ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.10.2005 Справа N 10/67
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи
В.І. –головуючого (доповідача), Бенедисюка І.М., Стратієнко
Л.В.,
за участю представників: позивача –Рязанцева С.В,
відповідача –Пастухової Н.М.,
розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
“Дніпроенерго” на постанову Запорізького апеляційного
господарського суду від 19.05.2005 року у справі за позовом
Колективного підприємства “Дніпровське будівельно-монтажне
управління “Укренергобуд” до Відкритого акціонерного товариства
“Дніпроенерго”
про стягнення суми,
В С Т А Н О В И В:
У січні 2005 року позивач звернувся до господарського суду
Запорізької області з позовом до відповідача про стягнення 1064,
97 грн. інфляційних витрат, 3363, 97 грн. 3% річних.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 24.02.2005
року в позові відмовлено.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
19.05.2005 року рішення суду скасовано. Позов задоволений.
Стягнуто з відповідача на користь позивача 3363, 97 грн. 3%
річних, 1064, 97 грн. інфляційних витрат, судові витрати.
Не погоджуючись з постановою суду, ВАТ “Дніпроенерго” просить її
скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм
матеріального і процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи
касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як правильно встановлено судом, ухвалою господарського суду
Запорізької області від 12.12.2001 року у справі № 5/5/466
порушено справу про банкрутство ВАТ “Дніпроенерго”, введено
мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Приймаючи рішення про відмову позивачу у задоволенні позовних
вимог по стягненню інфляційних витрат та 3% річних, місцевий
господарський суд зазначив, що позивачем пропущений місячний
строк на подання заяви про визнання кредитором і вимоги, які
заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання
не розглядаються та вважаються погашеними.
Згідно п. 4 ст. 12 Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
протягом дії мораторію на задоволення вимог
кредиторів неустойка (штраф, пеня) не нараховується.
Відповідно до ст. 179 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, ст. 549 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена
законом або договором грошова сума або інше майно, яке боржник
повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного
виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання.
Тобто, неустойка, як вид забезпечення виконання
цивільно-правових зобов'язань застосовується не тільки у
випадках прострочення виконання зобов'язання, а і при його
неналежному виконанні.
Стягнення трьох відсотків річних, передбачених ст. 214 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
передбачається тільки при простроченні виконання
грошового зобов'язання, не може ототожнюватися з неустойкою і не
відноситься до видів забезпечення виконання зобов'язань.
Виходячи з викладеного, апеляційний господарський суд правильно
визнав неправомірними посилання суду першої інстанції на ст. 31
Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
, оскільки три відсотки
річних за своєю правовою природою не відносяться до видів
забезпечення виконання зобов'язань.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
боржник не
звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним
грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на
вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням
встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також
три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір
процентів не встановлений договором або законом.
Суд вважає, що апеляційний господарський суд у постанові вірно
застосував норми матеріального права і обгрунтовано визнав
такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення
інфляційних та 3% річних.
За таких обставин, постанова суду відповідає вимогам закону і
обставинам справи, тому підстав для її зміни немає.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
19.05.2005 року залишити без змін, а касаційну скаргу Відкритого
акціонерного товариства “Дніпроенерго” – без задоволення.
Головуючий, суддя В.Дерепа
Судді І.Бенедисюк
Л.Стратієнко