Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Щотки С.О.

суддів: Мележик Н.І.,

Подоляк О.А.,

розглянувши у АЕК “Київенерго”

відкритому судовому

засіданні касаційну

скаргу

на ухвалу від 02.08.2005 р. господарського суду

міста Києва

у справі № 05-5-7/7915

за позовом АЕК “Київенерго”

до Комунального підприємства з

експлуатації і ремонту житлового

фонду “Житло-сервіс”

Про стягнення 72 209,92 грн.

за участю представників:

від позивача - Комісар С.П.

від відповідача - не з’явились

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.08.2005 р. (суддя Якименко М.М.) на підставі п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України (1798-12) повернуто позовну заяву АЕК “Київенерго” і додані до неї документи без розгляду.

Не погоджуючись із ухвалою, АЕК “Київенерго” звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а справу передати до місцевого господарського суду для розгляду, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представника сторони, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України (1798-12) суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі.

Виносячи ухвалу місцевий господарський суд виходив з того, що при поданні позовної заяви АЕК “Київенерго” не додано доказів сплати державного мита у встановленому розмірі, у зв’язку із чим позовна заява не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню в порядку п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України (1798-12) .

Із вказаним висновком погодитись не можна, оскільки він не відповідає фактичним обставинам, наявним матеріалам справи, нормам матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 45 ГПК України (1798-12) позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

В силу ч. 1 ст. 46 ГПК України (1798-12) державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України (1798-12) до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до підпункту “а” п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 р. № 7-93 “Про державне мито” (7-93) із заяв майнового характеру ставка державного мита встановлена в такому розмірі: 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (102 грн.) і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (25500 грн.).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 55 ГПК України (1798-12) у позовах про стягнення грошей ціна позову визначається стягуваною сумою або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. Ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею (ч. 3 ст. 55 ГПК України (1798-12) ).

Як вбачається з позовної заяви та встановлено судом, АЕК “Київенерго” звернулось до суду з позовом про стягнення з Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду “Житло-сервіс” 61120,51 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 7926,03 грн. інфляційних нарахувань, 3163,38 грн. відсотків річних, а всього –72209,92 грн. (ціна позову).

Як встановлено судом в оскаржуваній ухвалі та вбачається з доданого до позовної заяви платіжного доручення № 6696 від 01.07.2005 р., заявником було сплачено державне мито в розмірі 722,09 грн.

За таких обставин, місцевий господарський суд безпідставно повернув позовну заяву в порядку п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України (1798-12) , оскільки заявником було подано докази сплати державного мита у встановленому розмірі.

З урахуванням викладеного оскаржувану ухвалу не можна визнати законною та обґрунтованою, тому вона підлягає скасуванню із передачею справи місцевому господарському суду для розгляду.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-13 ГПК України (1798-12) , суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу АЕК “Київенерго” задовольнити.

Ухвалу господарського суду міста Києва від 02.08.2005 р. у справі № 05-5-7/7915 скасувати.

Справу передати для розгляду господарському суду міста Києва.