ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.10.2005 Справа N 43/290
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М., –головуючого
Бур’янової С.С.,(доповідач)
Ткаченко Н.Г.
розглянувши Державної податкової інспекції у
матеріали Дніпровському районі м. Києва
касаційної скарги
на постанову Київського апеляційного господарського суду
від 22.06.2005 року
у справі № 43/290 господарського суду м. Києва
за заявою Державної податкової інспекції у
Дніпровському районі м. Києва
до малого підприємства “Агентство
інтермережа”
Про визнання банкрутом
За участю представників сторін
від кредитора Ткач В.В. дов. від 15.09.05р. № 3879/9/10,
від боржника не з’явилися
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою підготовчого засідання господарського суду м. Києва від
29.04.2005 року у справі № 43/290 (суддя Шабунін С.В.) про
визнання банкрутом МП „Агентство Інтермережа» (далі по тексту
–Боржник) за заявою ДПІ у Дніпровському районі м. Києва (далі по
тексту –Кредитор) було визнано розмір вимог Кредитора до
Боржника у сумі 166 476,80 грн., зобов'язано Кредитора подати
до офіційного друкованого органу оголошення про порушення справи
про банкрутство боржника, призначено розпорядника майна
Боржника –арбітражного керуючого Костикову О.В.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
22.06.2005 року зазначену ухвалу суду першої інстанції скасовано
і припинено провадження по справі.
Не погоджуючись з постановою господарського суду апеляційної
інстанції, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва звернулося до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій
просить ухвалу підготовчого засідання господарського суду
м. Києва від 29.04.2005 року у справі № 43/290 залишити без
змін, а постанову Київського апеляційного господарського суду
від 22.06.2005 року скасувати та справу передати до місцевого
господарського суду для подальшого розгляду, посилаючись на не
вірне застосування судом апеляційної інстанції норм
матеріального права, а саме пп. . 5.2.2 ст. 5 Закону України
„Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами» ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом
норм матеріального та процесуального права, колегія суддів
Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга
підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі по тексту –ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
)
господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку
провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням
особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»
( 2343-12 ) (2343-12)
(далі по тексту –Закон ( 2343-12 ) (2343-12)
).
Пунктом 1 ст. 52 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
передбачено, що у разі,
якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи
юридичної особи –боржника відсутні за її місцезнаходженням, або
у разі ненадання боржником протягом року до органів державної
податкової служби згідно із законодавством податкових
декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за
наявності інших ознак, що свідчать про відсутність
підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи
про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором
незалежної від розміру його вимог до боржника.
Як видно з матеріалів справи, згідно ухвали від 11.06.2004 року
та заяви Інспекції від 13.05.2004 року провадження у даній
справі було порушено в порядку ст. 52 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Постановою господарського суду м. Києва від 25.06.2004 року
боржник був визнаний банкрутом та відносно нього відкрита
ліквідаційна процедура відповідно до вказаної статті Закону
( 2343-12 ) (2343-12)
.
Постановою Вищого господарського суду України від 23.11.2004
року зазначена постанова місцевого суду була скасована і справа
передана до суду першої інстанції. При цьому була встановлена
безпідставність застосування місцевим судом у даній справі
положень ч. 1 ст. 52 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
для визнання Боржника
відсутнім за його місцем знаходження і визнання останнього
банкрутом, також після передачі даної справи касаційною
інстанцією місцевим судом не була досліджена інша підстава для
здійснення провадження у справі відповідно до ст. 52 Закону
( 2343-12 ) (2343-12)
–ненадання протягом року до податкових органів
документів, що свідчать про відсутність у Боржника
підприємницької діяльності, що підтверджується відсутністю у
матеріалах справи відповідних документів.
Судова колегія погоджується яз висновками суду апеляційної
інстанції, що всі прийняті в подальшому процесуальні документи у
даній справі, у тому числі і оскаржувана ухвала місцевого
господарського суду від 29.04 2005 року свідчать про здійснення
провадження у справі про банкрутство Боржника із застосуванням
загальних судових процедур, передбачених ст. 4 Закону
( 2343-12 ) (2343-12)
. В матеріалах справи відсутній належний
процесуальний документ –ухвала про перехід до вказаних процедур,
як це передбачено п. 6 ст. 52 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Суд апеляційної інстанції підставно зазначив, що посилання
місцевим господарським судом в мотивувальній частині ухвали від
11.04.2005 року про доцільність застосування у даній справі
загальної процедури визнання Боржника банкрутом без
відповідного зазначення про це в резолютивній частині не є
належним доказом переходу у даній справі до загальних судових
процедур визнання банкрутом.
Відповідно до ст.ст. 1, 6, 11 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
як при
порушенні та здійсненні провадження про банкрутство із
застосуванням загальних судових процедур, так і в порядку ст. 52
Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
обов'язковими умовами порушення та подальшого
здійснення провадження у такій справі є наявність підтверджених
належними доказами безспірних вимог до боржника, розмір таких
вимог не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати та
непогашення такої заборгованості більше ніж протягом трьох
місяців після встановленого для їх погашення строку.
Вимоги до Боржника Кредитор обґрунтовує за результатами
перевірки Боржника заборгованістю по податках, зборах та
обов'язкових платежах, про стягнення яких прийняте відповідне
податкове повідомлення-рішення від 19.10.2001 року.
Боржник, скориставшись правом, наданим п. 5.2.2 ст. 5 Закону
України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами» ( 2181-14 ) (2181-14)
оскаржив вищезазначене повідомлення-рішення.
Відповідно до п. 5.2.2 ст. 5 Закону України „Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, контролюючий орган за
результатами розгляду скарги зобов'язаний прийняти та надіслати
платнику вмотивоване рішення.
Суд апеляційної інстанції підставно дійшов висновку, що наявний
у справі лист Головного відділу податкової міліції державної
податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва від
21.11.2001 року за підписом начальника останнього не є таким
рішенням, оскільки не відповідає передбаченим п. 5.2.2 ст. 5
Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»
( 2181-14 ) (2181-14)
вимогам: формі, змісту, складений не уповноваженим
органом та відповідно підписаний не уповноваженою особою.
Таким чином, відповідно до ч. 3 п. 5.2.2 ст. 5 Закону України
„Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами» ( 2181-14 ) (2181-14)
скарга
Боржника від 06.11.2001 року про скасування повідомлення
–рішення від 19.10.2001 року вважається повністю задоволеною на
користь скаржника.
Апеляційний господарський суд правомірно зазначив, що у
матеріалах справи відсутні підстави відповідно до ст.ст. 1, 6,
52 Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
вважати МП „Агентство Інтермережа»
боржником, порушення відносно нього справи про банкрутство та
продовження здійснення такого провадження.
За таких обставин, судова колегія суддів Вищого господарського
суду України дійшла до висновку, що постанова Київського
апеляційного господарського суду від 22.06.2005 року у справі
№ 43\290 підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга без
задоволення.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 111-5, 111-7, п. 3 ч. 1
ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, –
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Дніпровському районі м. Києва залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від
22.06.2005 року залишити без змін.
Головуючий Б.М. Поляков
Судді С.С. Бур’янова
Н.Г. Ткаченко