ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.10.2005 Справа N 02-03/1478/11
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М., –головуючого
Бур’янової С.С.,
Ткаченко Н.Г.
розглянувши ТОВ “Торговий дім “Ярославь”
матеріали
касаційної скарги
на ухвалу господарського суду Київської області від
та постанову 04.05.2005р.
Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 22.06.2005 року
у справі № 02-03/1478/11
господарського суду Київської області
за заявою ТОВ “Торговий дім “Ярославь”
до Військового радгоспу “Бориспільський»
Міністерства оборони України, м. Бориспіль
Про банкрутство
За участю представників сторін
від кредитора Місник З.М. дов. від 10.09.05р. № б/н, Удалов
Т.Г. дов. від 06.07.04р. № 3299,
від боржника директор
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою господарського суду Київської області від 04.03.2005
року (суддя Мальована Л.Я.) у справі № 02-03/1478/11 про
порушення справи про банкрутство військового радгоспу
„Бориспільський» Міністерства оборони України матеріали заяви
були повернуті заявнику без розгляду на підставі п. 3 ст. 63
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 22.06.2005 року зазначена ухвала суду першої інстанції
залишена без змін з тих же підстав.
Не погоджуючись з рішеннями господарських судів попередніх
інстанцій, ТОВ „Торговий дім „Ярославь» звернулося до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
ухвалу господарського суду Київської області від 04.03.2005 року
та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 22.06.2005 у справі № 02-03/1478/11 скасувати та
передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції,
посилаючись на не вірне застосування судом апеляційної інстанції
норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст. 18,
181 Закону України „Про виконавче провадження” ( 606-14 ) (606-14)
, ст. 8
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом
норм матеріального та процесуального права, колегія суддів
Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга
підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України „Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»
( 2343-12 ) (2343-12)
(далі по тексту –Закон ( 2343-12 ) (2343-12)
) провадження у
справах про банкрутство регулюються цим Законом ( 2343-12 ) (2343-12)
,
Господарським процесуальним кодексом ( 1798-12 ) (1798-12)
та іншими
законодавчими актами України.
Частина 3 ст. 6 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
встановлено, що справа про
банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні
вимоги кредитора до боржника сукупно складають не менше трьохсот
мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені
боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх
погашення строку, якщо інше не передбачено цим законом.
При цьому безспірність вимог кредитора повинна підтверджуватись
документами, які кредитор зобов`язаний додати до заяви про
порушення справи про банкрутство.
Перелік цих документів міститься в п. 8 ст. 7 Закону
( 2343-12 ) (2343-12)
, в якому зокрема вказується, що кредитор повинен
додати до заяви виконавчі документи, чи інші документи, які
підтверджують визнання боржником вимог кредитора.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно договору від
18.05.2004 року акціонерне товариство закритого типу „Страхова
компанія „Акваполіс” передало ТОВ „Торговий дім „Ярославь» право
вимоги виконання зобов'язань, що виникли у військового радгоспу
„Бориспільський”, внаслідок укладення первісним кредитором та
боржником договору займу „0018 від 29.03.2004 року.
ТОВ „Торговий дім „Ярославь» двічі зверталось до директора
військового радгоспу „Бориспільський» з претензіями, відповідно
29.07.2004 року та 02.02.2005 року, в яких просило перерахувати
грошові кошти в сумі 200 000 грн.
Суди встановили, що директор військового радгоспу
„Бориспільський» за результатами розгляду вказаних претензій
надіслав до ТОВ „Торговий дім „Ярославь» відповідь за вих. № 30
від 10.03.2005 року. в якій вказує про визнання боргу в сумі
200 000 грн.
Суди попередніх інстанцій правильно дійшли висновку, що визнана
у встановленому порядку претензія не є виконавчим документом,
оскільки відповідно до ч. 5 ст. 8 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, якщо у відповіді про визнання
претензії не повідомляється про перерахування визнаної суми, то
через 20 днів після її отримання така відповідь є підставою для
примусового стягнення заборгованості державною виконавчою
службою в порядку, встановленому Законом України „Про виконавче
провадження” ( 606-14 ) (606-14)
. До заяви про порушення виконавчого
провадження додається відповідь боржника, а якщо в ній не
зазначено розмір визнаної суми, то додається також копія
претензії.
Суд апеляційної інстанції підставно зазначив, що, виходячи з
припису вказаної статті Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ТОВ „Торговий дім „Ярославь» повинно було
звернутися до державної виконавчої служби з заявою про примусове
стягнення заборгованості. Оскільки доказів такого звернення
кредитором не було надано до суду, то судом першої інстанції
законно було повернено матеріали без розгляду.
За таких обставин, судова колегія суддів Вищого господарського
суду України дійшла до висновку, що постанова Київського
міжобласного апеляційного господарського суду від 22.06.2005
року у справі № 02-03/1478/11 підлягає залишенню без змін, а
касаційна скарга без задоволення.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 111-5, 111-7, п. 3 ч. 1
ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, –
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ТОВ “Торговий дім “Ярославь»
залишити без задоволення.
2. Постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 22.06.2005 року залишити без змін.
Головуючий Б.М. Поляков
Судді С.С. Бур’янова
Н.Г. Ткаченко