ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
13.10.2005                                        Справа N 13/7пн
 
    Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді         Дерепи В.І. –доповідача,
суддів:                    Бенедисюка І.М.,
                           Стратієнко Л.В.,
        за участю повноважних представників:
від позивача               Смикова В.В.,
від відповідача 
розглянувши у відкритому   ВАТ “Державний ощадний банк України” в
засіданні касаційну скаргу особі Херсонського обласного
                           управління
на постанову               від 17.05.2005 року Запорізького
                           апеляційного господарського суду
у справі за позовом        ВАТ “Державний ощадний банк України” в
                           особі Херсонського обласного
                           управління
до                         Управління    комунальної   власності
                           Херсонської міської ради
третя особа                Регіональне відділення Фонду держмайна
                           України в Херсонській області
 
Про   визнання   права   власності   та  спонукання   до   видачі
правовстановлюючого документу,
 
                       В С Т А Н О В И В:
 
У  грудні  2003  року  позивач звернувся до господарського  суду
Херсонської області з позовом до відповідача про визнання за ним
права  власності  на  приміщення  ощадної  каси,  розташоване  в
м.  Херсоні  по  вул. 295 Стрілецької дивізії, 25 та  спонукання
відповідача  видати  документ на право  власності  на  зазначені
приміщення.
 
Рішенням  господарського суду Херсонської області від  8.12.2004
року в позові відмовлено.
 
Постановою  Запорізького  апеляційного господарського  суду  від
17.05.2005 року рішення господарського суду залишене без змін.
 
У касаційній скарзі позивач просить постанову суду скасувати, як
прийняту   з  порушенням  та  неправильним  застосуванням   норм
матеріального права.
 
Заслухавши    пояснення   представника   позивача,   перевіривши
матеріали  справи та на підставі встановлених  в  ній  фактичних
обставин,  проаналізувавши правильність застосування апеляційним
господарським судом, при прийнятті оскаржуваної постанови,  норм
матеріального права, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з таких підстав.
 
Як вбачається з матеріалів справи, Постановою Кабінету Міністрів
України  №  311 від 05.11.1991 року “Про розмежування державного
майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю
і    власністю   адміністративно   -   територіальних    одиниць
(комунальною  власністю)“  ( 311-91-п  ) (311-91-п)
          затверджено   перелік
державного   майна  України,  що  передається   до   комунальної
власності.
 
На  виконання  вказаної постанови, 20.03.1992  року  Херсонською
обласною   Радою   прийнято  рішення  №  32  “Про   розмежування
комунального майна, переданого у власність області між  обласною
власністю і власністю міст обласного підпорядкування та  районів
області”,   в  якому  затверджено  перелік  комунального   майна
області,    що   передається   до   власності   міст   обласного
підпорядкування  та  зазначено,  що  до  комунальної   власності
переданий житловий і нежитловий фонди.
 
Відповідно  до  Положення  “Про порядок  передачі  в  комунальну
власність  загальнодержавного житлового фонду,  що  перебував  у
повному  господарському  віданні або в  оперативному  управлінні
підприємств,  установ та організацій”, затвердженого  постановою
Кабінету   Міністрів   України  від  06.11.1995   року   №   891
( 891-95-п  ) (891-95-п)
        ,  виконавчим комітетом Херсонської  міської  ради
17.06.1999  року  прийнято  рішення  №  245  “Про  прийняття  до
комунальної  власності  Херсонської  міської  громади   об'єктів
державного   житлового   фонду,   що   перебувають   у   повному
господарському віданні ВАТ “Херсонські комбайни”.
 
Пунктом  1 вказаного рішення затверджено акти прийому-  передачі
житлових  будинків,  що  перебувають  у  повному  господарському
віданні  ВАТ  “Херсонські  комбайни”, у  кількості  42  будинки,
загальною площею 220,9 тис. кв.м.
 
Спірне  майно,  про визнання права власності  на  яке  звернувся
позивач  з  позовом до суду, є комунальною власністю Херсонської
міської громади, що підтверджується актом прийому-передачі.
 
Згідно  п.  3  Положення  “Про  порядок  передачі  в  комунальну
власність  загальнодержавного житлового фонду,  що  перебував  у
повному  господарському  віданні або в  оперативному  управлінні
підприємств,   установ  та  організацій”  ( 891-95-п   ) (891-95-п)
        ,   до
комунальної   власності   разом  з  відомчим   житловим   фондом
передаються  будівлі, призначені для обслуговування цього  фонду
(бойлерні,  котельні,  каналізаційні  та  водопровідні  споруди,
вбудовані приміщення, обладнання тощо).
 
Відповідно  до ст. 316 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
        , право власності  є
право  особи  на  річ (майно), яке вона здійснює  відповідно  до
закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
 
Розглядаючи   справу,  апеляційний  господарський   суд   дійшов
правильного  висновку  про  те, що одним  з  основних  критеріїв
визначення  законності володіння державним майном і відображення
його    на   балансі   підприємства   є   джерела   фінансування
(централізоване   або   власні  кошти  підприємства),   передача
підприємству   у   володіння   майна   безпосередньо   власником
(уповноваженим ним органом) чи підприємством, яке володіє майном
на праві повного господарського відання.
 
При  прийнятті  постанови, судом апеляційної  інстанції,  також,
обгрунтовано   були  враховані  ті  обставини,  що   будівництво
житлового будинку для малосімейних з вбудованим приміщенням, яке
займає Херсонське обласне управління ВАТ “Державний ощадний банк
України”,  по  вул. 295 Стрілкової дивізії,  25  в  м.  Херсоні,
здійснювалось за рахунок коштів, переданих централізовано  через
Держплан    СРСР    Союзним   Міністерством    тракторного    та
сільськогосподарського машинобудування Херсонському облвиконкому
з   лімітом  проектних  та  підрядних  робіт.  Після  завершення
будівництва   у   1984   року   замовником,   УКБ   Херсонського
міськвиконкому, житловий будинок по вул. 295 Стрілкової дивізії,
25  в  м.  Херсоні передано на баланс Херсонського  комбайнового
заводу,  правонаступником якого є ВАТ “Херсонські  комбайни”.  В
подальшому  вказаний будинок був переданий  на  баланс  міського
житлокомунуправління  м. Херсона, без виділення  окремим  рядком
спірного приміщення.
 
Тобто,  до  комунальної  власності міської  комунальної  громади
передано житловий будинок по вул. 295 Стрілкової дивізії,  25  в
м.  Херсоні,  разом з вбудованими та прибудованими  приміщеннями
першого  поверху,  в  тому числі зі спірним приміщенням  ощадної
каси.
 
Виходячи  з  викладеного, суд вважає, що місцевий  господарський
суд,  з  яким  погодився суд апеляційної інстанції,  прийшов  до
правильного висновку про відмову позивачеві в позові на підставі
недоведеності позивачем свого права на володіння, користування і
розпорядження спірним нежитловим приміщенням ощадної каси.
 
Апеляційний  господарський суд повно та всебічно  перевірив  всі
обставини справи, дав належну правову оцінку зібраним по  справі
доказам   і  прийняв  законну  і  обґрунтовану  постанову,   яка
відповідає матеріалам справи та вимогам закону, що регулює  дані
правовідносини, тому її необхідно залишити без змін.
 
Доводи,  викладені в касаційній скарзі позивачем, суд вважає  не
обґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі
доказами і не відповідають нормам діючого законодавства.
 
На  підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,  111-9,
111-11    Господарського    процесуального    кодексу    України
( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України,
 
                      П О С Т А Н О В И В:
 
Постанову  Запорізького  апеляційного  господарського  суду  від
17.05.2005  року  залишити  без змін,  а  касаційну  скаргу  ВАТ
“Державний ощадний банк України” в особі Херсонського  обласного
управління - без задоволення.
 
Головуючий, суддя  В.Дерепа
 
С у д д і          І.Бенедисюк
 
                   Л.Стратієнко