Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Щотки С.О. (головуючий), Мележик Н.І., Подоляк О.А.,

розглянувши у відкритому державного підприємства

судовому засіданні в “Маріупольський морський торгівельний

м. Києві касаційну скаргу порт”

на рішення господарського суду Донецької області від 14.02.2005 року

та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.03.2005 року

у справі № 17/5

за позовом державного підприємства “Маріупольський морський торгівельний порт”

до Донецької залізниці

Про стягнення 819,00 грн.,

за участю представників:

позивача - Кузьмішкін Д.В,,

відповідача - не з’явились,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 14.02.2005 року у справі № 17/5 (суддя Татенко В.М.) залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.03.2005 року (судді: Гуреєв Ю.М., Мірошниченко С.В., Скакун О.А.) в задоволенні позовних вимог державного підприємства “Маріупольський морський торгівельний порт” до Донецької залізниці про стягнення 819,00 грн. збитків, відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням та постановою господарських судів першої та апеляційної інстанцій позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 14.02.2005 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.03.2005 року у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових актів.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України (1798-12) касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення або постанова господарського суду прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Матеріали справи свідчать про те, що суди першої та апеляційної інстанцій в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 101 ГПК України (1798-12) повно та об’єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, зокрема: залізничну накладну № 51192610 від 27.10.2004 року, згідно якої державне підприємство “Свердловськантрацит” відправило на адресу позивача вагон № 67885525 з антрацитом класу АМ; комерційний акт № AQ 660061/1373 від 29.10.2004 року, яким зафіксовано недостачу вантажу, виявлену при комісійному переважуванні зазначеного вагону на станції призначення “Маріуполь-порт” Донецької залізниці.

Дослідивши належним чином зазначені докази, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що комерційним актом зафіксовано навантаження у вагоні рівномірне, нижче рівня бортів на 30-40 см зі зниженням до торця під кутом природного скосу, слідів розкрадання вантажу, виїмок та заглиблень немає, двері та люки вагону щільно закриті на справні запірні устрої, течі вантажу не було.

Крім того, з накладної № 51192610 від 27.10.2004 року вбачається, що вантаж завантажено нижче бортів, маса вантажу визначалась вантажовідправником без участі залізниці.

Згідно з ч. 5 статті 306 Господарського кодексу України (436-15) загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим кодексом (436-15) і виданими відповідно до нього транспортними кодексами.

Відповідно до статті 105 Статуту залізниць України (457-98-п) залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим статутом (457-98-п) та окремими договорами.

Згідно п. “а” ст. 111 Статуту залізниць України (457-98-п) , залізниця звільняється від відповідальності за втрату вантажу, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для покладення відповідальності у вигляді стягнення суми збитків на Донецьку залізницю.

Враховуючи наведене, судова колегія прийшла до висновку про правомірність та обґрунтованість оскаржуваних рішення та постанови, які відповідають положенням ст. ст. 84, 105 ГПК України (1798-12) та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” (v0011700-76) зі змінами та доповненнями.

Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу державного підприємства “Маріупольський морський торгівельний порт” залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 14.02.2005 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.03.2005 року у справі № 17/5 залишити без змін.