ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.10.2005 Справа N 19/54б
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого - Полякова Б.М.
Суддів - Ткаченко Н.Г.
Бур’янової С.С
За участю представників: Рибалка С.М. –Григоренка В.В.;
ліквідатора -Жукова П. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну
скаргу Рибалка С.М.
на ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від
25.05.2005 р. по справі № 19/54б
про банкрутство Сільськогосподарського товариства з обмеженою
відповідальністю “Титарівка».
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою господарського суду Луганської області від 04.04.2005
р. було порушене провадження по справі № 19/54б про
банкрутство Сільськогосподарського товариства з обмеженою
відповідальністю “Титарівка”, на підставі ст. 51 Закону України
“Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом» ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Постановою господарського суду Луганської області від
26.04.2005 р. боржника –СТОВ “Титарівка” було визнано
банкрутом, ліквідатором боржника призначено арбітражного
керуючогоЖукова П. М.
Не погодившись із даною постановою суду першої інстанції,
Рибалко С.М. подав апеляційну скаргу до Луганського апеляційного
господарського суду, разом із клопотанням про відновлення строку
на апеляційне оскарження.
Ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від
25.05.2005 р. по справі № 19/54б /судді: О.Є.Медуниця,
Т.Ф.Парамонова, І.В.Семендяєва/ апеляційна скарга була
повернута Рибалку С.М. без розгляду на підставі п. 2, 4 ст. 97
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
В касаційній скарзі Рибалко С.М. просить ухвалу Луганського
апеляційного господарського суду від 25.05.2005 р. скасувати,
посилаючись на те, що вона постановлена з порушення норм
матеріального та процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу ліквідатор боржника - арбітражний
керуючий Жуков П. М., просить залишити скаргу без задоволення,
а оскаржувану ухвалу - без змін, посилаючись на те, що
висновки суду відповідають вимогам чинного законодавства.
Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників
сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи
касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що
касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи скаржнику у відповленні строку на апеляційне
оскарження постанови господарського суду Луганської області від
26.04.2005 р., Луганський апеляційний господарський суд виходив
з того, що у суду відсутні підстави для прийняття апеляційної
скарги, так як причини, наведені скаржником в клопотанні, не є
поважними. На думку апеляційного суду зі змісту статті 53 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
вбачається, що поважними визнаються лише ті
обставини, які є об’єктивно непереборні і пов’язані з дійсними
істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.
Проте, суд припустився довільного тлумачення змісту статті 53
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, якою встановлено порядок відновлення та
продовження процесуальних строків, оскільки в ній відсутні
положення про те, які обставини слід вважати поважними.
Відповідно до частини першої зазначеної статті за заявою
сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може
визнати причину пропуску строку поважною і відновити пропущений
строк.
Із матеріалів справи вбачається, що скаржник посилався на
конкретні обставини, із-за яких ним пропущено встановлений
ст. 93 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
строк для подання апеляційної
скарги на постанову господарського суду Луганської області від
26.04.2005 р., але в ухвалі Луганського апеляційного
господарського суду від 25.05.2005 року вони не досліджені і
належно не оцінені.
В апеляційній скарзі Рибалко С.М. посилається на те, що йому
лише 11.05.2005 р. стало відомо про винесення господарським
судом Луганської області постанови від 26.04.2005 р. про
банкрутство Сільськогосподарського товариства з обмеженою
відповідальністю “Титарівка», а тому процесуальний строк,
встановлений для апеляційного оскарження був пропущений.
Зазначеній обставині належна оцінка Луганським апеляційним
господарським судом не дана, а тому вважати ухвалу від
25.05.2005 року про відмову в поновленні строку на апеляційне
оскарження і повернення апеляційної скарги обґрунтованою не
можна.
Отже, приймаючи ухвалу від 25.05.2005 р. про відмову у
відновленні строку для подання апеляційної скарги, Луганський
апеляційний господарський суд порушив право скаржника на
звернення до суду за захистом порушення інтересів, передбачених
ст. 55 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
.
Крім того, ухвала господарського суду апеляційної інстанції
також мотивована тим, що скаржник –Рибалко С.М. в порушення
п. 2 ст. 97 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не додав до апеляційної
скарги доказів надіслання її копії сторонам у справі, а саме:
ліквідатору боржника - арбітражному керуючому Жукову П. М. та
боржнику Сільськогосподарському товариству з обмеженою
відповідальністю “Титарівка”, оскільки незавірена копія
фінансового чеку не може вважатися належним доказом надіслання
копії апеляційної скарги.
Статтею 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом» ( 2343-12 ) (2343-12)
визначено
поняття сторони та учасника по справі про банкрутство.
Сторонами у справі про банкрутство згідно ст. 1 Закону “Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом» ( 2343-12 ) (2343-12)
є кредитори (представник комітету
кредиторів), боржник (банкрут), а іншими учасниками провадження
є: арбітражний керуючий, власник майна боржника (орган
уповноважений управляти майном боржника), державний орган з
питань банкрутства та інші особи у випадках, передбачених
Законом.
Отже, висновок Луганського апеляційного господарського суду про
те, що арбітражний керуючий є стороною у справі є помилковим.
Боржником у справі є Сільськогосподарське товариство з обмеженою
відповідальністю “Титарівка”.
Як вбачається із копії фінансового чеку № 1201002901 від
19.05.2005 р., скаржник направив копії апеляційної скарги
боржнику у справі –Сільськогосподарському товариству з обмеженою
відповідальністю “Титарівка».
Посилання апеляційного суду на те, що додана до апеляційної
скарги копія фінансового чеку не є достатнім, належним доказом
направлення її копії іншій стороні у справі, суперечить вимогам
чинного законодавства.
Відповідно до змісту статті 34 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
належними є докази, які мають значення для справи. Суд
апеляційної інстанції, не заперечуючи того, що надана скаржником
копія фінансового чеку має значення для справи, виходив з його
непереконливості, недостатності. Разом з тим, відповідно до
статті 38 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, якщо подані сторонами докази
є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати
документи і матеріали, необхідні для вирішення спору. Підставою
ж для повернення апеляційної скарги, згідно пункту 2 статті 97
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, є неподання доказів надіслання її копії
іншій стороні (сторонам) у справі, що не мало місця у даному
випадку, оскільки, такий доказ надавався.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що
ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від
25.05.2005 р., про повернення без розгляду апеляційної скарги на
постанову господарського суду Луганської області від 26.04.2005
р., не можна визнати такою, що відповідає вимогам закону, і
тому вона підлягає скасуванню, а справа направленню до
Луганського апеляційного господарського суду для здійснення
апеляційного провадження.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7
–111-13 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Рибалка С.М. задовольнити.
Ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від
25.05.2005 р. по справі № 19/54б скасувати, справу направити до
Луганського апеляційного господарського суду для здійснення
апеляційного провадження.
Головуючий - Б.М. Поляков
Судді- Н.Г. Ткаченко
С.С.Бур’янова