Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Перепічая В.С. (головуючий),

Вовка І.В.,

Гончарука П. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Страхова група “ТАС” на постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2005р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “ФерЕйт” до Закритого акціонерного товариства “Страхова група “ТАС”

про стягнення сум

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, суд

У С Т А Н О В И В:

У лютому 2005 року ТОВ “Науково-виробниче підприємство “ФерЕйт” пред'явило в господарському суді позов до ЗАТ “Страхова група “ТАС” про стягнення 26685,34 грн. страхового відшкодування, 190 грн. пені та 440 грн. відшкодування витрат на стоянку.

Рішенням господарського суду м. Києва від 13.04.2005р. (суддя Пінчук В.І.) позов було задоволено частково, з відповідача на користь позивача було стягнуто 16982,50 грн. відшкодування та 121,10 грн. пені, в решті позову відмовлено.

Відповідач оскаржив дане рішення в апеляційному порядку.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2005р. (судді Капацин Н.В. –головуючий, Ковтонюк Л.В., Зубець Л.П. ) апеляційну скаргу ЗАТ “Страхова група “ТАС” було задоволено частково, рішення господарського суду м. Києва від 13.04.2005р. змінено, з відповідача на користь позивача стягнуто 16642,85 грн. страхового відшкодування та 121,10 грн. пені.

У касаційній скарзі відповідач простить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2005р. та рішення господарського суду м. Києва від 13.04.2005р.і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.

У справі оголошувалась перерва 09.11.2005р. на 16.11.2005р.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Предметом спору є стягнення страхового відшкодування, пені за несвоєчасну його виплату, а також відшкодування витрат з оплати стоянки.

За приписом п. 13.1 Договору страхування наземного транспорту від 04.08.2003р. № 449/03Т3.КРД залежно від характеру страхового випадку і обставин, за яких він мав місце, настання страхового випадку має бути підтверджено наступними документами і, зокрема, довідкою встановленої форми з органів ДАІ відносно ДТП; медичною довідкою встановленої форми про відсутність (наявність) у водія, що керував транспортним засобом в момент ДТП, сп’яніння будь-якого виду видаються уповноваженими на це медичними установами за регіоном та (або) місцем ДТП. Освідування повинно бути проведено не пізніше 12-ти годин з моменту оформлення ДТП.

Згідно з довідкою Дніпровського районного управління державної автомобільної інспекції МВС України в місті Києві, водій, який керував 09.11.2004р. транспортним засобом “Нісан Альмера”, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю “НВП “ФерЕйт”, перебував у тверезому стані.

(а.с. 24)

Зазначена довідка, яка підтверджувала, у контексті положень пунктів 13.1, 10.1 договору, настання страхового випадку відповідачем, не спростована.

Сам же по собі факт не підтвердження проходження водієм позивача медичного огляду, з огляду наведеного, а також того, що ні Правилами добровільного страхування наземного транспорту, ні договором не передбачено, як підставу відмови у виплаті страхового відшкодування, відсутність довідки медичної установи про стан водія на час вчинення ДТП, не був перешкодою для виплати страхового відшкодування.

Отже суд другої інстанції мав підстави для часткового, з урахуванням франшизи, задоволення позову.

Щодо іншої частини заявлених вимог, то відповідно до припису п. 6.11 згадуваного договору відшкодування витрат з оплати стоянки не входить до переліку страхових випадків, а тому висновок суду, що ці витрати не відносяться до страхового відшкодування, а тому не підлягають задоволенню, відповідають матеріалам справи і вимогам законодавства.

Обґрунтовано з таким вирішенням спору в цій частині погодилась і апеляційна інстанція.

Доводи касаційної скарги не спростовують законності і обґрунтованості ухваленої судом другої інстанції постанови.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Страхова група “ТАС” залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2005р. без змін.