ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.10.2005 Справа N 20-4/113-10/349-5/376
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кочерової Н.О.,
суддів: Рибака В.В.,
Черкащенка М.М.,
за участю представників сторін:
від позивача – СПД Савченко Ю.П. ;
від відповідача – не з’явилися;
перевіривши СПД Савченко Ю.П.
матеріали
касаційної скарги
на постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду від 24.02.2005р.
у справі № 20-4/113-10/349-5/376 господарського суду
Автономної Республіки Крим
за позовом СПД Савченко Ю.П.
до ЗАТ “Севастопольський м’ясопереробний завод”
третя особа Кримська республіканська дирекція АППБ “Аваль”
Про стягнення 416 000 грн.
та за зустрічним ЗАТ “Севастопольський м’ясопереробний завод”
позовом
до СПД Савченко Ю.П.
Про стягнення 22 006,86 грн.
В С Т А Н О В И В:
Суб’єкт підприємницької діяльності Савченко Ю.П. (в подальшому
–СПД Савченко Ю.П. ) звернувся до ЗАТ “Севастопольський
м’ясокомбінат», третя особа – Кримська республіканська дирекція
АППБ “Аваль», з позовом (з урахуванням уточнення) про розірвання
договору поставки № 13/08 від 13.08.03; стягнення 409881,78
грн., в т.ч. : 362119,68 грн. збитків, отриманих від
відповідального зберігання свиней; 21050,82 грн. відсотків за
користування кредитом; 2418 грн. пені за неналежне виконання
умов договору; 24293,28 грн., як неотриманий прибуток.
ЗАТ “Севастопольський м’ясокомбінат» звернувся з зустрічним
позовом до СПД Савченко Ю.П. про стягнення 22006,86 грн. пені за
невиконання умов договору № 13/08 від 13.08.03.
АППБ “Аваль», як третя особа на стороні позивача по первісному
позову, підтримує вимоги СПД Савченка Ю.П.
Рішенням господарського суду м. Севастополя від 20.12.04 у
справі № 20-4/113-10/349-5/376 первинний позов СПД Савченко
Ю.П. задоволено частково.
Розірвано договір поставки № 13/08 з підстав наявності взаємної
згоди сторін на вчинення таких правових дій.
В решті вимог по первинному позову відмовлено. Суд встановив
недоведеність позивачем факту витрат в сумі 362119,68 грн. на
утримання худоби в період з 23.08.03 по 25.12.03 через
відсутність необхідних платіжних документів (касових ордерів,
касових і товарних чеків, розрахункових квитанцій і т.інш.) та
відсутність факту передачі відповідачем позивачу тварин на
відповідальне зберігання, оскільки ці тварини відповідач не
купував (не був їх власником); відсутність причинного зв’язку
між сплатою позивачем відсотків за отриманий кредит по
кредитному договору № 206-202 від 04.10.02 та невиконання
відповідачем зобов’язань по договору поставки від 13.08.03
№ 13/08,оскільки кредитний договір, зі строком повернення до
03.10.03, укладався майже на десять місяців раніше від договору
поставки і в часі виконання не був пов’язаний з ним; відсутність
можливості у позивача передати тварини в переробку відповідачу
через знаходження її в заставі, що зумовило неотримання ним
доходу у вигляді коштів з державного бюджету (24293,28 грн.);
виключення із договору поставки № 13/08 від 13.08.03 п.п. 3.2 і
3.3, які передбачали відповідальність відповідача за несвоєчасну
оплату тварин (додаткова угода № 1 до договору поставки № 13/08
від 13.08.03, а.с. 12 т.1).
Зустрічний позов ЗАТ “Севастопольський м’ясокомбінат» залишено
без задоволення, т.я. знаходження тварин в заставі не
перешкоджало її реалізації з боку СПД Савченко Ю.П. позивачу за
зустрічним позовом, а останній не вжив заходів по зменшенню її
ціни або розірвання договору і відшкодування збитків.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 24.02.05 у справі 20-4/113-10/349-5/376 первинний позов СПД
Савченко Ю.П. задоволено частково.З ВАТ “Севастопольський
м’ясопереробний» на користь позивача стягнуто 19786,28 грн. пені
в зв’язку з невиконанням зобов’язання по попередній оплаті
тварин в обумовлений договором строк (до 23.08.03). В решті
позову відмовлено. Зустрічний позов ЗАТ “Севастопольський
м’ясопереробний завод» залишено без задоволення.
У поданій касаційній скарзі СПД Савченко Ю.П. просить скасувати
рішення та постанову цих судових інстанцій в частині відмови у
стягненні збитків у сумі 362119,68 грн., процентів у сумі
121050,82 грн. за користування кредитом та 24293 грн.. 28
коп. , як неотриманий прибуток від реалізації тварин.
Як на правову підставу своїх вимог скаржник посилається на
порушення судовими інстанціями норм процесуального права,
зокрема, ст. 49 та 38 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
з підстав
неповного дослідження матеріалів справи та їх додаткового
витребування, в разі необхідності.
Судова колегія розглянувши наявні матеріали справи, вислухавши
пояснення та заперечення позивача в судовому засіданні,
дослідивши юридичну оцінку судовими інстанціями обставин справи
та повноту їх встановлення, перевіривши правильність
застосування ними норм матеріального та процесуального права
прийшла до висновку про відсутність правових підстав для
задоволення касаційної скарги.
Матеріалами справи, що було також предметом судових досліджень,
підтверджується наступне.
13.08.03 між сторонами у справі був укладений договір поставки
№ 13/08, згідно з умовами якого СПД Савченко Ю.П. зобов’язувався
поставити ЗАТ “Севастопольський м’ясопереробний завод» м’ясних
живих свиней на суму 100000 грн. та живих корів на таку ж суму.
Постачальник гарантував наявність у нього цих тварин в
кількості, необхідній для виконання обсягу поставки (п. 1.3
договору).
Відповідно з п. 5.3 договору ЗАТ “Севастопольський
м’ясопереробний завод» зобов’язувався вибирати тварин для
переробки з періодичністю 1-2 рази в неділю.
В зв’язку з цим між сторонами у справі був укладений договір
складського схову № 25/099 від 25.09.03, відповідно з умовам
якого СПД Савченко Ю.П. зобов’язувався прийняти на зберігання
живих свиней середньою вагою по 120 кг на загальну суму 171482
грн. з забезпеченням умов цього зберігання такими, які б
забезпечували підтримання такої ваги тварин; а відповідач
оплатити таке зберігання в сумі 10 грн. за добу зберігання.
Сторони погодили, що така винагорода буде виплачена зберігачу
після закінчення строку зберігання тварин, тобто після 25.12.03.
Сторони також погодили, що СПД Савченко Ю.П. вправі, в разі
необхідності та при умові повідомлення про це поклажедавця -
ЗАТ “Севастопольський м’ясопереробний завод», змінювати умови
зберігання тварин (а.с.13 т.1). В матеріалах справи відсутні
повідомлення СПД Савченко Ю.П. про необхідність зміни умов
зберігання тварин.
Пункт 2.4. Договору складського зберігання визначав, що зберігач
–СПД Савченко Ю.П. повинен забезпечити умови зберігання худоби
такими, що не пропускали зниження їх живої ваги, хвороб та
падежу згідно діючої в Україні нормативної документації.
Таким чином, хоча СПД Савченко Ю.П. і були понесені витрати на
утримання худоби, вони не можуть визначатись як понесені
збитки, оскільки такі витрати були проведені у межах виконання
обов’язку зберігача забезпечувати належні умови зберігання
худоб.
У даному випадку СПД Савченко Ю.П, має право вимагати лише
винагороди за зберігання худоби у розмірі 10 грн. на добу.
Проте такі вимоги не заявлялися.
Крім цього встановлено, що передані відповідачем на зберігання
СПД Савченко Ю.П. свині фактично ним не оплачувались і в зв’язку
з цим не могли бути предметом схову, як власність відповідача
(ст. 413 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
).
Зазначене свідчить про безпідставність вимог позивача про
відшкодування збитків у сумі 362119,68 грн., як витрат на
утримання свиней при їх зберіганні.
Судовими інстанціями досліджувалась також і та обставина, що
04.10.02 між СПД Савченко Ю.П. та Кримською республіканською
дирекцією АППБ “Аваль” був укладений кредитний договір № 206-202
згідно з яким позивач – СПД Савченко Ю.П. отримав кредит у сумі
200000 грн. із сплатою 28 відсотків річних з кінцевим строком
повернення кредиту 03.10.03.
Одночасно між цими ж сторонами був укладений договір застави про
передачу в заставу тварин та птиці на загальну суму 184660 грн.
Згідно з вимогами ст. 203 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(діючий на момент
укладення цих угод) підставою для притягнення до
цивільно-правової відповідальності є причинний зв’язок між
протиправною поведінкою боржника і збитками.
Кредитний договір № 206-202 був укладений між АППБ “Аваль” і СПД
Савченко Ю.П. 04.10.02, майже за 10 місяців до укладення
договору поставки з відповідачем.
Умовою кредитного договору № 206-2002 є сплата СПД Савченко
Ю.П. 28 відсотків річних за користування кредитом.
Отже, незалежно від укладення договору поставки з відповідачем,
СПД Савченко Ю.П. був зобов’язаний до 03.10.03 сплатити
кредитору відсотки.
Таким чином, оскільки зв’язок між зобов’язаннями відповідача і
сплатою відсотків за користування кредитом відсутній, вимоги
щодо стягнення з відповідача 21050,72 грн. задоволенню не
підлягають.
Безпідставним є також і вимоги щодо стягнення з відповідача
неотриманих доходів у вигляді коштів з державного бюджету в
сумі 24293,28 грн., які, на думку позивача, він би отримав, у
разі виконання зобов’язання відповідачем, на підставі наказу
Міністерства аграрної політики України, Міністерства фінансів
України № 220/431 від 07.07.03 “Про затвердження порядку
нарахування і виплат коштів державного бюджету, передбачених для
виплати доплат сільськогосподарським товаровиробникам за продаж
ними на забій та переробку суб’єктам підприємницької діяльності,
які мають власні (орендовані) переробні потужності, або забиті
і перероблені у власних (орендованих) переробних цехах,
сільськогосподарських підприємств молодняк великої рогатої
худоби підвищених вагових кондицій, кондиційних свиней та
курей-бройлерів» ( z0580-03 ) (z0580-03)
.
Згідно з вимогами ст. 203 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
неотриманим
доходом є така втрата очікуваної надбавки (приросту) в майні,
яка грунтується на точних даних, безперечно підтверджуючих
можливість отримання ним грошових коштів або інших цінностей,
якби зобов’язання було виконано.
Відповідно до п. 4 договору застави від 14.10.02 СПД Савченко
Ю.П. зобов’язався не відчужувати майно, передане в заставу, без
письмової згоди банку.
Але безспірні дані про те, що заставодержатель дав би згоду на
відчуження майна, яке знаходиться в заставі, а також безспірних
даних про те, що позивач обов’язково отримав би з державного
бюджету кошти у випадку реалізації тварин в матеріалах справи
відсутні.
Зустрічний позов ЗАТ “Севастопольський м’ясопереробний завод»
містить вимогу про стягнення з СПД Савченко Ю.П. пені в сумі
22006,86 грн. за невиконання умов договору щодо поставки
передбаченого ним товару.
Суди прийшли до висновку про його безпідставність, оскільки на
підставі ст. 229 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
покупець, ЗАТ
“Севастопольський м’ясопереробний завод» мав право вимагати
зменшення ціни або розірвання договору і відшкодування збитків.
Зазначені дії позивачем по зустрічному позову вчинені не були,
що свідчить про безпідставність його вимог.
Викладене свідчить про повноту встановлення судовими інстанціями
обставин справи та вірне застосування до них норм матеріального
та процесуального права, спростовує доводи касаційної скарги.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 24.02.05 у справі 20-4/113-10/349-5/376 залишити без зміни,
а касаційну скаргу –без задоволення.
Головуючий, суддя Н. Кочерова
С у д д і: В. Рибак
М.Черкащенко