27/153-05-4184 Про стягнення 34 683,51 грн. - Текст документа

Стягнено з ВАТ “Жовтнівка” на користь ПП “Агропромхімснаб” 32618,51 грн. основного боргу, 326,18 грн. державного мита та 110,97 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті частині позову відмовлено.

Постановою від 06.09.2005 Одеського апеляційного господарського суду рішення від 16.06.2005 господарського суду Одеської області скасовано.

Позовні вимоги задоволено частково.

Стягнено з ВАТ “Жовтнівка” на користь ПП “Агропромхімснаб” 30768,50 грн. боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 265,01 - 3% річних, 1585,00 грн. –пені та 437,10 грн. понесених судових витрат по справі.

В решті частині позову відмовлено.

Постанова мотивована тим, що п. 3.4 договору не передбачає безпосереднього стягнення штрафу з покупця у розмірі 7% від вартості поставленого товару, а носить відсильний характер до ст. 231 Господарського кодексу України (436-15) , яка складається з семи частин та передбачає стягнення штрафу, як у відсотковому вигляді так і за обліковою ставкою НБУ, а тому вважати, що при укладенні договору сторони досягли згоди щодо стягнення штрафу з покупця саме у розмірі 7% від вартості поставленого товару –неможливо.

Не погоджуючись з постановою ВАТ “Жовтнівка” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить її скасувати мотивуючи тим, що Одеський апеляційний господарський суд поверхово та неповно дослідив обставини справи, не дав належної оцінки наданим запереченням на позов та не доводів про те, що угода купівлі-продажу та доставка пестицидів здійснена позивачем з грубим порушенням норм чинного законодавства.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи

застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні

оспорюваного судового акта, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити.

Господарськими судами встановлено, що 10.03.2004 ПП “Агропромхімснаб” та ВАТ “Жовтнівка” уклали договір купівлі-продажу № 113-2004 за умовами якого позивач зобов’язався поставити в строк до 20.03.2004 засоби захисту рослин, а саме препарати “Ефаль” і “Сарацін”, загальною вартістю 29500, 00 грн., а останній прийняти і оплатити товар в строк до 31.12.2004.

На підставі довіреностей серії ЯЖЮ за № 279288 і № 279745 та видаткових накладних № АПК-73 та № АПК-97 від 15.03.2004 і 19.03.2004 ПП “Агропромхімснаб” поставив, а ВАТ “Жовтнівка” отримав засоби захисту рослин препарати “Ефаль” і “Сарацін”, загальною вартістю 29500, 00 грн., однак відповідач від виконання своїх зобов’язань за укладеним договором ухилився та не сплатив позивачеві вищевказаної суми.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (435-15) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України (435-15) передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктами 3.3., 3.4 укладеного договору купівлі-продажу № 113-2004 від 10.03.2004, сторони передбачили, що покупець несе відповідальність за несвоєчасну оплату товару у відповідності з чинним законодавством України та сплачує пеню в розмірі трьох відсотків від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу. За невиконання грошового зобов’язання несе відповідальність у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України (435-15) та 231 Господарського кодексу України (436-15) .

Таким чином, апеляційний господарський суд правомірно дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу - в сумі 29500, 00 грн., збитків від інфляції - в сумі 1268, 50 грн., три відсотки річних –в сумі 265, 01 грн., пені за несвоєчасне виконання зобов’язання - в сумі 1585, 00 грн. та про незадоволення позовних вимог в частині сплати відповідачем штрафу у розмірі семи відсотків від вартості поставленого товару.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що Одеським апеляційним господарським судом дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому постанова відповідає чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для її скасування немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову від 06.09.2005 Одеського апеляційного господарського суду зі справи № 27/153-05-4184 залишити без змін.