Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Перепічая В.С. (головуючий),

Вовка І.В.,

Гончарука П. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Енергетична компанія “СЕВАСТОПОЛЬЕНЕРГО” на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.06.2005р. у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства “Енергетична компанія “СЕВАСТОПОЛЬЕНЕРГО” до Приватного підприємства “Градстройсервіс”

про стягнення сум

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд

У С Т А Н О В И В:

У березні 2005 року ВАТ “Енергетична компанія “СЕВАСТОПОЛЬЕНЕРГО” пред'явило в господарському суді позов до Приватного підприємства “Градстройсервіс” про стягнення 24794,63 грн. заборгованості.

Рішенням господарського суду м. Севастополя від 16.05.2005р. (суддя Ткаченко М.І.) у задоволенні позову було відмовлено. Відповідач оскаржив дане рішення в апеляційному порядку.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.06.2005р. (судді Плут В.М. –головуючий, Горошко Н.П. , Прокопанич Г.К.) апеляційну скаргу ВАТ “Енергетична компанія “СЕВАСТОПОЛЬЕНЕРГО” було задоволено частково, рішення господарського суду м. Севастополя від 16.05.2005р. змінено, позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 47,70 грн. державного мита та 22,70 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У касаційній скарзі позивач простить скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.06.2005р. і стягнути з відповідача 20047,12 грн. вартості скорегованого і фактичного перебору електроенергії, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України (436-15) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Укладаючи 26.11.2004р. за № 4618 договір на постачання електричної енергії, сторони обумовили корегування за підсумком розрахункового періоду договірної величини споживання електроенергії як в сторону збільшення, так і зменшення, у тому числі до нульового рівня, в залежності від здійсненої споживачем оплати за розрахунковий період (п. 5.2 договору).

Водночас цим договором сторони погодили і те, що у всьому останньому, що не передбачено укладеним договором, вони керуються діючими Правилами користування електричною енергією і діючим законодавством України (п. 10. 5).

Таким законодавством, яке регулює відносини, пов’язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням електричної енергії є Закон України “Про електроенергетику” (575/97-ВР) та інші нормативно-правові акти (в редакції на час вирішення спору) до яких відносяться і затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.1999р. № 441 (441-99-п) Порядок постачання електричної енергії споживачам (зі змінам і доповненнями) (далі –Порядок (441-99-п) ).

Цим Порядком (441-99-п) запроваджено регулювання постачання електричної енергії шляхом встановлення граничних величин її споживання, які доводяться до споживачів як договірні величини у терміни, обумовлені договором. Повідомлення про ці величини є невід’ємною частиною договору.

Водночас, за підсумками місяця гранична величина споживання електричної енергії для споживачів коригується до рівня фактично сплаченої за цей місяць величини її споживання (пункт 11 Порядку (441-99-п) ) і відповідно до пункту 5.3 Правил користування електричною енергією, є договірною.

За вказаним Порядком (441-99-п) споживачі у разі перевищення встановлених, як договірної граничних величин споживання електричної енергії та потужності, несуть відповідальність згідно з ч. 5, 6 ст. 26 Закону України “Про електроенергетику” (575/97-ВР) .

Суд як першої, так і другої інстанції зазначеним положенням договору, законодавству, яке регулює спірні правовідносини на час виникнення спору, як і тому, що корегування величини споживання електричної енергії стосувалось розрахункового періоду, за який не було оплачено її споживання, належної уваги і оцінки не дали, а тому дійшли до передчасного висновку про недоведеність позивачем заявленої суми за перевищення споживання договірної величини електричної енергії.

При цьому, споживання електричної енергії понад граничні величини є правопорушенням в електроенергетиці, що відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України “Про електроенергетику” (575/97-ВР) тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність.

Отже, враховуючи ці положення закону, суду слід було також звернути увагу, з одного боку, чи не є передбачена ч. 5 ст. 26 Закону України “Про електроенергетику” (575/97-ВР) санкція, про яку йдеться і у ст. 27 цього Закону (575/97-ВР) , господарсько-правовою відповідальністю за правопорушення у сфері господарювання і за своєю природою є штрафною, з іншого, і на приписи ст. 233 ГК України (436-15) .

Крім того, як видно з матеріалів справи, позивачем заявлялись вимоги і про стягнення заборгованості за спожиту активну електроенергію, а також пеню, які судовими інстанціями по суті не вирішено.

Отже, враховуючи наведене, ухвалені судові рішення підлягають скасуванню у повному обсязі.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Енергетична компанія “СЕВАСТОПОЛЬЕНЕРГО” задовольнити частково.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.06.2005р. та рішення господарського суду м. Севастополя від 16.05.2005р. скасувати і справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, в іншому складі суду.