ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.10.2005 Справа N 30/442
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Невдашенко Л.П. -головуючий,
Михайлюка М.В.,
Дунаєвської Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну
скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛесМетПром» на
постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 8.06.2005 року у справі № 30/442 Господарського суду
Дніпропетровської області за позовом Товариства з обмеженою
відповідальністю “Олжен», м. Дніпропетровськ, до Закритого
акціонерного товариства “Корпорація “Дніпродормостобуд”,
м. Дніпропетровськ, Приватного виробничо-комерційного
підприємства “Радіан», м. Дніпропетровськ, третя особа, яка
заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Товариство з
обмеженою відповідальністю “ЛесМетПром”, м. Дніпропетровськ,
про усунення перешкод в користуванні нерухомим майном,
за участю представників:
ЗАТ “Корпорація “Дніпродормостобуд” –Потапова О.М. (дов. № 10/10
від 10.10.2005 р.)
ПВКП “Радіан» –Хомича М.В. (директор),
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2004 року позивач ТОВ “Олжен” пред”явив у
господарському суді позов до відповідача –ЗАТ “Корпорація
“Дніпродормостострой”, третя особа, яка заявляє самостійні
вимоги на предмет спору - ТОВ “ЛесМетПром», про розірвання
договору № 25 від 1.11.1999 року оренди нерухомого майна -
приміщення складу та промислового майданчика, що розташовані під
№ 42 по вул. Червонозаводській в м. Дніпропетровськ, укладеного
між ним та Комунальним підприємством “Дніпропетровський
металомеханічний завод», правонаступником якого є відповідач.
Посилаючись на незаконну передачу відповідачем предмету оренди
в користування третій особі та вчинення перешкод в користуванні
йому орендованим майном шляхом заміни та опломбування воріт, -
позивач просив розірвати спірний договір.
У січні 2005 року позивач змінив предмет позову (т.1, а.с.47),
посилаючись на вчинення відповідачем перешкод у користуванні
предметом оренди, позивач просив притягнути до участі у справі
другого відповідача –Приватне виробничо –комерційне підприємство
“Радіан”, що користується спірним майном з дозволу відповідача
та зобов”язати відповідача усунути перешкоди у користуванні
орендованим майном.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від
21.02.2005 року (т. 2, а.с. 26) до участі у справі у якості
відповідача залучено Приватне виробничо –комерційне підприємство
“Радіан».
У березні 2005 року позивач та третя особа, що заявляє
самостійні вимоги на предмет спору, уточнили свої вимоги,
посилаючись на вищевказані обставини, просили зобов’язати
відповідачів усунути перешкоди в користуванні орендованим
майном: зняти замки з воріт та прибрати майно, що не належить
позивачеві.
У квітні 2005 року третя особа ТОВ “ЛесМетПром» уточнив свої
вимоги (т.2, а.с.111), посилаючись на незаконну передачу
відповідачем ЗАТ “Корпорація “Дніпродормостобуд” в користування
ПВКП “Радіан» приміщені ангару верхнього складу на підставі
укладеної між ними додаткової угоди № 38 від 1.12.2003 року,
просив визнати угоду недійсною, як таку, що укладена стосовно
майна, яке перебуває в орендному користуванні позивача.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від
18.04.2005 року (суддя: Євстигнеєва Н.М.) позов задоволено.
Постановлено зобов’язати відповідача ЗАТ “Корпорація
“Дніпродормостобуд” усунути перешкоди в користуванні ТОВ
“Олжен” орендованим майном: приміщенням складу та промисловим
майданчиком: прибрати замикаючі засоби з воріт та майно, що не
належить позивачеві.
Рішення в означеній частині мотивоване тим, що укладений між
відповідачем 1 та позивачем договір оренди № 25 від 1.11.1999
року діє до 1.01.2011 року, відповідачі вчиняють перешкоди
позивачеві у користуванні орендованим майном, позивач, на
підставі ст. 48 Закону України “Про власність» ( 697-12 ) (697-12)
володіє майном на праві повного господарського відання на
підставі договору оренди № 25 від 01.11.1999 р. і має право на
захист порушеного з вини відповідачів права на користування
орендованим майном.
У задоволенні позовних вимог третьої особи ТОВ “ЛесМетПром»
відмовлено за безпідставністю, з мотивів відсутності у третьої
особи права користування орендованим позивачем майном.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 8.06.2005 року (колегія суддів у складі: Науменко
І.М.-головуючий, Білецької Л.М., Голяшкіна О.В.) рішення в
частині задоволення вимог позивача скасоване. В цій частині
постановлено нове рішення про відмову в позові з підстав
припинення дії договору оренди внаслідок визнання ТОВ “Олжен”
банкрутом. В решті рішення залишено без змін.
У касаційній скарзі третя особа, що заявляє самостійні вимоги на
предмет позову - ТОВ “ЛесМетПром”, просить скасувати постанову
суду апеляційної інстанції, як постановлену без дотримання вимог
норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі
рішення місцевого господарського суду.
Заслухавши доповідача, представників сторін, перевіривши
правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права судова колегія Вищого господарського суду
України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає
задоволенню, а постанова апеляційного суду –до скасування, з
наступних підстав.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що
викладені в п. 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове
рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Постанова суду апеляційної інстанції не відповідає зазначеним
вимогам, оскільки не ґрунтується на всебічному, повному і
об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в
їх сукупності.
Так, судами встановлено, що спірні правовідносини виникли з
укладеного між Комунальним підприємством “Дніпропетровський
металомеханічний завод», правонаступником якого є відповідач
ЗАТ“Корпорація “Дніпродормостобуд” та Приватною фірмою “Олжен”,
правонаступником якої є позивач, договору оренди № 25 від
1.11.1999 року, відповідно до умов якого позивач (орендар)
отримав по акту прийому-передачі у користування нежитлове
приміщення –ангар верхнього складу та промисловий майданчик, що
розташовані під № 42 по вул. Червонозаводській в
м. Дніпропетровськ, площею 470 кв.м. та є власністю орендодавця
ЗАТ “Корпорація “Дніпродормостобуд”. Строк дії договору
визначено сторонами до 1.01.2011 року.
1.12.2003 року відповідач 1 уклав з третьою особою ТОВ
“ЛесМетПром» договір № 1оренди нерухомого майна, предметом якого
є ангар та промисловий майданчик.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від
2.06.2004 року у справі № 8/112 зазначений договір постановлено
визнати недійсним на майбутнє.
14.06.2004 року ТОВ “Олжен” уклав з ТОВ “ЛесМетПром» договір про
уступлення права вимоги, відповідно до якого, останній набув
права вимоги до ЗАТ “Корпорація “Дніпромостобуд» виконання
зобов”язань за договором оренди № 25 від 1.11.1999 року та не
набував права користування майном, що було передане відповідачем
1 позивачеві на підставі договору № 25 від 01.11.1999 р.
На підставі ст. 396 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
право на захист
речових прав на чуже майно має особа, яка має речове право на це
майно.
Отже, встановивши, що позивачем у негаторному позові,
пов”язаному з захистом речових прав на чуже майно може бути
особа, яка володіє майном на підставі інших права, тобто позивач
ТОВ “Олжен”, суди попередніх інстанції дійшли обгрунтованого
висновку про відсутність у третьої особи, що заявляє самостійні
вимоги на предмет позову, права вимагати усунення перешкод в
користуванні позивачем спірним орендованим майном та визнання
недійсною угоди від 01.07.2004 р. до договору оренди № 38 від
01.12.2003 р., укладеної між відповідачами, предметом якої є,
зокрема, і приміщення ангару верхнього складу.
Скасовуючи рішення місцевого господарського суду в частині
задоволення вимог позивача про усуненні перешкод в користуванням
орендованим майном та відмовляючи у задоволенні цих вимог, суд
апеляційної інстанції виходив з того, що дію договір оренди
припинено 10.02.2004 року внаслідок визнання позивача
ТОВ”Олжен» банкрутом.
Проте, дані висновки суду не відповідають вимогам закону та не
грунтуються на матеріалах справи.
Так, з матеріалів справи вбачається, і це встановлено судами, в
п. 5.2.1 Договору оренди № 25 від 1.11.1999 року сторони
встановили умови продовження терміну дії договору та припинення
його дії.
Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від
10.02.2004 року у справі № Б-40/2/04 ТОВ “Олжен” у судовому
порядку визнано банкрутом.
Правові наслідки визнання орендаря банкрутом передбачені ст. 26
ч. 2 Закону України “Про оренду державного та комунального
майна“ ( 2269-12 ) (2269-12)
та пунктом 5.2.5 Договору оренди № 25 від
01.11.1999 р., відповідно до якого банкрутство орендаря є
підставою до припинення договору оренди.
Положеннями ст. 32 Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»
( 2343-12 ) (2343-12)
визначено порядок ліквідації юридичної особи шляхом
винесення ухвали суду про ліквідацію, якщо за результатами
ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не
залишилося майна юридичної особи.
Статтею 781 ЦК ( 435-15 ) (435-15)
визначено підстави припинення договору
найму, зокрема, внаслідок ліквідації юридичної особи, яка була
наймачем.
Будь-які дані про ліквідацію юридичної особи –ТОВ “Олжен” в
матеріалах справи відсутні, не посилався на їх підтвердження і
відповідач 1 при розгляді справи в процесі апеляційного та
касаційного провадження.
З огляду на викладене, висновки апеляційного суду про припинення
дії договору оренди з підстав визнання позивача банкрутом та про
відсутність підстав до задоволення вимог позивача слід вважати
наслідком неправильного застосування наведених норм права та
порушення вимог ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
. За таких
обставин, постанова суду апеляційної інстанції підлягає до
скасування, а рішення місцевого господарського суду в даній
справі, як таке, що грунтується на матеріалах та обставинах
справи та відповідає наведеним вимогам ст. 48 Закону України
“Про власність» ( 697-12 ) (697-12)
, ст. ст. 188, 283 ГК України
( 436-15 ) (436-15)
, що правильно застосовані судом до врегулювання
спірних правовідносин та положенням Глави 58 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
про найм (оренду).
Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за
правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком
процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи
та їх доказуванням, прийняте у справі рішення відповідає нормам
чинного законодавства, - підстав для його зміни або скасування
не вбачається.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7,
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
“ЛесМетПром» задовольнити.
Постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 8.06.2005 року у справі № 30/422
скасувати.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області
від 18.04.2005 року у справі № 30/422 залишити без змін.
Головуючий: Невдашенко Л.П.
Судді: Михайлюк М. В.
Дунаєвська Н.Г.