7/2236 Про стягнення 360 454,59 грн. - Текст документа

Комунальне підприємство “Житомирське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства” звернулося до суду з позовною заявою до ВАТ “Верстатуніверсалмаш” про стягнення 360 454,59 грн. боргу по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 02.09.2004 р. (суддя Кудряшова Ю.В.) припинено провадження у справі в частині стягнення 63 298,95 грн., а в решті позову відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 08.06.2005 р. (судді: Шкляр Л.Т. –головуючий, Гулова А.Г., Пасічник С.С.) задоволено частково апеляційну скаргу Комунального підприємства “Житомирське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства”, скасовано рішення господарського суду Житомирської області від 02.09.2004 р. та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково, стягнено з відповідача на користь позивача борг в сумі 54 379,21 грн., а в решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з винесеною постановою, ВАТ “Верстатуніверсалмаш” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 08.06.2005 р. та припинити провадження у справі.

На думку заявника касаційної скарги, судом апеляційної інстанції були порушені та неправильно застосовані норми матеріального права, зокрема, ст. ст. 1, 12, 14, 17, 18, 35 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (2343-12) , ст. ст. 71, 80 Цивільного кодексу УРСР (1540-06) .

Заслухавши пояснення представника сторони, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, ухвалою арбітражного суду Житомирської області від 05.09.1997 р. було порушено провадження у справі № 1/35“Б” про банкрутство ВАТ “Верстатуніверсалмаш” –відповідача у даній справі.

Ухвалою цього суду від 14.01.2000 р. введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та до провадження у справі застосовано положення Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (2343-12) (далі – Закон (2343-12) ).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що предметом даного позову є стягнення заборгованості з водопостачання та водовідведення за період з.08.1997 р. по березень 2000 р.

Таким чином, заборгованість ВАТ “Верстатуніверсалмаш” перед Комунальним підприємством “Житомирське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства” виникла після порушення справи про банкрутство.

Відповідно до абз. 6 ст. 1 Закону (2343-12) грошові зобов’язання, які виникають після порушення справи про банкрутство, є поточними вимогами.

Згідно з абз. 24 зазначеної статті мораторій на задоволення вимог кредиторів являє собою зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію.

Тобто, мораторій поширює свою дію на конкурсну заборгованість та не поширює на поточну. Це стосується також і правових наслідків дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, які визначені ст. 12 Закону. (2343-12)

Таким чином, поточні вимоги кредиторів боржника знаходяться у вільному правовому режимі до визнання боржника банкрутом.

Такі вимоги погашаються в процедурі банкрутства без будь-яких обмежень, що встановлені Законом (2343-12) для вимог конкурсних кредиторів, і лише після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури поточні вимоги переходять у категорію конкурсних та повинні бути заявлені в порядку, передбаченому статтею 23 Закону, (2343-12) з наступним включенням до реєстру вимог кредиторів.

Враховуючи те, що Законом (2343-12) не передбачено розгляд судом у справі про банкрутство вказаних заяв до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, тому спори за такими вимогами підлягають розгляду у порядку позовного провадження.

Отже, у випадку невиконання боржником грошових зобов‘язань, що мають поточний характер, такі вимоги підлягають захисту поза межами справи про банкрутство.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, станом на день подання позовної заяви до господарського суду про стягнення з ВАТ “Верстатуніверсалмаш” 360 454,59 грн. встановлений ст. 71 Цивільного кодексу УРСР (1540-06) строк позовної давності позивачем пропущений.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов в частині стягнення заборгованості з 21.11.1999 р. по 21.11.2002 р., суд апеляційної інстанції виходив з того, що строк позовної давності не було пропущено оскільки він був перерваний поданням 21.11.2002 р. заяви ВАТ “Верстатуніверсалмаш” про визнання його кредитором у справі № 1/35“Б”.

Відповідно до ст. 79 Цивільного кодексу УРСР (1540-06) перебіг строку позовної давності переривається пред'явленням позову в установленому порядку.

Також згідно з ст. 78 цього кодексу (1540-06) перебіг строку позовної давності зупиняється в силу встановленої законодавством Союзу РСР або Української РСР відстрочки виконання зобов'язань (мораторій), тобто в силу мораторію у справі про банкрутство.

Однак, вказані норми не можуть бути застосовані до поточної заборгованості боржника, оскільки вона не підлягає задоволенню у справі про банкрутство та відповідно хід процедури банкрутства не впливає на строки позовної давності щодо її стягнення.

Тому висновок суду апеляційної інстанції в цій частині є необґрунтованим.

Крім того, в порушення приписів ст. 101 ГПК України (1798-12) суд апеляційної інстанції не з’ясував причини пропуску строку позовної давності та не дав цим обставинам належну правову оцінку.

У зв’язку з чим, постанову суду апеляційної інстанції не можна визнати законною та обґрунтованою, на підставі чого вона підлягає скасуванню, а справа –направленню на новий апеляційний розгляд.

При новому розгляді справи суду апеляційної інстанції необхідно врахувати викладене та вирішити спір, дотримуючись норм чинного законодавства.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 78, 79 Цивільного кодексу (1540-06)

УРСР та ст. ст. 101, 111-5, 111-7, 111-9 –111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу ВАТ “Верстатуніверсалмаш” задовольнити частково.

2. Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 08.06.2005 р. у справі № 7/2236 скасувати.

3. Справу № 7/2236 передати на новий апеляційний розгляд до Житомирського апеляційного господарського суду.