання відповідачем – ПП “Барс” умов договору № 1 від 30.06.2004 року про відступлення права вимоги щодо передачі документів позивачеві, як новому кредитору у зобов’язанні за договором № 15.10.01/Г від 15.10.2003 р. та додаткової угоди № 1 від 30.10.2003 р., апеляційний господарський суд відмовив у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача ТОВ “Енерго-Миг” коштів у сумі 193 820 грн. 83 коп. та дійшов обгрнутованого висновку про те, що зазначені обставини унеможливили надання позивачем боржникові належних доказів переходу до нього, як до нового кредитора, прав у зобов’язанні.

При цьому, враховуючи положення ст. ст. 516, 517 ЦК України (435-15) , апеляційний господарський суд правильно вважав ці обставини підставами до звільнення відповідача –ТОВ “Енерго-Миг” від виконання його обов’язку новому кредитору, до надання йому доказів переходу до ТОВ “Фісон” прав у зобов’язанні.

Твердження касаційної скарги про неправильне застосування апеляційним судом вимог ст. ст. 517, 526 ЦК України (435-15) грунтуються на неправильному тлумаченні норм права, не відповідають встановленим судами обставинам і тому їх належить залишити поза увагою.

З зазначених підстав слід вважати необгрунтованими і посилання на неправильне застосування судами вимог норм матеріального права.

Інші доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до намагань позивача надати перевагу одних доказів над іншими, що суперечить вимогам ст. 111-7 ГПК України (1798-12) , і тому до уваги не беруться.

Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийнята постанова відповідає нормам чинного законодавства та підстав для її скасування не вбачається.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Фісон” залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.08.2005 року у справі № 31/121 (10/49) залишити без змін.